Поліцейський інспектор кримінальної поліції Шор довго сидів на білому стільці з високою позолоченою спинкою, розглядаючи Леопольдо Граціо; голову його розірвало кулею, величезне ліжко залите темно-бурою кров’ю; пістолет валявся на білому пухнастому килимі; коли експерт підвів на інспектора очі й заперечливо похитав головою, Шор зняв телефонну трубку й набрав номер шефа, комісара Матена.
— Відбитків немає.
Матен довго мовчав, потім сказав сухо, карбуючи кожне слово:
— Ніяких контактів з пресою! Постарайся зробити все, щоб інформація не потрапила у вечірні газети!
— Не обіцяю, — буркнув Шор. — Занадто помітна фігура.
— І все-таки я покладаюсь на твій досвід, Шор.