Хьорвардом звався конунг. Він мав чотири жінки. Одна звалась Альвхільд, її сина звали Хедін. Інша звалася Серейд, її сина звали Хумлунґ. А третя була Сінрьод, її син звався Хюмлінґ.
Конунг Хьорвард дав непорушне слово, що візьме шлюб із найгарнішою з жінок. Він почув, що дочка конунга Свавніра найчарівніша з усіх; її звали Сіґрлінн.
Ідмундом звався його ярл. Атлі був йому сином, він вирушив просити руки Сіґрлінн для свого конунга. Він затримався у конунга Свавніра на зиму[318]. Франмаром звався ярл, вихователь Сіґрлінн[319]; його дочку звали Алов. Ярл порадив відмовити видавати дівчину, тож Атлі рушив додому.
Одного дня Атлі, син ярла, зупинився у якомусь гаю, над ним у кроні дерева сидів птах, який почув, що його люди називають дружин конунга Хьорварда найвродливішими. Птах загомонів, Атлі ж слухав, що той каже. Птах мовив:
1
«Чи бачив ти Сіґрлінн,
Свавніра дочку,
з дів найгарнішу
в світі людей?
Хоч і найкращими
Хйорварда жон
люди вважають
у Ґласислунді».
Атлі мовив:
2
«Чи буде із Атлі,
Ідмунда сином,
птах велемудрий
розмову вести?»
Птах мовив:
«Буду, якщо
жертву дістану,
сам її виберу
в конунга домі».
Атлі мовив:
3
«Бери, та не Хйорварда,
ані синів його,
ані прекрасних
владаря жон,
жодної жінки
ти не дістанеш;
ціну пристойну
друг може сплатити».
Птах мовив:
4
«Двір я візьму,
храму великого,
злоторогих корів
з владці обійстя,
як він Сіґрлінн
обійме на ложі,
коли незрівнянна
піде за князем».
Це сталося до поїздки Атлі. Коли ж він повернувся і конунг спитав, що чути, він мовив:
5
«Клопоту мали
й жодного зиску,
коні погинули
в горах високих,
шляхом камінним
Семорн долали,
відмову отримали,
Свавніра дочку,
перснями гарну,
ми не дістали».
Конунг звелів їм їхати вдруге і сам з ними вирушив. От вони піднялися на гору і побачили полум'я, що охопило весь Сваварланд, і великі хмари куряви з-під кінських копит. З'їхав конунг з гори і спинився на ночівлю коло якоїсь річки. Атлі виставив варту, а сам поїхав понад рікою. Він знайшов якусь хату. На хаті сидів великий птах і чатував, та й заснув. Атлі пожбурив списа і вбив птаха, а в хаті знайшов Сіґрлінн, конунгову дочку, і Алов, ярлову дочку, та й забрав їх обох із собою. То ярл Франмар прийняв орлину подобу і боронив їх від воїнів чарами[320].
Хродмаром звався конунг, який сватався до Сіґрлінн. Він убив конунга свавів, а їхню країну розграбував і віддав на поталу вогню.
Конунг Хйорвард отримав Сіґрлінн, а Атлі — Алов.
У Хйорварда і Сіґрлінн народився син, високий і гожий. Він був мовчазний і не мав жодного імени. Якось він сидів на кургані й побачив, що їдуть дев'ять валькірій, і одна з них — особливо шляхетного вигляду. Вона мовила:
6
«Спізнишся ти, Хельґі,
вою звитяжний,
порядкувати перснями
та Рьодульсвелліром, —
орел кричить рано[321], —
як будеш мовчати,
хоч дух твій міцний,
шолома володарю[322]».
Хельґі мовив:
7
«Що, фюльг'я[323], даси ти
Хельґі до імени[324],
діво пресвітла,
що просити порадиш?
Добре подумай,
перш ніж казати,
ніц не візьму,
як моєю не станеш».
Валькірія мовила:
8
«Знаю, мечі є
на Сіґарсхольмі,
без чотирьох
там п'ять десятків,
є там один,
кращий за решту,
горе кольчуг,
оздоблений злотом.
