Таємне Товариство Блазнів, або Балансування на краю прірви

Розділ 16. Синьоморд Тютя розкриває давні секрети

Перед тим, як залишити Зайця та Жука у секретному дослідному центрі ТТБ, бабуся провела нас по лабораторіях, де її помічники намагалися повернути напівлюдям-напівсиньомордам первісний вигляд. Усі вони перебували на різних стадіях регенерації, але у багатьох колишніх перевертнів уже можна було розпізнати людські риси. Як виявилося, не всі жертви мутацій пішли на службу до космічних хижаків добровільно. Деяких пацієнтів центру синьоморди захопили зненацька і, заблокувавши свідомість, вживили їм свої стовбурові клітини. Ця екскурсія могла тривати не одну годину, але часу на це не було – мої товариші самі мали стати пацієнтами і негайно пройти обстеження.

– Нарешті ми залишились удвох і можемо поговорити про завдання, яке на тебе чекає. Звісно, якщо ти погодишся, – сказала бабуся, коли, попрощавшись із хлопцями, ми вийшли з «Марметленду».

– Ти що, не довіряєш Жуку і Зайцю? – здивувався я.

– Довіра тут ні до чого. Просто тепер ми знаємо, що синьоморди можуть проникати у свідомість будь-якої людини. Можна лише здогадуватися, наскільки поширилася ця пошесть. Кого ще вони перетворили на слухняних зомбі, готових виконувати будь-які накази. І зрозуміти, як це діє, зможе лише той, хто перетвориться на таку саму істоту, – промовивши останні слова, бабуся пильно глянула мені в очі.

Я був вражений. Невже це говорить людина, яку я знав і любив усе своє життя?

– Ти це серйозно? Справді хочеш, щоб твій онук перетворився на хижого монстра? Збираєшся провести на мені ще один сміливий експеримент і зробити геніальне відкриття? А раптом щось піде не так, і я назавжди залишуся бородавчастою потворою? Що тоді – замість пиріжків з м’ясом готуватимеш мені салат з комарів та мух під майонезом? – у мене перехопило подих, і я замовк, бо від хвилювання не міг вимовити ні слова.

– Заспокойся і спробуй зосередитися, – зараз зі мною говорила не моя лагідна бабуся Соля, а президент ТТБ пані Соломія Джура, від рішень і дій якої часом залежала доля всього світу. – А тепер пригадай, що сталося з тобою того дня, коли на горі Треп ти опинився в центрі кромлеха під час бурі.

– Ну, пригадав. У величезну брилу, біля якої я стояв, влучила блискавка, і я на який час вирубився.

– А що було потім?

– Та нічого особливого. Просто гуля на лобі вискочила. Потім щось дивне ввижалося, якась маячня... А чого ти про це питаєш? Зараз у мене ніби є інші проблеми. Ось, наприклад, сині пазурі виросли. А скоро, напевно, й перетинки між пальцями з’являться. І обличчя перетвориться на морду й посиніє. Чи ти саме цього й чекаєш? Аби мати під рукою об’єкт для досліджень?

На підтвердження своїх слів я простяг уперед руки, щоб продемонструвати потворні закручені кігті. Але з подивом побачив, що бабуся усміхається. Перевів погляд на свої пальці – нігті на них були цілком нормальні.

– Як бачиш, на тебе синьомордівські щеплення не діють. Твій організм сам бореться із впливом чужорідних клітин, знищує їх і відновлюється. Тому я й не залишила тебе разом з хлопцями у центрі. І розмову про той випадок на горі Треп я почала невипадково. Ти ж знаєш, синьоморди розмістили свої таємні бази саме в тих місцях, де існують прадавні мегаліти, або кромлехи, – дивні споруди, які знаходять по всьому світу. Їх призначення викликає безліч запитань у дослідників, хоча старовинні легенди розповідають про те, що тут концентрується колосальна космічна енергія. Однак мало хто у це вірить, вважаючи, що то просто химерні казки. Під час бурі на Трепі ти потрапив у самісінький центр магічного кола, в яке поцілила блискавка. І повір, гуля на лобі – це лише зовнішній прояв. Пригадуєш напис, вирізьблений на розколотій блискавкою брилі, який розшифрував твій батько?

– Так, пам’ятаю, – знизав я плечима. – Та хіба можна ставитись до цього надто серйозно?..

– Повтори, що там було написано! – наказала бабуся.

– Добре, – я хотів перевести все у жарт, але суворий погляд пані Соломії зупинив мене, і я промовив слова, які врізалися мені у пам’ять: «Кожна жива істота, що потрапить до цього місця в мить, коли вогняна блискавка розколе камінь, осягне таємницю цієї споруди і змінить світ». Здається, тато тоді ще вагався – як правильніше перекласти: «змінить світ» чи «врятує світ».

– Климе, два дні тому, коли тебе і хлопців захопив синьоморд, я отримала повідомлення від твоїх батьків. Працюючи на розкопках кромлеха, вони знайшли ще кілька старовинних написів. А знаєш, хто їм допоміг зробити це важливе відкриття?

– Їхні шотландські колеги-археологи?

– Зовсім не вони, а добре тобі знайомий синьоморд Тютя! При цьому він ще висунув вимогу – в обмін на цінну інформацію схотів, щоб його помістили в капсулу, залишену першим десантом хижих прибульців, і ввели у стан анабіозу. Мовляв, представники могутньої цивілізації синьомордів рано чи пізно повернуться на Землю, колонізують її, а його знайдуть, реанімують і призначать управителем усієї нашої планети.

– Він що – остаточно сказився? – вражено запитав я.

– Важко сказати, я не дуже розбираюся у психічному здоров’ї синьомордів. Головне, Тютя виконав усі свої обіцянки – показав кам’яні таблиці з написами, заховані у підземній галереї на горі Треп. Ну, а ми виконали свої – поклали його у капсулу, ввели в стан анабіозу і залишили в тому місці, яке він вказав.

– І що ж було написано на цих таблицях? – запитав я схвильовано, бо відчував, що це напряму стосується мене.

Невже я нарешті дізнаюся, що насправді сталося під час грози на вершечку гори Треп, коли блискавка розколола брилу в центрі кромлеха, повз яку я пробігав? Бабуся вже зібралася відповісти, коли почувся гуркіт потужного мотора, і над нашими головами завис вертоліт пана Мак-Байбака.