Українські билини (збірка)

БУНТ ІЛЛІ ПРОТИ ВОЛОДИМИРА

Влаштував князь Володимир почесний бенкет для князів, бояр, богатирів руських і дочок богатирських. Тільки старого Іллю Муромця покликати забув. Образився тут Ілля, на широкий двір вийшов, тугий лук натяг, гартовану стрілу вклав, примовляючи:

— Лети, стрілко, до покрівель золотоверхих, золочені маківки позбивай!

Як попадали маківки золочені на землю, закричав Ілля на весь голос:

— Гей, голото гуляща, доброзичливці княжі! Збирайтеся та золочені маківки обривайте і йдіть до корчми зелене вино пити.

Тут п’яниці, голота гуляща, з прискоком та радістю позбігалися, золоті маківки обдирали, рідним батечком Іллю називаючи. Заходилися разом з

Іллею зелене вино в корчмі пити, золоті маківки пропивати.

Дізнався Володимир стольнокиївський про те, що біда прийшла, почав думати-гадати, як би Іллю перепросити, і вирішив він учинити ще один почесний бенкет. Та не знали бояри імениті та богатирі сильнішого б за Іллею послати, щоб на бенкет той покликати. Думали вони, гадали й послали Добриню Микитича 1. Були Добриня з Іллею брати хрестові 2, бо хрестами побраталися, уклавши заповідь велику й підписами скріпивши, — слухати старшому братові меншого, а меншому братові старшого.

От заходить Добриня до корчми, а там сидить старий Ілля Муромець і п’є-байдикує з голотою. Мовив Добриня до Іллі:

— Брате мій хрестовий названий! Уклали ми заповідь велику, підписами своїми скріпивши, — слухати старшому братові меншого, а меншому братові — старшого і завжди один одного обстоювати. Послано мене від Володимира-князя кликати тебе на почесний бенкет, що він на твою честь робить.

Відказав на те Ілля Муромець:

— Брате мій хрестовий названий, молодий Добрине Микитичу! Нікого, крім тебе, я не послухав би і на почесний бенкет не пішов би. Не можу я закону переступити — мушу тебе послухатись.

Стали вони чепуритися та виряджатися і пішли до князя Володимира. Всадовили Іллю в гридниці на почесне місце, на покуті, піднесли чару вина зеленого, а другу чару — меду п’янкого. І сказав тоді Ілля Муромець князеві такі слова:

— Знав ти, Володимире стольно-київський, кого до мене посилати, бо, крім Добрині, брата мого названого, нікого я не послухав би. А був уже в мене намір твердий — пружистий тугий лук натягти й пустити стрілу гартовану у світлу гридню 3 твою, вбити тебе, князя Володимира, разом зі стольною княгинею Опраксією 4. А зараз кажу: нехай тебе Бог простить за провину твою велику.

1 Добриня Микитич — особа історична, це дядько Володимира Великого, який давав князеві мудрі поради. В билинному епосі Добриня — добрий богатир, про що свідчить його ім’я. При великій фізичній силі він м’якосердий захисник сиріт та жінок. Окрім того, він співак — грає на гуслях. У деяких билинах він зветься племінником Володимира.

2 Мається на увазі обряд побратимства — споконвічний звичай на українській землі. Чоловіки, які взяли цей обряд, вважалися ніби братами, а жінки — сестрами (посестрами). З прийняттям християнства цей обряд висвячувався в церкві. Він існував у нас до XVIII століття. Брати хрестові — це і є ті, що присягли на побратимство на хресті, у церкві. Билина свідчить, що на побратимство складався письмовий акт.

3 Гридня (гридниця) — приміщення для молодшої князівської дружини, в князівському дворі — місце для бенкетів.

4 Опраксія (Євпраксія) — очевидно, це літописна Рогнида, дочка князя із Полоцька Рогволода, яка спершу відмовилася від заміжжя з Володимиром, але потім була присилувана вийти за нього.

Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.