ІЛЛЯ МУРИН 1

Казка про те, що чоловік мав одного сина і він не ходив на ногах сорок п’ять літ, потім був богатирем

Був чоловік і не мав дітей, лиш одного сина, і той син не ходив на ногах через сорок п’ять літ. Але старі одного часу пішли в поле, а до нього приходить Господь і святі Петро і Павло 2. Господь каже:

— Встань, Ілля Мурине, і дай нам чого напитися з комори!

— Коли ж не можу встати! Мені вже сорок п’ять літ, та я не ходжу на своїх ногах.

Господь дав йому паличку і каже:

— На! На тій паличці важся, то встанеш. Він взяв, на тій паличці став, Приніс з комори шанок 3 напитку. Господь каже: «Ану-но, Ілія Мурин, Сам той напій випий!» А він як потягнув — і все за раз випив.

Господь каже: «Ходи тепер зо мною надвір».

Вийшли надвір, дивляться:

Така скала, що трудно оком зглянути.

А Господь каже: «Ану-но попробуйся з тою скалою!»

Він як взяв тую скалу, Три рази перекинув! Господь повідає:

«Що ти тепер, Ілля Мурин, думаєш?» — «От теє думаю,

Що якби мені був слуп 4 залізний, То би-м три рази світ обернув». Господь: «Ану, ще піди, Принеси нам того напою з комори!» Він пішов і знов приніс один шанок. Господь каже: «Ану ще другий випий!» Так він випив той весь. Господь повідає:

«Ходи, знов ся попробуєм з тою скалою!»

Він як вхопив другий раз, То іно два рази перекинув, А третього разу не годен, Бо йому Господь сили виймив. «Ну тепер ти, Ілія Мурин, Будеш богатир над всіма богатирями». І взяв Господь і пішов від нього. А він посидів в хаті трохи і думає собі:

— Понесу я своєму татові трохи трунку.

І взяв тую барилку, що в ній, може, сорок відерок, під пахву й несе. А стара дивиться:

— То не може бути, щоби кривий ніс! Але дивиться: правда! Приходить Ілля Мурин до них і каже:

— Що ви? Полуднуєте?

— Таже полуднуєм.

— Чи ж багато накорчували? 5

— Не, небагато.

— Нате напийтеся трунку, а я вам трохи викорчую.

Як взявся корчувати, то за раз дуба виривав. І як взявся корчувати, то за годину, заким батько пополуднував, то зробив на п’ять день орання. А батько каже:

— Буде з мене.

— Ну, як буде, то й буде! Ходіть додому.

Приходять додому, він каже:

«Ідіть-но тату, до пана

І купіть мені доброго коня!»

Пішов батько до пана,

Купив такого коня,

Щоб ся на нім муха розпихнулася 6.

Він положив на нього руку,

А той кінь впав до землі.

Він каже: «То ся не здасть.

Заведіть назад його».

Взяв, пішов він до другого стада,

Але іде стадник, повідає:

«Ходи скоро, Ілія Мурин,

Я вже тобі два роки коня плекаю». —

«Де ж він?» — «А онде, пасеться» 7.

Таке лоша невдале, іно плюнь та покинь.

«Ану-но його злапай!» Він злапав.

Ілія Мурин сів на нього — Він стоїть. І заплатив йому. «Спасибіг тобі, жи-сь мені 8 виплекав за два роки коня».

Приводить додому. Батько каже: «Нащо ти таке лоша купив?» — «Не, то луччий, як тамтой був!» Він як почав водити того коня, То ще ся більший зробив кінь, як тамтой. «Ідіть-но мені, тату, до коваля, Щоб мені зробили меч і копію». Йому коваль зробив, але ніхто не може його піднести, бо дуже тяжко. Він заплатив тому ковалеві, а сам взяв теє копіє і меч і пішов. Копіє важило п’ятдесят пудів, а меч сорок 9. Приходить додому, постелив на того коня мішок, але ще не має ані шапки богатирської, ані сідла. Але сідає на коня і їде без шапки 10. Взяв свої меч і копіє і їде. Приїжджає в ліс — іде чоловік навпроти нього 11: «Ей, Ілія Мурин! Там єсть богатир, Називається Соловей. Він свистом народ побиває, Він як свисне, то дуби з корінням вириває.

