Томек у країні кенгуру

1

Жук-олень (Luganus cervus) — найбільший серед жуків, поширених у польських лісах, переважно в дібровах. Довжина його сягає 6 см, до чого в самців додаються ще клешні, що сягають 2,5 см.

2

У той час польські землі було поділено між трьома імперіями: Німеччиною, Росією та Австро-Угорщиною.

3

Австро-Угорська монархія виникла в 1867 році шляхом перетворення австрійської держави на принципі правового вирівнювання Австрії та Угорщини під скіпетром одного імператора. Місто Трієст належало до Австрії від 1813 до 1918 р.

4

Ссавці (Mammalia) в класифікації поділяються на три підкласи: до першого належать однопрохідні (Monotremata), а сумчасті — до другого (Marsupalia). Третій підклас становлять вищі тварини.

5

Крім Австралії та сусідніх островів, сумчасті живуть ще в Північній та Південній Америках. Проте там живе тільки родина так званих сумчастих щурів, нічних тварин, які ведуть самітний, прихований спосіб життя. Найвідоміший представник сумчастих щурів — північноамериканський опосум (Didelphis virginiana).

6

Муха цеце переносить збудника сплячки, яка в людей здебільшого закінчується смертю.

7

Бумеранг — вигнута дерев’яна пластина, котру австралійці використовують як зброю. Маючи певний навик, бумеранг можна кинути так, що коли він не влучить у ціль, то повернеться назад до того, хто його кинув.

8

Порт-Саїд — портове місто на північному сході Єгипту, яке заснував 1860 року будівник Суецького каналу інженер Фердінанд Лессепс і назвав так на честь віце-короля Єгипту Саїда.

9

До 1958 року, тобто до націоналізації Суецького каналу єгипетським урядом, експлуатацію каналу від імені міжнародного товариства здійснювала Компанія Суецького каналу.

10

Тамаринд (Tamarindus) родить кислі плоди, що їх використовують у медицині як проносне.

11

Девід Лівінгстон — відомий дослідник Африки, Генрі Стенлі — журналіст і мандрівник. Уславились своїми експедиціями до Африки в другій половині XIX ст.

12

Місто Аден знаходиться в південно-західній частині Аравійського півострова. Уже в римський період воно було портом, а в середньовіччі — головним портом на арабському торгівельному шляху між Середземним морем, Перською затокою та Індією. Після відкриття Суецького каналу це місто стало важливим пунктом, де забезпечували кораблі вугіллям. До 1967 р. Аден входив до складу британської колонії з тією ж назвою, адміністративно поділеної на західну, до якої, крім Адена, входили також порт Стимер-Пойнт, містечко Отман і невеликі навколишні пустелі, та східну. Тепер ця територія належить до Південного Ємену. Під час Другої світової війни Аден був укріпленою морською базою, а також пунктом контролю контрабанди.

13

Мусон — вітер сезонного характеру, що дме в Індійському океані та в Південній Азії.

14

Острів Цейлон (площа 65 608 км²) розташований в Індійському океані поблизу південного узбережжя Індійського півострова.

15

Тур (Bos primigenius) — тварина, яка цілком вимерла кількасот років тому.

16

На Цейлоні проживають сингальці, таміли та індійці.

17

Баобаб (Adansonia digitata) — дерево родини бомбаксових. Плоди їстівні, соковиті, довгі, зовні нагадують величезний огірок.

18

Австралія займає площу 7,7 мільйона км², тобто дорівнює 4/5 площі Європи.

19

Ці пустелі знаходяться в західній частині Австралійського континенту.

20

Австралійськігори, які також називають Австралійськими Кордильєрами, тягнуться безперервною дугою вздовж східних берегів Австралії. З-поміж плоских вершин на півдні виділяються Блакитні гори та Австралійські Альпи з найвищою горою — горою Костюшка.

21

Джеймс Кук — англійський моряк, один із видатних мандрівників, ім’я якого відоме в історії географічних відкриттів.

