Українські билини (збірка)

Українські поетичні тексти билин

До недавнього часу вважалося, що українських билинних текстів не існує і вони загалом не входили у сферу наукового вивчення, але, як виявилося, це не так. У цій книжці ми робимо першу спробу їх зібрати.

Українських билин, більш-менш збережених, можна назвати тільки вісім, і вони виразно розпадаються на дві групи. Три з них відомі здавна й записані були як казки. Записувачі не звернули уваги на їхню своєрідну поетичну структуру, хоча етнограф В. Лесевич позначав місця, де закінчувався поетичний рядок, або крапкою, або тире. Цікаво й те, що ця віршована форма певною мірою відрізняється від віршованої структури билин російської традиції і цілком зливається з віршованою структурою наших дум або наближається до неї. Два тексти подано з нашого часу, також записані етнографом від простих людей.

Три згадані вже українські билини зафіксувалися, так би мовити, на початку стадії їхнього переходу у казку: частина тексту вже забулася й переоповідалася, але в основному текст іще зберігся. Сумніву у народному походженні цих билин немає. Інші три билини прийшли в Україну трохи несподівано: вони були записані від емігранта з України в Нью-Йорку в 50-х роках минулого століття. Ці билини й досі входять у сучасний репертуар наших зарубіжних кобзарів.

Тексти списав з голосу кобзаря Зиновія Штокалка упорядник цієї книги. Вони цілком створені в поетиці українських дум: нерівноскладовий вірш із дієслівною римою часом переходить у неримований. Але цікаво те, що своїми мотивами вони відповідають билинам російської традиції, хоч їхня образна система цілком, можна сказати, українська.

Інакше звучить і музичний супровід. Коли співці російських билин вживають музичний супровід для так званого пригришу, тобто музика тут досить проста і заповнює паузи між текстом, то музика Зиновія Штокалка активна і весь час супроводжує текст. Сам кобзар охарактеризував свою музику так: спускова лебійська гама у застосуванні до билин.

Ці билини треба ще вивчати, зокрема більше довідатися про їхнє походження, що дослідник в Україні зробити не може, — треба дослідити там, де билини записувалися, але можна цілком вірогідно припустити, що билини, зняті з голосу 3. Штокалка, книжного походження. Річ у тім, що вже в XIX столітті серед кобзарів склалася цікава практика: вони не тільки переймали тексти дум традиційно, заучуючи від старших кобзарів, а й часто засвоювали думи, опубліковані у книжках, і вже ці тексти передавали своїм учням, тобто чинили десь так, як тепер професійні співаки. Отже, наближеність текстів билин до російської традиції дозволяє сказати, що якийсь кобзар, очевидно, сам 3. Штокалко, переказав билини російської традиції на український лад, зробивши це в поетиці українських дум, пристосував до билин так звану спускову лебійську гаму і в такий спосіб увів їх у сучасний український кобзарський репертуар. Зрештою, він мав право так чинити, бо сучасні кобзарі — це вже не народні рапсоди, а артисти — виконавці кобзарського репертуару.

Але при розгляді української билинної традиції не можна не зафіксувати й такої сучасної практики засвоєння цього типу поетики, їхнього застосування та поширення, бо й вони є живим компонентом української билинної традиції, притому дуже цікавим. Варто зауважити й таку деталь: коли російський виконавець — не так співак, як оповідач — речитативно розповідає билину, то українські билини кобзар Зиновій Штокалко виконує експресивно, співаючи, і тільки подекуди вдається до речитативу, та й то більш співного, розповідного.

Валерій Шевчук

Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.

· ПРО КОТИГОРОШКА

· СТО СІМДЕСЯТ І ОДИН БОГАТИР

· ПРО ІЛЛЮ МУРОМЦЯ ТА СОЛОВІЯ

· ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СВЯТОГОР

· ІЛЛЯ МУРИН

· ЄРУСЛАН ЛАЗАРЕВИЧ

· ДОБРИНЯ І ЗМІЙ

· БОРИНЯ-ЗМІЄБОРЕЦЬ