Прес-центр

85 26.10.83 (19 годин 34 хвилини)

Ромеро вдарив старого Раміреса по шиї; той упав; у цю саму мить Боніфасіо прошив Санчеса чергою, схопив Пепе за плече; той був як істукан, не міг поворухнутись; Ромеро підштовхнув його дулом «шмайсера».

— Швидше, хлопче! Швидше!

Вся операція пройшла, як і було заплановано, за двадцять сім секунд.

Через п’ятдесят вісім секунд Ромеро, Боніфасіо й Пепе, який ще нічого до кінця не збагнув, і, заціпенівши, повторював одне й те слово «навіщо? навіщо? навіщо?!», були на пірсі; катер здавався крихітною цяточкою на воронованому, з блакитними закрайками плесі океану.

Через дев’яносто вісім секунд усіх трьох зрешетили кулями, випущеними з короткоствольних автоматів, затиснених у спітнілих долонях «червоних беретів».

Через дванадцять хвилин Ганс Лібіх і Йоганн Шевц висадили в повітря машину міністра оборони майора Лопеса, який їхав на телебачення оголосити про загибель героя національної революції полковника Санчеса і про те, що він приймає на себе весь тягар влади в країні.

(Цією акцією директора ЦРУ банківській групі Баррі Дігона було завдано матеріальних збитків на суму 156 мільйонів доларів — зі смертю Лопеса таємна угода, укладена з ним, виявилася звичайнісіньким папірцем.)

Через двадцять сім хвилин розстріляли начальника генерального штабу, директора Національного банку і міністра громадської безпеки.

Через двадцять дев’ять хвилин вбили ад’ютанта Санчеса по зв’язках з ВМФ капітана Родрігеса.

(Цією акцією директора ЦРУ банківській групі Дейва Ролла було завдано матеріальних збитків на суму 217 мільйонів доларів; зі смертю Родрігеса таємна угода на продаж бобів какао, укладена з ним представниками Ролла в обстановці цілковитої секретності, нічого вже не була варта.)

Через тридцять одну хвилину по телебаченню виступив новий прем’єр-міністр Гаривасу, дипломований інженер Енріке Прадо:

— Кривавий злочин, вчинений лівими екстремістами, не залишиться безкарним… Ті, хто підняв руку на незабутнього героя національної революції полковника Санчеса, зазнають заслуженої кари… Один з них, майор Лопес, уже поплатився за зраду… Я закликаю народ до спокою… В разі якихось ексцесів буде введено воєнний стан з усіма наслідками, що з цього випливають… Завоювання нашого руху ми захищатимемо залізною рукою, без найменших вагань… Я звертаюся до офіцерів та солдатів центральних казарм з вимогою припинити опір… У тому випадку, якщо вони відмовляться виконати наказ уряду, ми перейдемо до дій, за наслідки яких відповідатимуть ті, хто підтримує бунт і анархію…

Через п’ятдесят дві хвилини група лівоекстремістської молоді блокувала приміщення американського посольства; пролунали постріли (її керівник Серхіо був на зв’язку s агентом ЦРУ Хорхе Вісто на кличку Чіко; практику проходив у Португалії і в Західному Берліні, його ввели в редакцію лівоекстремістських газет, він писав есе про необхідність «світової революції», звинувачував Кремль у «зраді інтересів пролетаріату», твердив, що американський імперіалізм — «паперовий тигр», і наполягав на тому, що лише терор — єдиний шлях до перемоги).

Через сімдесят дві хвилини Енріко Прадо звернувся в Білий дім з пропозицією негайно евакуювати технічний персонал посольства, забезпечивши йому надійну охорону.

Через дев’яносто дев’ять хвилин кораблі BMC США з контингентом морської піхоти на борту вирушили до берегів Гаривасу.

(Ця акція адміністрації дала матеріальний прибуток групі Роберта Кара на суму 293 мільйони доларів.)