22

Затока Ботані (Ботанічна затока). Так назвав її Кук для увічнення природничих відкриттів, які здійснив на її берегах ботанік Йозеф Банк, його супутник.

23

У 1872 р. завершено будівництво телеграфної лінії довжиною 3157 км, яка перетнула континент із півдня на північ.

24

Ейр Едуард Джон 1840 року відкрив у Центральній Австралії велике озеро, яке названо його іменем. Ейр — найбільше озеро Австралії. Площа його — 7690 км², поповнюється водою з території, що в чотири рази більша за площу Польщі. Незважаючи на це, озеро Ейр і річки, які впадають до нього, висихають під час сильної посухи. Так само висихають озера Торренса (5775 км²) та Герднер (4765 км²).

25

Сигурд Висьневський народився 1841 року в Паневках на березі річки Збруч, а помер 1892 року. Мандрував Балканами, а в 1860 р. брав участь у сицилійській кампанії на боці Гарібальді, потім тривалий час проживав в Австралії, де, між іншим, працював у золотих копальнях. Пройшов усю східну частину Австралійського континенту, відвідав Нову Зеландію, частину островів Океанії та Антильські острови. Здійснив дві мандрівки по Сполучених Штатах Америки. На схилі віку повернувся до Польщі: 1873 року написав і видав книжку під назвою «Десять років в Австралії».

Северин Кожелинський народився 1804 року, помер 1876 року. Під час листопадового повстання (1830–1831) був офіцером і брав участь в угорському повстанні (1848–1849) під командуванням генерала Дембинського; одержав звання майора. Потім поневірявся по Франції та Англії, звідки з групою польських емігрантів вибрався до Австралії, де працював на золотих копальнях. Після чотирирічного перебування в Австралії повернувся на Батьківщину. 1860 року його призначили директором Сільськогосподарського училища в Черніхові поблизу Кракова. У 1858 р. видав книжку: «Опис мандрівки до Австралії та перебування там від 1852 по 1856 роки».

26

Це була одна з експедицій Ландсбора, який у 1861 р. разом із рятувальними загонами Говайта, Волкера та Мак-Кінлі вів пошуки експедиції Беркі та Віллса, що заблудилася.

27

Мельбурн — рідне місто Бентлі, знаходиться в провінції Вікторія.

28

Батерст — місто в Новому Південному Уельсі.

29

Чарлз Стьорт організував декілька експедицій у 1829–1845 pp. Джон Мак-Доуел Стюарт брав участь в експедиціях, починаючи від 1845 року (тобто від часу останньої експедиції Стьорта, учасником якої він теж був) до 1862 року.

30

Hypsiprymnodontinae.

31

Potorous tridactylus.

32

Bettongia penicillata.

33

Lagostrophus.

34

Lagorchestes leporoides.

35

Petrogale xanthopus.

36

Petrogale penicillata.

37

Macropus rufus.

38

Macropus giganteus.

39

Macropus nalabatus.

40

Macropus agilis.

41

Macropus Bennetti.

42

Австралійські тубільці вміють знаходити місця, де не дуже глибоко залягає вода. Звичайно, вони копають там ямки й, користуючись довгими соломинками, висмоктують вологу.

43

Ratitae.

44

Struthio.

45

Rhea americana.

46

Dromaeus.

47

Casuarius.

48

Dinomites.

49

Aepyomitlies.

50

Apteryges.

51

Yes, sir! (Англ.) — Так, пане!

52

Польський мандрівник, відкривач нових земель і дослідник Павел-Едмунд Стшелецький народився в Глушині поблизу Познані 20 липня 1797 року. Він мандрував дванадцять років і побував майже на всіх континентах світу. Досліджував Північну та Південну Америки, багато островів Тихого океану, Нову Зеландію, звідки прибув до Тасманії та Австралії. По дорозі з Австралії до Європи відвідав Японію, Китай, Індію, Малайський півострів, Філіппіни, Індонезію та Єгипет. По Австралії й Тасманії він пройшов пішки понад чотирнадцять тисяч кілометрів. Усі свої подорожі здійснював за власний кошт.