Не їдь, бо тебе вб’є іще!» — «А він мене не заб’є — поїду». Під’їздить під палац, А той богатир Соловей сидить на третім версі.

Як свисне раз — аж дуби вириваються з землі.

А той-таки їде!

Але як свиснув знов,

Аж під ним ся кінь спіткнув.

Він до коня повідає:

«Ну, вражий сину, не спотикайся!»

Соловей дивиться, що він-таки й їде,

І впав із третього верху.

Як впав, але не вбився, тільки тікає.

Той як здогонив Соловея,

Як вдарив у плечі копійом — а він впав.

Приходить до тих дверей, а їх дванадцять і всі — чавунові Він одинадцять розбив, а вона (Соловейова стара) 12 взяла поставила спринжину 13 у дванадцятьох дверях, щоб його забити і коня. Кінь ото став на тую спринжину, а спринжина хотіла йому впасти на голову, а він відірвав і кинув. Приходить до покою. Стара сидить, а її дві дочки на третім версі. І просяться, щоби він їх не бив, то: «Котру хочеш, то піде за тебе» Він каже: «Я поїду в світ, і як не знайду кращої, то тебе котрусь візьму».

І взяв і поїхав з тим Соловеєм,

Що коло коня прив’язав.

Приїжджає в город

І заїжджає до великого купця 14.

Купець злякався, він сподівався з другої дороги богатиря, що має його побіджати, а той тією приїхав.

Він ся його питає:

«Як ти приїхав, коли тут Соловей

Людей голосом побиває?»

А він каже:

«Ото він є коло коня!»

І купець просить його до хати 15,

Він же каже:

«Нема такої хати, щоб під і мною витримала!»

«Ні, єсть!»

Приходить, а там підлога залізна. Він стане — під ногами ломиться, Сяде — крісла дом’яться, Ліг на ліжку — і ліжко поламалося під ним.

Він погостився там — і виїжджає. їде дорогою, дивиться:

Іде другий богатир 16.

(А він того кинув по дорозі) 17.

І каже один до другого:

«Роз’їжджайся!»

І з’їжджаються докупи,

І вдарилися копією один об другого —

Ані жоден не вилетить із сідла! 18

А другий раз вдарилися,

Ані жоден не вилетів.

Вдарилися третій раз —

І той, що їхав, вилетів з коня.

Мурин його зверху приступив,

А той ся в нього просить:

«Даруй життям! Будеш рідним братом!»

Він йому подарував. І сідають на коні і їдуть. Надибують на дорозі трумно — І каже той другий богатир: «Ану я, Ілія Мурин, ляжу в нього!» Ліг він у тоє трумно. Мурин стукнув копією тридцять разів у трумно — Тридцять обручів наскочило 19. І взяв його коня і зброю, а його покинув.

В’їжджає Мурин в долину, дивиться: незміренного трупу лежить побитого, і нема нікого коло нього. Він переїхав через тую долину. Дивиться: стоїть у другій долині палатка, і там стоїть кінь богатирський. Він приїхав до тої палатки. Дивиться він: той, чия палатка, спить 20. Узяв Мурин коло неї поставив свої коні і дав їм ярої пшениці, а там-того коня відігнав. Входить під палатку і хоче його бити, того богатиря, а подумав собі:

— Що б то я був за богатир, щоб я сплячого бив! Взяв постелив і лягає коло нього. Іно тільки ліг,

Але як засне, то дванадцять суток спить.

Іно тільки зачав дрімати, А той стає.

«Е, — каже, — мого коня відігнав, А свого поставив! Я тобі смерть зроблю!» Але подумав собі: «Що б я за богатир був, Щоб я сплячого бив? Хай-но він ся виспить». А той встає і каже: [ «Будемо битися!»] 21 Стають обидва і Сідають на коні І б’ються, але оба собі рівні. І другий раз нічого не зробили один одному.

