Посол прийняв Степанова, як тільки той приїхав до нього з аеропорту; було вже пізно, але Андрієнко завжди кінчав свій робочий день близько опівночі.
Степанова страшенно морозило; мабуть, усе-таки, розшукуючи Цорра, простудився; в машині, коли гнав з Марселя до Шьоньофа, продуло ще більше, температуру переходив на ногах, отже, знову всю зиму кашлятиме й доведеться лічити дні до початку весни; воістину зима тривоги нашої; тільки б пережити «свого часу останній відстрочений прихід»; господи, як же Пастернак відчував слово, він останній, ніхто тепер так не вміє.
Андрієнко, певно, помітив хворобливий рум’янець на обличчі Степанова, пішов у сусідню кімнату, повернувся з аптечкою.
— Тут чудовий антибіотик, зовсім нешкідливий…
— Реклама запевняє? — посміхнувся Степанов.
— Я, — відповів Андрієнко. — Випробував на собі, запийте боржомом і заїжте аскорбінкою.
— Добре було б аспірину випити, Петре Васильовичу.
— Будь ласка, є байєрівський… Ну, що у вас?
— У мене те, що наш Лиско — чудовий, чесний і сміливий журналіст, вийшов на найважливішу тему, зачепив больові точки, пов’язані з ситуацією в Гаривасі, за це його й прибрали, він заважав. А все, що писали про його стосунки з Марі Кровс, справжнісінький наклеп, я з нею спілкувався весь цей час, Петре Васильовичу, і нам відкрилися дуже серйозні обставини і в зв’язку із справою Граціо, і з приводу тривожної ситуації в Гаривасі…
— Я сьогодні вечеряв з послом Гаривасу, він розповів мені, що, за його відомостями, але не підтвердженими, група Дігона днями починає відкриту кампанію проти республіки…
— А я вчора зустрічався з одним лідером мафії. Хоч як це дивно, він теж назвав мені ім’я Дігона…
— Чому?
— І я думаю: чому?
Посол засміявся.
— Одне з найулюбленіших моїх слів — «чому». Коли з усіх боків різні сили підштовхують мене до одного рішення, наполегливо виключаючи можливість дослідження Інших імовірностей, я зразу запитую себе: чому?
— Дігон почав проявляти виняткову активність у Гаривасі після того, як там закріпився Граціо. А потім Граціо вбили, і хтось організував, причому того ж дня, атаку на акції какао-бобів, а Гаривас — монополіст цієї культури… Мої колеги в Прес-центрі одностайно твердять, що атаку почав Дігон. Така гра буває коротко плинною, як покер. Коли гра на біржі досягає апогею, необхідне втручання політиків. А пік у цьому регіоні однозначний: бо переворот, або інтервенція — незалежно від того, хто стоїть за біржовою спекуляцією. Словом, можливий переворот, але й не виключена інтервенція.
— Одне передує другому, — сказав Андрієнко. — Ви вечеряли?
— Ні. І не хочу.
— Бутерброд з чаєм, і не перечте, будь ласка. — Він походив по кабінету. — Згадайте всіх, з ким ви зустрічались, розмовляли, обговорювали, на кого посилались ваші контрагенти, які висували докази… Беріть папір і кресліть схему, інакше мені важко буде зрозуміти вас. Пишете ви, справді, як логік, а говорите, немов окультист.