Таємне Товариство Блазнів, або Балансування на краю прірви

Розділ 7. Рудоволоса тітка зеленіє, а я налагоджую контакт із ведмедями

– Хлопці, можете мені пояснити, що тут відбувається? – запитав Бак, коли ми всі троє вилізли з-під трейлера й обступили його.

– Зараз на це немає часу, треба рятувати ведмедів – вони ось тут, замкнені у клітках, – відповів я, показуючи на трейлер.

– А он у тому вагончику хропе пузатий синьоморд зі своїми двома агентами. Нам треба тікати, поки вони не прокинулися, – додав Жук, – і діяти дуже обережно, бо на ведмедів і на нас надягли електронні нашийники, а у рудої тітки, помічниці синьоморда, є дистанційний пульт, яким вона може послати такий електричний розряд, що нам голови повідриває.

– Оце так новини! Звідки ж беруться ці хижі прибульці? Ви ж наче всіх їх відправили додому, – здивувався мій друг-далекобійник. – Невже наша планета так припала їм до смаку?

– Це точно – припала до смаку! – сміючись сказав Заєць. – Наші комахи здаються їм найсмачнішими в цілому Всесвіті. Ці синьоморді потвори просто шизіють від комарів, ґедзів, метеликів, а найбільше – від мух! Але, здається, я знаю, що робити.

От за що я люблю Бака, то це за уміння миттєво включитися в найнебезпечнішу операцію. Він ненадовго відлучився, і незабаром ми почули шум мотора, що наближався. За хвилину з’явився потужний тягач, за кермом якого сидів усміхнений Андрій Байбак. Він визирнув з кабіни й сказав:

– Зараз я піджену свій тягач ближче, а ви, хлопці, спробуєте причепити до нього трейлер з ведмедями. Там дуже проста система, у вас вийде.

Ми саме закінчували прикріплювати трейлер до тягача, коли у нас за спинами пролунав наказ:

– Стояти! Повільно поверніться до мене обличчям і піднесіть руки вгору. Якщо хтось спробує поворушитись – умить перетвориться на курку-гриль!!!

Нам нічого не залишалося, як виконати наказ і завмерти з піднятими руками.

– Мадам дресирувальнице, я б не радив цього робити, – почувся спокійний голос Бака. – У мене теж є гарна цяцька. Нею можна приборкати навіть таких небезпечних хижачок, як ви.

Наш друг-далекобійник став навпроти рудоволосої, тримаючи напоготові дивну зброю, схожу на іграшковий водяний пістолет. Тітка ошкірила зуби в глузливій посмішці та вже замірилась натиснути на кнопку пульта, проте Бак випередив її. З його кумедного пластикового пістолетика вирвався потужний струмінь яскраво-зеленої рідини. За мить тітка завмерла з роззявленим ротом, схожа на статую гігантської сарани, готової пожирати все на своєму шляху. Але, на щастя, тепер вона вже не могла зашкодити жодній живій істоті.

– Ти що, вбив її? – вражено запитав Заєць.

– Та ні, просто на деякий час виключив цю крокодильшу в людській подобі з активного життя. Вона кілька тижнів перебуватиме у напівсонному стані. А коли дія цього заспокійливого засобу, винайденого пані Соломією Джурою, ослабне, то її шкіра все одно залишатиметься ядучо-зеленою. Це такий маркер, щоб нормальні люди, побачивши її, остерігалися і не підходили надто близько.

– Здорово! – зрадів Жук. – Виходить, ця садюга більше не зможе мучити ні людей, ні тварин!

– Сподіваюсь, так воно й буде. А тепер швидко в машину! – вигукнув Бак, сідаючи за кермо, а ми з хлопцями миттю зайняли місця у просторій кабіні потужного тягача. Виїхавши на трасу, Андрій розвинув таку швидкість, що нам довелося міцно триматися за поруччя, прилаштовані біля сидінь. За ведмедів я не боявся. Після того, що їм доводилося виробляти в цирку, така шалена гонитва не могла завдати їм шкоди, а, певно, видавалася лише легеньким погойдуванням. До того ж, їхні клітки були приварені до підлоги.

Нарешті Бак звернув з головної траси на бічну дорогу, а потім по широкій просіці ми заїхали на простору лісову галявину. Там стояла фура, яку він залишив, коли мусив терміново нас розшукати.

– Треба вирішити, що робити з ведмедями. На них досі ті нашийники. Не уявляю, як ми їх знімемо, – захвилювався Заєць, коли ми вилізли з кабіни.

– Спершу тварин треба заспокоїти, нагодувати й напоїти, – заперечив Жук. – І зробити це мусить Музикант, у нього має вийти.

Бак замислився, похитав головою, покопирсався в ящику з інструментами і дістав класну штуку, яку досі я бачив лише в кіно. Це були величезні обценьки із загнутими всередину загостреними кінцями і довжелезними ручками.

– Спробуємо перекусити ті кляті нашийники ось цим, – сказав наш рятівник. – Але спершу звільнимо від цієї погані вас.

За кілька хвилин Бак обережно розрізав остогидлі нашийники, що намуляли нам шиї. Після цього настав час зайнятися нещасними тваринами.

– До речі, он там стоїть фура, по вінця набита собачим кормом, – сказав Бак. – Я саме віз цей вантаж до одного собачого притулку, коли подзвонила пані Соломія. Так що ваші ведмеді не залишаться голодними.

– Добре, тоді я пішов на перемовини з клишоногими артистами, – пожартував я, підморгнув Бакові та хлопцям, і ми рушили до дверей трейлера.

Заєць набрав шифр на кодовому замку, двері безшумно відчинилися, і я обережно ступив усередину. Як же переконати нещасних звірів, що небезпека минула і їх більше ніколи не будуть мучити? Раптом я зрозумів, що треба робити, зосередився і почав уявляти, як наш товариш Андрій Байбак наставляє пістолет на агентку синьомордів, як вона шкіриться і підносить дистанційний пульт.

Ведмеді заворушилися у клітках і загарчали. Тоді я відчув – телепатичний контакт встановлено! І одразу ж подумки показав ту сцену, коли з Бакового пістолета вирвався ядучо-зелений струмінь і вкрив з ніг до голови підступну дресирувальницю. У відповідь я отримав таку хвилю полегшення і радості, що не зміг стримати щасливої усмішки.

Я ходив між клітками і гладив волохаті ведмежі голови, і шепотів у їхні вуха якісь заспокійливі лагідні слова. А вони тихенько скавчали, ніби хотіли розповісти про все, що їм довелося пережити у цьому жахливому Цирку доброти.

Зробити решту справ було зовсім нескладно. Бак та хлопці ходили між клітками, наливали воду в пластикові миски і насипали виснаженим звірам цілі гори собачого корму. Коли ж ведмеді вгамували спрагу і голод, я взяв до рук обценьки й звільнив їх від жахливих електронних нашийників.

А після цього виникло найскладніше питання – що тепер робити з цілим трейлером ведмедів?