На третій раз як вдарить Мурин в голову мечем —

Надвоє розітяв. Взяв його коня, бере і їде. Приїжджає в долину, Дивиться: спить панна 22. Бере і жартує з нею. Пожартував з нею і каже: «Чи є де сильніший від мене, А ладніший від тебе?» Вона

«Не можу сказати, чи єсть сильніший від тебе,

А від мене ладнішая є». — «Де?» — «В тії і в тії землі, Но що коло неї богатир на часах». Він приїздить там, а той богатир спить.

Він махнув мечем,

Стяв голову, а тулуб стоїть.

Він поставив коні — і до тої панни.

Єсть дванадцять залізних дверей.

Він розбив,

Прийшов до тої панни і жартує з нею.

Вона каже: «Як ти мені того Змія заб’єш 23,

Що тридцять голів має,

Заб’єш, то піду за тебе». — «Дай же мені десять бочок смоли І прядива тридцять кіп ручайок!» 24 Вона йому дала. І він ся смолою обвинув — В прядиво і смолу, — Пішов забрав коні. Іде до нього і каже коням: «Як буде мене побіджати Змій, Не дайте мене». І їде до нього. Дивиться — вилетів Змій. Як злапає його Змій — і душити! А він мечем відрубав йому двадцять голов.

А десять осталося.

І сам впав на землю,

А Змій на нього.

Мурин як крикнув на коні:

«Не дайте мене!»

Коні як вдарять копитами,

Іно Змій голови повивалював.

І кричить: «Даруй мені життям!

Дам тобі дорогоцінного каміння».

І каже Ілія Мурин:

«Смотри! Як ти мене здуриш,

То я тобі дам!»

Він [Змій] взяв його на себе

І пішов з ним у воду 25,

Припав на дно,

Він взяв той камінь

І виніс його наверх.

«Ну тепер я тебе пускаю

З десятьма головами,

І не будеш ти в мене,

А я в тебе!»

Приїздить додому — і бере жениться з тою панною.

І зробив з того каміння сигнат собі і жінці, а ще лишилося кавалок. Він ще зробив для хлопця один, а сам взяв і виїхав з дому 26.

І заїхав в другу землю,

І заїхав під богатирський двір,

І там дванадцять дверей.

Він взяв тії двері порозбивав

І приходить до покою.

А там дванадцять богатирів 27,

І одинадцять йому ніц не кажуть.

От один йому каже:

«А ти що за один?»

Він його як злапав за вус

І тріпнув ним до землі,

Аж вус вирвав.

Приходить до третього покою:

Ще ладніша панна стоїть за склом,

Ще ладніша, як тамта 28.

Він збив скло

І дібрався до тої панни,

А за жінку забув: живе з нею.

Його, Муринова, жінка мала хлопця, а він не знає 29.

Той хлопець росте по минутах — не по годинах, і тому хлопцеві два роки — то ще крепший, як його батько 30.

Каже: «Мамо!

Може, ще де є по мому дідуньові меч?»

Вона каже: «Є!»

Він як взяв тую копію і меч,

І витягнув з землі, і каже:

«А в нас немає сідла?» —

«Ні, нема!»

Але він сів на коня,

Що ще зістався по його дідові,

І їде.

А мама плаче і каже: «Де ж ти їдеш?» — «Іду за татом». І поїхав.

Під’їхав під той самий город,

Де його батько.

А коні як заржали,

Аж мури потріскали.

Мурин виходить: «Чого ви?» —

«Ой їде на нас неприятель!»

Він сів на коні і їде.

Дивиться: їде так, як копиця сіна.

І каже один на другого:

«Биймося!» Б’ються.

І Мурин як витяв у груди —

І зміг сина свойого.

Притиснув його копією

Та й дивиться:

Є дорогоцінний сигнат на пальці.

Каже: «Як се твій батько називається?» —

«Мурин». — «Ну, то ти мій син».

І їдуть, де мати, і живуть вже.

І йому приснилося, що його бабі, а татовому батькові і мамі повибирав богатир очі і в тюрму всадив 31. І сіли на коні і їдуть в той край. Приїздять там, але виїздить напроти нього богатир.

А син каже: «Тату, я поїду сам до нього!»

