Задум цього роману народився на Різдво 2015 року в будинку з темної цегли в Брукліні, де ми зібралися невеличким гуртом на першу ранкову каву: мій син Ніколас, моя невістка Лорі, її сестра Крістіна Барра, Ворд Шумахер і Вівіан Флетчер. Хтось запитав мене, що я писатиму 8 січня, адже цей день, у який я впродовж тридцяти п’яти років починала писати всі свої книжки, був уже на носі. А що я не мала жодного задуму, всі почали висловлювати міркування, і так окреслився кістяк цієї книжки.
У дослідженнях мені допомогли Сара Кесслер, як завжди, Чандра Рамірес, Сьюзан Чіполла, Хуан Альєнде й Беатріс Манс.
Роджер Какрас надихнув на тему любові літньої пари — Лусії й Річарда.
Моїми першими читачами й критиками були син Ніколас, мої видавці Йоганна Кастільйо та Нурія Тей, мої агенти Льюїс Мігель Паломарес і Глорія Гутьєррес, суворий читач агенції Балсельс, Хорхе Мансанілья, мій брат Хуан і мої чудові подруги Елізабет Суберкасіукс та Делія Вергара. А також, звичайно, Панчіта Льйона, моя матір, якій дев’яносто шість років і яка не випускала олівця, виправляючи всі мої книжки.
Усім їм і багатьом іншим особам, які емоційно підтримували мене в житті й письмі впродовж останніх двох — непростих для мене років, я завдячую цими сторінками.