Щоденник Майдану та війни

28 листопада. Четвер

Вечір. Президент Янукович полетів до Вільнюса, але навіщо він полетів на саміт ЄС, поки що незрозуміло. Тим більше, що його прихильники носили по Києву труну «євроінтеграції», загорнуту в прапор геїв і лесбіянок. Антиєвропейська кампанія, організована мифічним, скоріше віртуальним громадським рухом «Український вибір», уже втомила. По всій країні висять плакати і білборди, на яких картинкою показано, що всі українці після під­писання Угоди про асоціацію з ЄС стануть гомосексуалі­стами і лесбіянками. Навіть у метро щоразу доводиться проїжджати на ескалаторі повз десятки цих плакатів. У Києві над цією рекламною кампанією сміються, але боюся, що на сході та в провінціях люди з сердечної простоти можуть подумати, що перетворення всіх на геїв і лесбіянок — це умова, висунута Європою Україні, без виконання якої ніяких угод підписано не буде. Путін сьогодні знову нагадав, що українські банки та фірми заборгували російським банкам понад 30 мільярдів доларів. І це не рахуючи державних боргів. Росія продовжує торгові війни з Україною. Сьогодні заборонено імпорт українського фарфору.

А вдень падав мокрий сніг. Падав і майже відразу танув. На Майдан колоною прийшли тисяч п’ять студентів. Ближче до вечора на сцену Майдану піднявся Слава Вакарчук і попросив присутніх не опускати руки, не розчаровуватися, навіть якщо завтра у Вільнюсі Янукович не підпише угоду про асоціацію. Він хотів було вже йти зі сцени після свого короткого виступу, але люди закричали: «Заспівай! Заспівай!» І він без музичного супроводу разом із тисячами присутніх на мітингу заспівав «Вставай, мила моя, вставай».

Хочеться випити перед сном джин-тоніка. Джин у домі є, а тоніка немає. Країна все-таки не «встає» так, як вона піднімалася проти фальсифікації президентських виборів 2004 року. Це не повторення Помаранчевої революції. Це просто небажання ховати «європейську мрію». На півдні та сході цієї мрії просто не існує. Для Донецька і Севастополя Європа занадто далека. А для Західної України, для Львова, Тернополя, Івано-Франківська та Чернівців, вона набагато ближче. Тому там суспільство вирує, а на сході — тиша.