Щоденник Майдану та війни

9 квітня

Учора, поки ми відкривали «Книжковий Арсенал», поки я отримував із рук посла Франції в Україні Алана Ремі орден Почесного легіону, в Луганську продовжувала загострюватися обстановка навколо захопленої сепаратистами будівлі обласного управління СБУ. У сепаратистів близько 1000 одиниць вогнепальної зброї, багато автоматів Калашникова і навіть гранатомети, адже вони захопили арсенал зброї СБУ і захопили понад 50 заручників. Постійно вели переговори по мобільному з Росією, звідки ці дії координуются. Люди в захопленому будинку телефонують і зі своїми однодумцями в Луганській області. Частина розмов прослуховується Службою безпеки. З цих розмов було зрозуміло, що минулої ночі о 5 годині російські війська були готові пройти на українську територію. Координатори з Росії просили сепаратистів нейтралізувати прикордонників на конкретній польо­вій дорозі, щоб туди кинути на прорив своїх військових, які мусили ввірватися до Луганська й підтримати сепаратистів, які захопили будівлю. Але, незважаючи на зафіксоване перегру­пування військ Росії на кордоні з Луганською областю, російська армія кордон із Україною не перетнула. Мабуть, завадило те, що на цій ділянці захист кордону з української сторони було посилено військовими підрозділами, перекинутими із сусідніх областей. Але атака російської армії може відбутися в будь-який час. Ті, що захопили СБУ, здаватись і здавати зброю не збираються. На телекамеру вони записали коротке звернення, що нагадує дешеві голлівудські фільми. Головна фраза, вимовлена декількома чоловіками в камуфляжі, в масках і обвішаних зброєю, була така: «Ласкаво просимо до пекла!» Поки що з ними мляво ведуться переговори. Але більшість заручників — офіцерів Служби безпеки — з будівлі випустили. Боюся, що в цій ситуації без стрілянини та без жертв не обійдеться.

Хоча в Донецьку ситуація трохи поліпшилася. Ті, що за­хопили СБУ, залишили приміщення без зброї. Залишається захопленою обласна адміністрація, яку теж оточили барикадами та шинами, які час від часу підпалюють. Сепаратисти хваляться великим запасом коктейлів Молотова. У Миколаєві все заспокоїлося, в Одесі, здається, теж.

У Криму російський сержант розстріляв українського беззбройного майора, який мав переїжджати на материкову частину України для продовження служби. Сьогодні його поховають у Бердянську, а російському сержанту Зайцеву, що вбив його, навіть не пред’явили звинувачення. Він продовжує залишатися на волі. Скоро в Криму не буде вважатися злочином убивство громадян, які не побажали стати власниками російських паспортів.

Наскільки велика Україна, якщо, перебуваючи в Києві, думаєш, що все це відбувається на іншому боці глобуса!