Таємне Товариство Блазнів, або Балансування на краю прірви

Замість епілогу

На цьому, власне, й закінчується ця шалена пригода, в якій мені довелося побувати не лише у власній шкурі, а й проникнути під шкіру небезпечного космічного прибульця. Сподіваюсь, Тютя та решта синьомордів врешті-решт дадуть спокій нашому Таємному Товариству. Адже зараз вони перебувають на горі Треп, ізольовані від зовнішнього світу на найнижчому рівні підземної галереї. Там, де колись Тютя організував підпільну фабрику з виготовлення двійників – точних копій усіх членів нашого Таємного Товариства, яке за час свого існування п’ять разів змінювало назву.

Залежно від зовнішніх обставин, ми називали себе: Боягузами, Брехунами, Ботанами, Близнюками та Блазнями. Хоча, ви ж, певно, розумієте, що кожна з цих назв мала подвійне дно. Бо всі члени ТТБ мають класне почуття гумору, без якого так важко жити. Особливо, коли знаєш, скільки небезпек підстерігає тебе У цьому дивовижному, шаленому, страшному, чудовому, доброму й непередбачуваному світі!

Що ж до окремих епізодів цієї історії, то вам, мабуть, цікаво дізнатися, чи остаточно позбулися Жук та Заєць синьомордівських стовбурових клітин? Так, результати лікування у секретному центрі «Мармет» повернули їх до попереднього, абсолютно людського стану.

До речі, й решту мутантів вдалося врятувати й адаптувати до нормального життя.

Особисто мене дуже цікавило, чи вдалося хлопцям-циркачам після одужання взяти участь у полюванні на крихітних динозаврів-трансформерів. Як виявилось, мої хлопці стали абсолютними чемпіонами змагання і зловили по сотні крихітних утікачів. На гроші, отримані за кожного динозаврика, Жук і Заєць організували притулок для колишніх циркових тварин. Звісно, не без фінансової підтримки пана Мак-Байбака.

Щороку 13 червня ми зустрічаємося на вершечку гори Підстава з усіма членами Товариства Ботанів, згадуємо шалені пригоди, які нам довелося тут пережити, і проводимо змагання з екстремальних видів спорту. Луна-Лі разом зі своєю вихованкою Зізі та нашими друзями-ботанами проводять у дослідній лабораторії дивовижні експерименти. Вони займаються з десятьма клонами здібної синьомордихи за спеціальною системою, розробленою Соломією Джурою, і ці заняття дають блискучі результати. Зараз інтелект цих нащадків ворожої чужо планетної цивілізації вже сягнув рівня 200 IQ[4].

У ведмедів, яких ми переселили на гору Треп, усе склалося чудово. Клишоногі почуваються там, як удома, у теплу пору року об’їдаються ягодами, ловлять у гірській річці форель і час від часу намагаються поласувати медом диких бджіл. Хоча поки що безрезультатно.

Я тепер часто приїжджаю до батьків, і ми разом вивчаємо таємничі написи на стародавніх кам’яних таблицях. Я не раз просив бабусю Солю зазирнути у ті часи, коли були написані ці знаки, і врешті розгадати таємницю послання. Але вона навідріз відмовилась, мотивуючи це тим, що будь-яке втручання у минуле може призвести до непоправних наслідків.

Тому я досі не знаю, наскільки можна вірити всім тим фрагментам напівстертих написів, які переклав мій тато. Поступово я повертаюсь до звичного життя. Бабуся впевнена, що це піде мені на користь. А досвід, який я отримав під час останньої операції «Антижаб-5», можливо, стане мені у пригоді, коли я писатиму наступні фантастичні книжки.