Прес-центр

63 Ланцюг (ілюстрація № 5). 22.10.83

… Про політ Марі Кровс на Сіцілію, в Сіракузи, до Стефана Річардса, професора історії Гарвардського університету, який оселився після виходу на пенсію в Італії, ЦРУ дізналося через сім хвилин після того, як вона поклала телефонну трубку, домовившись з американцем про час і місце зустрічі.

… Через годину в філіал ЦРУ, що обслуговував шостий флот США у Середземному морі і базувався в Палермо і Катанії «під дахом» страхової компанії «Іншуренс інтернешнл», пішла шифровка, в якій службі було наказано організувати запис розмови професора Річардса і Марі Кровс.

… Тому в невеличкому залі піццерії «Лас Вегас», де Річардс призначив Марі побачення, коли вона приїхала туди, вже побували три техніки ЦРУ з портативними апаратами, які записали всю їхню розмову.

… Розшифрований запис розмови відіслали в Ленглі негайно.

«Кровс. Професоре, я вдячна за те, що ви так люб’язно припинили роботу над своєю книгою й знайшли для мене час.

Річардс. Це гріх — не відгукнутися на прохання такої чарівної дами. Кажіть, що там у вас, я постараюсь відповісти на запитання.

Кровс. Ви займалися мафією…

Річардс. Я займаюся нею, так точніше.

Кровс. Пробачте… Ви займаєтесь мафією… А мене цікавить усе, пов’язане із справою Граціо, із загибеллю його дружини, з пошуком Шора, який, правда, більше вже нічого не може шукати, і з загадковим убивством Вітторіо, колишнього охоронця Граціо…

Річардс. Ви хочете писати про це?

Кровс. Так.

Річардс. Скільки вам років?

Кровс. Двадцять дев’ять.

Річардс. Набридло життя?

Кровс. Навпаки. Я його дуже люблю, тому й хочу виступити в пресі.

Річардс. Це патетика. Вас знищать, якщо ви зараз зачепите больові точки синдикату, міс Кровс. Після того, як станеться щось, а воно, очевидно, мусить статися, публікуйте, але не раніше.

Кровс. Ви ж не боїтеся публікувати свої статті про синдикат?

Річардс. Ще й як боюсь, міс Кровс… Ще й як… До того ж я пишу історію, а не сьогоднішній день… Історикові взагалі небезпечно потикатися в сьогоднішній день, це як жорна, сліпі й спрямовані, перемелють — борошна не залишиться… Потім, я старий, я вже віджив, мій страх особливий, я боюсь не за тіло, а за те, що лишилося нереалізованим у голові, ось чого я боюсь. Що питимете?

Кровс. Будь ласка, не сердьтесь, але я завжди плачу за себе сама, я замовлю води.

Річардс. А я вип’ю пива… Добре, ми з вами обговорили ситуацію. Тепер до діла… Ви чули про Маттеї?

Кровс. Звичайно… І знаю про Дона Валлоне, і здогадуюсь про його роль у загибелі Маттеї, про тих нафтових королів Далласа, яким він допомагав…