В Австралії Стшелецький перебував у 1839–1844 pp. Особливо старанно досліджував він Новий Південний Уельс. Геолог за фахом, Стшелецький підтвердив там наявність багатьох важливих для розвитку країни мінералів, відкрив поклади золота та срібла. На прохання тогочасного губернатора Австралії Гіппса, Стшелецький зберіг у таємниці своє відкриття золота. Він перший відкрив найбагатшу на континенті область і на честь губернатора назвав її Гіппсленд. Під час досліджень континенту Стшелецький зробив багато різних вимірів; після повернення до Європи він описав свої мандрівки та дослідження в книжці про Австралію й Тасманію під назвою «Physical Description of New South Wales and Van Diemen’s Land», виданій у Лондоні в 1845 р. Польською мовою ця книжка була надрукована вперше 1958 року в Науковому видавництві. За видатні наукові заслуги в Австралії та за відкриття покладів золота королева Великобританії присвоїла Стшелецькому високу державну нагороду. Помер Стшелецький у Лондоні 6 жовтня 1873 року. Досі в Австралії збереглися польські назви, які дав Стшелецький: гора Костюшка, місто й район Чарногора (англійці перекрутили на «Тарнгола»); назва «Гори Адини» не прийнялась. На карті, уміщеній на початку та в кінці книжки, читачі знайдуть назви місцевостей, пов’язаних з іменем Стшелецького, які надали їм інші мандрівники й географи на честь важливих відкриттів знаменитого поляка.

53

Гра слів, що не перекладається: «згубити цикорію» — дуже сильно злякатися.

54

Міраж у значенні «фатаморгана» — оптичне явище, що з’являється переважно в пустелях або на просторах з одноманітним краєвидом. Унаслідок заломлення світла і його відбиття в шарах повітря з різною густиною можуть появлятися оманливі образи предметів або пейзажі, сховані за горизонтом.

55

Ficus elastica — могутнє довговічне дерево родини фігових.

56

Здрібніле від Сара.

57

Melopsittacus undulatus.

58

Lorinae.

59

Trichoglossus novae-hollandiae.

60

Cacatuinae.

61

Папуги живуть у всіх частинах світу, за винятком Європи. Відомо понад 6000 їх видів, і всі вони живуть тільки в лісах. Особливо багато їх в Америці та Австралії, а також на сусідніх островах. Менше їх в Африці та Південній Азії. Загалом поділяють папуг на дві родини: щетиноязичні та гладкоязичні.

62

Австралійці назву кенгуру застосовують щодо трьох найбільших видів: кенгуру рудого, велетенського та гірського, а всі менші види: степові, гірські й лісові називають wallaby, які за способом життя подібні до землерийок.

63

Маорі — мешканці Полінезії, аборигени Нової Зеландії, що складається з двох великих островів.

64

Nestor meridionalis — деревна папуга.

65

Nestor notabilis — наземна папуга.

66

Бушрейнджери (від англ. bushrangers) — позбавлені права бандити, найчастіше це втікачі-в’язні, які грабують мандрівників на дорогах.

67

Евкаліпт (Eucalyptus) — одне з найбільш поширених дерев в Австралії, якого нараховується там близько 360 видів.

68

Секвоя американська сягає 150 метрів висоти.

69

Паланка австралійська (Pseudochirus peregrinus) — хутряне звірятко, поширене в південно-східній Австралії.