9
3 перснем руків'я,
дух у клинку,
страх на вістрі
має, хто ним володіє;
на лезі лежить
кривавий дракон,
з іншого ж боку
тягнеться змій[325]».
Конунг звався Ейлімі. У нього була дочка Свава. Вона була валькірія і їздила небом і водою. Вона дала Хельґі ім'я та згодом часто захищала його в битвах. Хельґі мовив:
10
«Недобрий ти, Хйорварде,
князь шановладний,
воїв очільник,
хоч і славетний;
дав ти вогню
зжерти воїнів житла,
вони ж тобі лиха
не скоїли жодного.
11
Хродмару випало
персні тримати,
ті, що належать
родичам нашим,
мало боїться
він за життя,
гадає, погинули
всі спадкоємці».
Хйорвард сказав, що дасть Хельґі воїнів, якщо він бажає помститися за батька матері. Тоді Хельґі здобув меча, що його Свава йому порадила. Потім рушили вони з Атлі, вбили Хродмара і звершили багато інших славетних справ. Хельґі знищив йотуна Хаті, що сидів на якійсь горі. Хельґі й Атлі заякорилися у Хатафіорді. Атлі вартував першу половину ночі.
Хрімґерд, дочка Хаті, мовила:
12
«Що за герої
у Хатафьорді?
Щити на човні,
хоробрі на позір,
гадаю, налякані мало;
як зветься ваш конунг?»
Атлі мовив:
13
«Хельґі він зветься,
ти лиха великого
князю не зробиш;
залізні облавки
у наших човнів;
нам відьми не шкодять[326]».
Хрімґерд мовила:
14
«Як тебе звати, мужу могутній,
як люди тя кличуть?
Тобі владар вірить,
коли доручає
стояти на носі[327]».
Атлі мовив:
15
«Атлі я звуся,
гнів мій страшний[328],
багато потвор я здолав;
на штевнях вогких
часто стояв я
і вершниць нічних[329] убивав.
16
Як твоє ймення,
жона смертежахна?
Назви свого батька ім'я;
на дев'ять ти миль
у землю врости,
і хай з тебе виросте древо».
Хрімґерд мовила:
17
«Хрімґерд я звуся,
а Хаті — мій батько,
він йотуном був найсильнішим;
чимало жінок
забрав із осель,
спинив його Хельґі».
Атлі мовив:
18
«Чигала ти, жінко,
на човен героя
біля гирла фіорду;
поїхав би воїн
дарунком до Ран[330]
із волі твоєї,
якби тебе спис не спинив».
Хрімґерд мовила:
19
«Ти, Атлі, здурів,
наснилось тобі,
як очі стулив;
матір моя
княжі замкнула човни;
я ж потопила
Хльоварда синів.
20
Іржатимеш, Атлі,
коли ти не євнух,
як Хрімґерд хвоста задере;
серце зайшлося,
гадаю, від страху,
хоч голосом ти жеребець».
Атлі мовив:
21
«Що я жеребець,
доведу, коли хочеш,
на сушу зійду,
тебе всю понівечу,
коли забажаю,
опустиш ти, Хрімґерд, хвоста».
Хрімґерд мовила:
22
«Ти, Атлі, на сушу ступи,
певний у моці,
зустрінемось в бухті Варін,
виправлю ребра
тобі я, герою,
коли в мої руки потрапиш».
Атлі мовив:
23
«Я не зійду,
доки вої ще сплять,
триматиму варту;
не вільно мені
тролиць виглядати
під нашим човном».
Хрімґерд мовила:
24
«Хельґі збуди,
Хрімґерд сплати,
бо вбити дозволив ти Хаті;
нічку одну
хай вона з владарем спить,
втрату свою відшкодує».
Атлі мовив:
25
«Лодіном зветься
єдиний твій суджений,
ти людям бридка,
живе на Толлеї
турс хортовидний,
мешканець лави паскудний,
ліпший тобі чоловік».
Хрімґерд мовила:
26
«Жінка для Хельґі жадана,
що верхи фіорд оглядала
минулої ночі;
...