І як ся роз’їхав, як вдарив його,

І той богатир вилетів з коня.

І той його забив. І приїхали до тої тюрми, і питається Мурин: «Хто вам, тату, очі повибирав?» Той розказав і каже:

— Якби ти мені так зробив, щоби я бачив, а то я не знаю, чи ти мій син! І батько каже Муринові: «В тії і в тії землі Є богатир,

І має під собою дванадцять богатирів.

Як би-сь його дістав

І помастив очі, то я би побачив».

Він бере — їде.

Дивиться: лежить богатир,

Йому голова відбита

І лежить на дорозі.

А голова каже:

«Не їдь до нього, бо ще і тебе вб’є!» Той каже: «Піду!» А вона каже:

«Витягни ж з-під мої голови меч! То я не знаю, чи ти сильний, чи не: Всіх витягало дванадцять, Та не витягли».

Той взяв та одною рукою витягнув.

«Ну, добрий ти хлопець! —

Так голова каже. —

Бери ж, та їдь до нього.

І дивися: їх буде дванадцять,

То один, той, що сидить, скаже:

«Чого ти приїхав, Мурин?

Чи ся воювати, чи ся мирити?»

То ти скажеш:

«Нє, миритися».

І будеш з ним стояти,

Як вдариш його моїм мечем —

То його розітнеш.

Іно тільки не бий його мечем другий раз,

Бо він ожиє,

Бо то несправедливий богатир, Але він з чортом воює» 32.

І той Мурин приїхав до нього.

Дивиться: стоїть їх одинадцять,

А він сидить і питається його:

«Чого ти приїхав, Мурин?

Чи ся бити, чи ся мирити?»

Той каже, що миритися.

Іно тільки зрівнявся з ним,

Як вдарить його тим мечем —

Аж надвоє розітяв 33.

А тії його слуги кричать:

«Бий ще раз! Поправ!

Бо то шельма недобрий!»

А вони так хтіли, щоби ще раз вдарив — то він оживе. Але він, Ілля Мурин, не такий був: не поправляв другий раз, тільки витяв з нього серце і поїхав. Іде. Нагадав собі, що то лежить на другій дорозі забитий богатир. І він приїхав до нього, взяв, вложив голову до тулуба і помастив тим серцем. І він ожив і подякував йому за теє, що його від смерті відкупив. І приїхав до тої тюрми, помастив батькові й мамині очі. То зараз вони забачили і подякували своєму синові за теє, що батько побачив від нього і що син визволив з тюрми. Та й тоді взяв той Мурин свого батька і маму до себе, і вже жили.

Правда, що він тепер такий великий богатир, що навіть і в світі такого нема. І як він усім справляв баль, то я був, їв-пив, по бороді текло, а в горлі сухо було. І як вийшли на іграцію 34, що там стріляли кулями-порохом, а потім гноєм, але я, знаєте, напився та й вліз у гній 35. Але як не стало їм гною, то вони мною як встрілили, то я аж тут залетів і ото вам тамтую прахтику справедливу збрехав.


1 Билина дійшла до нас у формі прозової казки. Це унікальна пам’ятка, бо об’єднує в один твір усі билини про Іллю Муромця, тобто робить ніби зведену редакцію циклу про Іллю Муромця української традиції, чого нема в традиції російській.

2 Тут початок тексту поєднався з народним оповіданням-апокрифом про мандри Ісуса Христа та його апостолів Петра й Павла. В билині російської традиції місію зцілителів виконують каліки перехожі — персонажі, яких українська традиція не знає.

3 Шанок — барильце.

4 Слуп — палиця, підойма, лом.

5 Тут розповідається про стародавній спосіб обробітку землі в лісовій смузі: спершу різали дерева, корчували пеньки, а тоді розорювали.

6 Кінь був з такими гладкими боками, що й муха могла б посковзнутися.

7 Стайничий увіч насміхається з Іллі і нав’язує йому непоказного коня, не знаючи про його справжню силу.

8 Жи-сь мені — що ти мені.

9 П’ятдесят пудів — 800 кг, сорок — 640 кг.

10 Цікаво, що в російській традиції він має на голові шапку-ковпак, очевидно, шолом.