70

Єхидни австралійські (Echidna aculeate), які живуть в Австралії й Тасманії, а також чорноколючі єхидни (Proechidna nigroaculeata), що живуть у Тасманії, дуже поширені в цих країнах; вони разом із качкодзьобами протягом тривалого часу становили проблему для науковців. Качкодзьоб (Ornithorhynchus anatinus), якого назвали австралійські колоністи качокротом, своєю незвичайною будовою викликав суперечки серед європейських зоологів із приводу того, до якої групи тваринного світу слід віднести однопрохідних. Не можна було простежити спосіб життя качкодзьобів, оскільки в неволі вони гинули вже через кілька днів. Допіру в 1798 р. невідомий поселенець із Нового Південного Уельсу прислав до Британського музею в Лондоні шкурку качкодзьоба з шерстю, хвостом і найбільш правдивим дзьобом, подібним до качиного. Чотири роки пізніше було надіслано низку неживих екземплярів качкодзьобів, на яких здійснив розтин анатом Еверард Гоум. Тільки тоді нарешті повірили, що такі тварини справді існують. 1884 року Вільгельм Гаак підтвердив, що єхидна, яка належить до ссавців, відкладає яйця, і майже одночасно австралієць В. Г. Колдвелл виявив те саме й у качкодзьобів. Таким чином, суперечка була остаточно розв’язана.

Хоча життя качкодзьоба тісно пов’язане з водою, проводить він у ній протягом доби тільки близько двох годин на світанку та в присмерку, щоб забезпечитися поживою на болотистому дні річки. Досі вислано з Нового Південного Уельсу заледве сім живих екземплярів, — і то всі до Бронкс ЗОО в Нью-Йорку. Останній здох у 1959 р. Правдоподібно спроб адаптування качкодзьобів на інших континентах уже не практикуватимуть. Натомість єхидни можна зустріти в зоопарках різних країн.

71

Однопрохідні (Monotremata) — тварини з одним отвором для виділення калу, сечі, сім’я й потомства, подібно як у плазунів і птахів, а не як в інших ссавців.

72

Коала (Phascolarctos cinereus) належить до родини сумчастих тварин.

73

Щури кенгурові (Potoroina) належать до числа найменших видів сумчастих, що стрибають.

74

Вомбати (Phascolomyidae) належать до родини сумчастих. Відомо три види вомбатів, що мало відрізняються своїм виглядом і способом життя. Усі види живуть у густих лісах. Вомбати поширені в Тасманії, на островах Протоки Басса та в Південній Австралії.

75

Лисиця сумчаста (Trichosurus vulpecula) — по-місцевому зветься ще кузу.

76

Коокабурра — тубільна назва великого птаха виду зимородків (Dacelo gigas). Подібний до людського сміх цього птаха дав підставу назвати його «Джонні, що сміється».

77

Паппа — «брат» мовою австралійських тубільців.

78

Chlamidosaurus kingi живе переважно на деревах.

79

Moloch horridus.

80

Змія тигрова та ящірка лусконога належать до найбільш отруйних змій. Отруйні зуби тигрової змії виділяють найсильнішу отруту. Отрута лусконогої ящірки, можливо, слабша, але вона виділяє її у великій кількості. Одноразово взятою отрутою тигрової змії можна умертвити 118 овець, а одноразово взятої отрути лусконогої ящірки вистачає для 200 смертельних доз.

81

Висота гори Костюшка становить 2245 м.

82

У 1939 р. поляки, які оселилися в Австралії, створили комітет для підготовки відзначення сотої річниці відкриття гори Костюшка в Австралійських Альпах, що його здійснив поляк Павел Стшелецький. До цього комітету також пристали уряд Нового Південного Уельсу та низка відомих австралійців.

17 лютого 1940 року під час основного святкування на горі Костюшка в присутності представників уряду Нового Південного Уельсу відбулося відкриття меморіальної дошки, виготовленої за рахунок унесків шкільної молоді. Бронзову дошку вміщено на гранітному цоколі. Напис на дошці англійською мовою подаю нижче повністю у власному перекладі польською:

«Скеляста й гола вершина, яка перевищувала декілька інших, — згадував Стшелецький, — справила на мене таке враження внаслідок подібності її до насипаної гірки в Кракові над могилою патріота Костюшка, що хоч і в чужому краю, на чужій землі, але серед вільного народу, який цінив свободу та її атрибути, що я не міг стриматися від того, щоб надати горі назву Костюшка».

83

Альтанники, або альтанкові птахи (Ptilonorhynchidae), широко розповсюджені в Австралії.

84

Усесвітня виставка відбулась у Мельбурні 1880 року.