Щоденник Майдану та війни

20 квітня

Тиша. Все село спить. А о 3-й годині повз будинок по дорозі тихо йшли десятки жителів із палаючими свічками в руках і з кошиками, в яких лежали паски і крашанки. Йшли до церкви, де з минулого вечора йшла велико­дня служба. Але до церкви на всю службу приходять зазвичай найміцніші, інші збираються навколо церкви і ставлять під ноги кошики в очікуванні священика, який має вийти вдосвіта з церкви й освятити парафіян і все, що вони принесли в кошиках. Коли ми минулого року ходили до церкви, то бачили в багатьох в кошиках і домашню ковбасу, і пляшки горілки або самогону, приховані за крашанками та пасками.

Після обіду всі в селі почали ходити одне до одного в гості. Нас запросили сусіди. Ми посиділи у них годинку, попоїли, випили кілька чарок. Потім ми пішли до Майструків, у яких вже провели години дві за розмовами, їдою та грецькою «Метаксою». Мене на вечір іще запрошував Вітя, колишній телефоніст, але йти до нього вже не було сил. Думаю, що він теж був утомлений і, можливо, навіть зрадів, що я не прийшов. Адже він мені не передзвонив і не запитав, чому я запізнююсь. І я запізнився зовсім. Зустрінуся з ним уже в наступні вихідні.