11 Тут опущено пригоди Іллі Муромця під Черніговом, зовсім інакше подано розповідь і про бій із Солов’єм-розбійником.

12 Тут подано пояснення оповідача.

13 Спринжина — так зветься деталь ручного млина, що штовхає вухо коритця і витрушує з нього зерно. Можливо, також, що оповідач мав на увазі метальний прилад чи пражину — жердину.

14 Замість князя Володимира тут великий купець. Див. прим. 2 до билини «Сто сімдесят і один богатир».

15 У билинах російської традиції подальшого епізоду нема.

16 3 цього місця оповідається билина «Ілля Муромець і Святогор», тільки богатир тут Святогором не називається. Цікаво й те, що билина ця йде після відвідання Іллею Києва, а не до того.

17 Тут пояснення оповідача. Виходить, що Ілля не вбив Солов’я, а покинув десь по дорозі. Оповідач, мабуть, про цей епізод забув, а потім схаменувся, що не розповів, як же закінчилася історія із Солов’єм.

18 Тут маємо досить правильний опис рицарського поєдинку.

19 Переказ билини про Святогора не тільки скорочений, а ніби розробляє іншу тему: тут Ілля просто вступає в бій із Святогором, як із чужим богатирем, і за допомогою хитрощів перемагає його. Згадаймо, що в билинах російської традиції Іллі не радили змагатися із Святогором, та й билина із репертуару 3. Штокалка вістить, що Ілля усвідомлює неможливість змагання із Святогором. Очевидно, в даному випадку образ Святогора майже зовсім стертий.

20 Далі йде переказ нової теми епосу про Іллю Муромця і Сокольника, але в значно скороченому вигляді.

21 Слова, які оповідач пропустив.

22 Про одруження Іллі йдеться у билині «Три поїздки Іллі Муромця», але там ця тема розроблена інакше.

23 Змієборчий епос у билинах Київського циклу російської традиції зв’язаний переважно з Добринею, в українській — ще й з Іллею Муромцем. Див. також казку «Ілля Швець і Змій», прим. 1.

24 Ручайка — міра прядива, жменя. 30 кіп — 18000 ручайок.

25 Змій тут, як і в українських казках, зв’язаний із водою.

26 Подальша розповідь зведеного епосу про Іллю Муромця знайомить з іще однією його любовною пригодою, яка в билинах російської традиції відсутня.

27 3 дванадцятьма богатирями Ілля Муромець зустрічається ще в билині «Ілля Муромець і Калин-цар». Тут богатирі зображені іронічно.

28 Тобто, як його жінка, з якою він одружився раніше.

29 Звідси починається хід подальшої теми епосу «Ілля Муромець і син», яка в російській традиції розроблена в билині «Бій Іллі Муромця із сином». Тут ця історія має одмінну обробку.

30 Тема сина Іллі Муромця тут зливається з темою про хлопчика-богатиря.

31 Тут нова тема: звільнення і зцілення батьків Іллі Муромця, але вона переплітається з іншою — про богатиря з відсіченою головою.

32 Билина розділяє богатирів на справедливих та несправедливих і зовсім не каже, що богатирі були представниками ворожих народів (татар, турків, сарацинів тощо). Ось у чому головна її особливість. Несправедливий богатир воює при сприянні чорта, а справедливий — Бога. Бог-бо й наділяє його силою.

33 Хоч Ілля Мурин і чесний богатир, але чинить не по-рицарському. Він укладає мир, а тоді підступно вбиває несправедливого богатиря.

34 Іграція — ігрище.

35 Оповідач, закінчивши розповідати билину, переходить на жартівливий тон, використовуючи поетику так званих небилиць, що дає змогу припустити: чи не поширювалися на українській землі билини, зокрема й скоморохами? Жартівливого тону оповідач міг ужити і з іншої причини, бачачи, що поважний зміст і тон билини може слухача втомити.

ІЛЛЯ МУРИН Друкується за виданням: Казки та оповідання з Поділля. — К.,І928. — С. 275–280. Зап. в середині XIX ст. А. Димінський.

Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.

Загрузка...