Таємне Товариство Блазнів, або Балансування на краю прірви

Розділ 12. Якщо негайно щось не придумаємо – нам гаплик!

Я застиг над розкиданими цирковими костюмами. На голові в мене стирчав клоунський ковпак з дурнуватими дзвіночками, а я ніяк не міг отямитись від шоку, який щойно пережив. Тепер було зрозуміло, чому цієї ночі я скреготав, свистів та верещав так, що Андрій Байбак вирішив, ніби до цирку вдерлися хижі прибульці. У пам’яті спливла вдоволена пика агента синьомордів, коли він говорив про сюрприз, який вони зі своїм господарем приготували для ТТБ і для «тієї відьми» – моєї бабусі.

Досить довго я роздивлявся огидні пазурі на своїх руках, а потім глибоко засунув їх у кишені джинсів і замислився. Що робити? Розповісти Бакові та хлопцям? Як вони це сприймуть? А Зізі та її клони? І чому процес переродження з людини в синьоморда почався лише у мене, а Жук і Заєць залишились такими, як завжди?

Раптом у мене над вухом почувся тихий голос Жука:

– Музиканте, у нас проблема, треба по-радитись. Виберись із шапіто тихо, щоб тебе ніхто не бачив, і залазь у трейлер. Там нас вже чекає Заєць.

– А Бак і Зізі нас не шукатимуть?

– Ні, вони саме знімають мірки з синьомордиць. Наш хитрий друг-далекобійник переконав цих банькатих бородавчастих істот, що костюми, вкриті блискітками, їм дуже личитимуть. Іди за мною, я покажу, де в цирку запасний вихід.

Вислизнувши крізь невеличкий отвір із протилежного боку від входу в шапіто, ми непомітно пробрались у трейлер і зручно вмостилися на мішках із собачим кормом. Тільки глянувши на Зайця, я зрозумів, що сталося щось жахливе. Ще ніколи не бачив свого друга в такому розпачі. Він сидів, опустивши плечі, і в його очах був відчай та безнадія.

– Хлопці, що за секрети? Можете пояснити, чого ви мене сюди притягли?

Заєць нічого не відповів – він мовчки простяг уперед руки з випростаними долонями, і я побачив на його пальцях гострі, закручені на кінцях пазурі темно-синього кольору. Жук теж підняв руки з такими ж потворними кігтями.

– Музиканте, ми випадково це помітили під час наради! Ті гади не просто нас викрали, – похмуро промовив Жук. – Вони прищепили нам якийсь вірус чи вживили свої стовбурові клітини. Пам’ятаєш покручів – напівлюдей-напівсиньомордів, яких ми накрили у підземній фабриці? Вони там виготовляли копії членів ТТБ. Ті мутанти були на різних етапах переродження, але в них усіх я помітив точно такі пазурі.

– Добре, хоч на тебе це не подіяло, – ледь чутно пробурмотів Заєць.

– Не подіяло?! – вигукнув я і підніс до їхніх облич свої руки з огидно загнутими синіми пазурами. – Хлопці, боюсь, якщо ми негайно щось не придумаємо – нам гаплик!

Жук і Заєць якусь мить вражено мовчали, втупившись у мої долоні. Потім Жук нервово стріпнув головою і заговорив, раз у раз спиняючись, ніби добираючи потрібні слова:

– Треба негайно зв’язатися з пані Соломією... Ми ж не знаємо, як швидко відбувається процес переродження... А вона в останні місяці досліджувала... в лабораторії заповідника «Мармет»... твого колишнього сусіда... Кактуса... та інших перевертнів... Тих, що пішли на службу... до синьомордів.

– Так, пані Соломія нас вилікує, – з надією промовив Заєць і, помовчавши, додав: – А я все не міг зрозуміти, куди зникли з моєї пам’яті спогади про те, як нас викрали з цирку. Ніби хтось стер цілий епізод мого життя. Просто натиснув «delete» на клавіатурі комп’ютера, а відновити вже нічого не можна...

Раптом у моїй голові ніби щось клацнуло, перед очима з’явилася стаття з Вікіпедії під назвою «Амнезія». І я почав уголос «зчитувати» текст:

«Амнезія – це патологічний стан, клінічний симптом, що полягає в ослабленні або втраті пам’яті на ґрунті різних уражень головного мозку. Амнезію можуть спричиняти захворювання, зокрема психічні, а також травми мозку. Амнезія може виникнути внаслідок шоку та при багатьох патологічних станах, що супроводжуються розладами свідомості.

При частковій амнезії з пам’яті випадають лише певні види знань та уявлень. При ретроградній амнезії з пам’яті випадають події певного відрізку часу. При антероградній амнезії втрачається здатність згадувати події, що відбувалися під час гострого розладу свідомості. При прогресуючій амнезії настає поступове спустошення пам’яті; передусім втрачаються недавно засвоєні знання.»

– Музиканте, ти що, зовсім крейзанувся?! – повернув мене до дійсності крик Жука. – Навіщо ти визубрив напам’ять статтю з Вікіпедії? І нащо нам знати часткова, ретроградна чи ще там якась у нас із Зайцем амнезія? Провали в пам’яті – це ще не так страшно. Найстрашніше, якщо ті нелюди нас перепрограмували!

– Або якщо вони проникли до нас усередину, як у фільмі «Чужий»?! – з відчаєм простогнав Заєць.

Однак за мить його весела вдача перемогла і він, хитро примруживши очі й виставивши вперед два своїх «фірмових» передніх зуби, проскреготав, копіюючи синьомордівську мову:

– Не встигнемо опам’ятатися, як посиніємо, вкриємося бородавками, вилупимо червоні баньки і почнемо жерти мух!

Але у той момент мені чомусь зовсім не хотілося жартувати. Я відчував, що попереду на нас чекає ще багато «сюрпризів», про які говорив гладкий агент синьомордів, на лівому плечі котрого була витатуйована огидна блакитна жаба з червоними баньками.

– Хлопці, знаєте, зі мною справді останнім часом щось дивне відбувається. Раптом видаю інформацію так, наче моя голова перетворилася на комп, підключений до Інтернету. Все почалося ще під час операції «Антижаб-4», коли я блукав у центрі кромлеха на вершечку гори Треп. Тоді нас накрила буря, і блискавка розколола навпіл величезну брилу, біля якої я стояв. Здалося, що в голові у мене вибухнув сліпучий феєрверк. А потім я просто вирубився – на якийсь час випав з реальності. А коли отямився, зрозумів, що став іншим. Не знаю, як це вам пояснити...

Друзі-циркачі глянули на мене зі співчуттям. Мабуть, подумали, що в мене остаточно поїхала стріха, і навіть на хвилину забули про власні проблеми.

– Музиканте, ти не переживай, пані Соломія з усім розбереться. Просто набери її скоріше.

Я слухняно витяг із задньої кишені джинсів айфон, який разом з іншими необхідними речами бабуся привезла мені після того, як Бак визволив нас із полону, і почав по пам’яті набирати її номер. Але у відповідь почув: «Абонент перебуває поза зоною досяжності».