Мистецтво підготовки
Не вдавати підготовку, а насправді готувати себе.
Кошу Ітабаші — японський первосвященник, або «дзендзі», у минулому — настоятель храму Содзідзі в місті Йокогама, а також людина, яку я надзвичайно поважаю.
Якось Ітабаші Дзендзі дізнався про те, що в нього рак. Як виявилося, то була одна з пізніх стадій хвороби. Та, незважаючи на це, він продовжує щоденну практику дзадзен і просить милості, ніби нічого не сталося. «Тепер я живу собі щасливо разом з моєю хворобою», — каже він.
Звісно ж, це не та відповідь, яку очікуєш почути.
Ми не спроможні змінити факт наявності раку. І хоча можемо боротися та протистояти хворобі, вона не зникне. Таке вже життя.
То як же з цим ладнати? Ми не можемо змінити те, що нас спіткає в житті, проте нам під силу вирішувати, як із цим можна впоратися.
Саме це й передбачає підготовка. Тобто набуття вміння приймати реальність такою, якою вона є.
Бачити дійсність такою, якою вона є. Приймати її такою, якою вона є.
Це може здатися актом покори, хоча насправді то цілковита його протилежність.