Річардс. Міс Кровс, я американець, отже, я патріот своєї країни. Я згоден обговорювати таємниці нафтового бізнесу Далласа в зв’язку з загибеллю Енріке Маттеї, але тільки на підставі документів… У мене їх немає. Через те я говоритиму лише про факти… Ви маєте рацію, у Дона Валлоне є свій інтерес в Америці, так, справді, його бізнес у Штатах захищає адвокатська контора Уолл-стріту, але це не доказ… Я згадав ім’я Маттеї асоціативно, міс Кровс… Маттеї був особистістю, як і Граціо… Синдикат не влаштовують особистості, здатні приймати самостійні рішення, без консультації з главою сім’ї, босом усіх босів… До речі, тут не можна не зважати і на чисто італійський аспект питання… Я припускаю, що на перших порах мафія допомагала Граціо… Але, набувши сили, ставши Доном Граціо, він зрозумів: усі ці «боси всіх босів» — тільки гирі на його ногах… Цього йому не простили, але й не могли не рахуватися з ним… Ваша правда, особистість охоронця Вітторіо цікава, він, між нами кажучи, був садівником Дона Валлоне, а його племінниця, до речі, в неї інше прізвище, допомагає куховарці Валлоне на його віллі в Ніцці… З Сіцілії він перевіз її до Франції, тут він тільки відпочиває, працює в Ніцці. Чи припускаю я вбивство Граціо? Так, цілком. Граціо піднявся проти американського фінансового капіталу в Гаривасі, він повівся безрозсудно, мабуть, відмовився від компромісу. Щоб зрозуміти, чи його вбили і хто, треба знати, що йому пропонували люди Дігона і Моргана на останньому раунді переговорів. Без цієї інформації ви сліпі, міс Кровс… Так, я теж схильний вважати, що Анжеліка фон Варецькі й доглядач її вілли були усунені мафією, роботу виконано незграбно, дуже поспішали, отже, у синдикату немає часу на ретельно сплановану комбінацію… Чому? Не знаю… Хочете прокричати зайвий раз про те, що мафія — синдикат убивць? Кого це здивує? Важливо знайти пружини дійства, розіграного ними в Торремолінос і тут, у Палермо… Звичайно, усувають свідків… Але навіщо їм потрібний був замах на Шора? Що це дає? Прийде інший інспектор, і він досліджуватиме ті самі дані, які мав Шор… Я не бачу тут логіки.

Кровс. Після усунення Шора справу Граціо передано не його колегам, а секретній поліції, містер Річардс…

Річардс. Ого! Чому я не знаю про це?

Кровс. Тому що я привезла цю інформацію з Прес-центру, вона надійшла туди за півгодини до мого вильоту…

Річардс. Це цікавий факт…

Кровс. Ви можете назвати ім’я племінниці вбитого Вітторіо?

Річардс. Її звуть Анна Гуїраджі… Але вона з вами не розмовлятиме… Або скаже те, що їй накажуть сказати… У клані Валлоне — жорстока дисципліна, все побудовано на приматі жаху перед стратою за слово, зронене навіть випадково… Жодного звуку без санкції старшого, жодного слова з чужими, знати лише те, що тобі належить… Ні, ні, ви взялися не з того кінця… Я назву вам прізвище фрау Дорн… Вона, мені здається, не зв’язана з синдикатом… Ви не пробували зустрічатися з нею? Тільки в неї є відомості про останні переговори Граціо з американськими банковими групами, яким він наступив у Гаривасі ногою на мозоль…

Кровс. Невже Граціо був сильніший за Дігона? Моргана?

Річардс. Він був молодший за них… Сміливіший… Тверезіший. Потім не забувайте, Граціо — виразник «західноєвропейської тенденції» у бізнесі. Це нова якість місцевої економіки, що дуже тривожить деяких фінансистів у Штатах, особливо після того, як підписано «проект віку», так справедливо називають газопровід Тюмень — Західна Європа. Можу вам сказати, але не для публікації, — Граціо через треті фірми багато в чому сприяв реалізації цього проекту, поставленого на грань зриву через жорстоку політику адміністрації Білого дому… Мабуть, Гаривас переповнив чашу терпіння стариків з Уолл-стріту…

Кровс. І виникли головорізи Валлоне?

Річардс. Доведіть, міс Кровс. У мене немає фактів, я історик, а не журналіст… Доведіть…»

Через п’ять годин після того, як розмову вивчили в Ленглі, у сіцілійський філіал ЦРУ надіслали шифротелеграму, де була вказівка негайно підготувати «матеріали» про останні переговори Граціо — Дігона — Труссена в «необхідному для успішного продовження операції «Корида» ключі». Пропонувалося також старанно продумати, яким чином передати ці «матеріали» Кровс або Степанову. Строк виконання цього завдання був до смішного короткий — двадцять чотири години.

Шеф філіалу ЦРУ при шостому флоті США відповів у Ленглі, що не бачить можливості виконати завдання керівництва в такі стислі строки, не завдавши шкоди успіхові діла.

Відповіді на його панічну телеграму не надійшло, бо Майкл Велш доручив провести комбінацію Джону Хофу як наймобільнішому офіцерові ЦРУ в Західній Європі з досить сильною агентурою не тільки в Центральній Європі, а й у Сіцілії.