Прес-центр

45 18.10.83 (8 годин 06 хвилин)

Зеккер підвівся назустріч Шору, розпростер тонкі руки, по-дружньому обняв його, повів до столу, де вже стояв сніданок на дві персони.

— Любий Соломоне, дозволь мені так називати тебе, я не хотів учора говорити по телефону, тут ще живуть мерзотники, які були з Гітлером і симпатизували йому, бо всі місцеві банкіри швіци, а ніякі не євреї; запевняю тебе, твій телефон прослухують, ніде в світі, ніколи й ніхто по-справжньому нам не вірить; я замовив яйця по-віденськи, сік і хороший сир; може, ще чогось? Я не сказав тобі головного, хочу про все інформувати зараз, як, до речі, твоя коронна справа з італійцем? Безперечно, це загадка нашого століття, певен, багато хто з твоїх колег мріє захопити таку справу, на якій можна добряче підробити, повір мені! Так ти не взяв фотографії Еріха? У нас тільки дві, ті самі, що ще тоді прислав твій батько…

Шор випив склянку холодної води (навчилися в американців, ставлять на стіл, наче аспірин п’яниці чи хліб голодному), витяг сигарету і, все ще слухаючи Зеккера, який торохтів без упину, неквапливо, солодко затягся, довго розмахував сірником, спостерігаючи, як його полум’я в’ється в повітрі, примружився, уявив собі цирк, там дресувальники роблять подібні фокуси — вимикають світло й женуть крізь вогненне кільце нещасних собачок, обдаровуючи їх за це дешевими цукерками, потім уявив собі співрозмовника в іншій ролі, зрозумів те, що йому треба було зрозуміти, і перепинив того:

— Пане Зеккер, останнього разу я пив на брудершафт сім років тому з марсельською шлюхою навпроти п’ятизірчастого готелю для собак, кішок і поні, хазяї гарантують люксове обслуговування… Але я, здається, не бачив вас там жодного разу, отже, не церемоньтесь і називайте мене по-свійськи «інспектор Шор». Снідати я не буду, вранці п’ю тільки каву, дуже зайнятий і приїхав лише тому, що ви сказали, ніби маєте відомості про Еріха. Слухаю вас уважно.

Зеккер немов спіткнувся, заговорив ще лагідніше:

— Ох, Соломоне, ну, перестаньте, ми брати по крові, а нема нічого вищого за це братство, не треба ж, справді, випускати колючки, наче їжачок, у моєї внучки він живе під ліжком, дивовижне створіння з жорстокими очима, а хіба можна заборонити крихітці?! З приводу Еріха в мене е інформація, ось вона, — він витяг з кишені конверт, поклав його на стіл, озирнувся навколо, — будь ласка, сховайте в кишеню, я почуваю себе зацькованим відтоді, як зміг вирватися від Гітлера, я скрізь усього боюсь… Ти… Ви гадаєте, нам легко працювати? Це тільки здається, що нам співчувають, насправді були б раді, якби спалив нас усіх у печах єфрейтор! Так от, той чоловік, адресу якого мені вдалося роздобути, — і не думайте, що це було легко — не нацист, хоч, здається, їм симпатизував. У нього є унікальні матеріали з єврейського питання в рейху, можна знайти сліди до Еріха, цей тип швейцарець, але тобі… вам буде досить складно розмовляти з ним, він нас не любить, живе в Базелі, йому сімдесят сім, Вольф Цорр, ти прочитаєш про нього все у цьому конвертику, поспішай, поки він не вмер, якщо потрібно, натисни… Натисніть як слід, не мені вас учити, правда, є ще один пан, але підійти до нього майже неможливо. Він хоче зустрітися з вами, Соломоне, і відкрити дещо, назвати імена тих, хто знав, куди погнали євреїв з німецького Базеля у січні сорок п’ятого, однак він хоче бути впевнений, що ти… що ви введете його в курс справи з італійцем, поясните справжню ситуацію, не так, як журналістам. Він зв’язаний з Баррі Дігоном, намагався допомогти його нещасному братові Самуелю, але того вбили наці і самого Баррі теж мало не вбили. Він знав батька Граціо, а той дружив з Муссоліні, і його за це союзники кидали в тюрму, але, кажуть, він таємно допомагав євреям, цього не простили, палестинці відомстили Леопольдо Граціо, око за око, зуб за зуб, вони мстять і в третьому коліні… Той пан хоче дізнатися всю правду, він розуміє, що ти… що ви не можете говорити відкрито, але він наш, у нього болить серце за всіх, він сприятиме вам у пошуках брата, його ім’я… Ні, спочатку я повинен зрозуміти, чи хочете ви шукати бідолашного Еріха і для цього… словом, що йому передати?

Шор встав, голосно висякався і сказав:

— Кіш мір ін тухес, менш, унд зай гезунті.[18]