27
Злотосяйна діва
мене пересилить;
на землю ступила,
човни захищала,
вона лиш одна
мені не дозволить
знищити будлунґів[331] люд».
Атлі мовив:
28
«Слухай-но, Хрімґерд,
тобі відшкодую,
коли скажеш князю,
чи дух там один[332]
човни захищав,
чи їх було кілька?»
Хрімґерд мовила:
29
«Тричі по дев'ять
там їхало дів,
а спереду — біла в шоломі,
їх коні трусились,
а там, де спинялись,
роса у глибокі долини
і град на високі ліси
стікав з їхніх грив,
щоб людям прийшов урожай;
було мені гидко те зріти».
Атлі мовив:
30
«На схід подивись нині, Хрімґерд,
чи тобі не погрожує
Хельґі знаками смерти[333];
на суші й на морі
захищені ловдунґів лодді
й сіклінґів також.
31
День уже, Хрімґерд,
затримав тебе
Атлі до гибелі,
пам'ятним знаком у фіорді
людям на сміх
стоятимеш ти, скам'яніла[334]».
Конунг Хельґі був звитяжним героєм. Він прибув до конунга Ейлімі просити руки його дочки Свави. Хельґі й Свава обмінялися обітницями і сильно кохали одне одного. Свава лишилася у домі свого батька, а Хельґі вирушив на війну. Свава, як і раніше, була валькірією.
Хедін був удома зі своїм батьком, конунгом Хйорвардом, у Норвегії.
У переддень йоля Хедін їхав сам-один через ліс і зустрів тролицю. Вона їхала на вовку, а замість вудил тримала змій. Вона попросила Хедіна супроводжувати її. «Ні», — відказав той. Вона ж мовила: «За це ти поплатишся за чарою обітниць». Під вечір стали виголошувати обітниці. Привели святкового кабана. Люди клали на нього руку і виголошували клятви за чарою. Хедін присягнув непорушно взяти за себе Сваву, дочку конунга Ейлімі, кохану його брата Хельґі. Він дуже збентежився, пішов на південь і зустрів свого брата Хельґі. Хельґі мовив:
32
«Привіт тобі, Хедіне,
як можеш, повідай,
що чути нового
у землях норвезьких,
чом ти, королевич,
полишив свій край,
чому одного
тебе я зустрів?»
Хедін мовив:
33
«[Не сам королевич
полишив свій край],
скверна велика
печалить мене,
взяти присягся я
конунга чадо,
твою наречену,
за чарою клятви».
Хельґі мовив:
34
«Ти не карайся,
може згодитися
Хедіна слово
хмільне нам обом.
...
35
Кликав мене
витязь на берег,
через три ночі
маю прибути;
мало надії
мені повернутись;
тож слово твоє
добро принесе,
коли так судилося».
Хедін мовив:
36
«Мовив ти, Хельґі,
що заслуговує
Хедін від тебе добра
і великих дарів;
ліпше мені
скривавити меч,
ніж мир дарувати
твоїм ворогам».
Так мовив Хельґі, бо передчував свою загибель, і гадав, що це його фюльг'ї напоумили Хедіна, коли той зустрів жінку верхи на вовку.
Альбом звався конунг, син Хродмара, що вигородив поле бою горіховим гіллям[335], чекаючи на Хельґі на Сиґарсволлірі через три ночі. Тоді Хельґі мовив:
37
«Їхала в сутінках
жінка на вовку,
просила його
супроводити;
знала вона,
що вражений буде
син Сіґрлінн
на Сиґарсволлірі».
Тоді відбулася запекла битва, і Хельґі отримав смертельну рану.
38
Послав тоді Хельґі
Сіґара їхати
до Ейлімі конунга
дочки єдиної;
«Проси наречену
хутко збиратись,
як хоче живим
князя застати».
Сіґар мовив:
39
«Мав мене Хельґі
до тебе послати,
Сваво, з тобою
вести розмову;
тебе хутко князь
бачити хоче,
поки ще дихає
високородний».
Свава мовила:
40
«Що трапилось з Хельґі,
Хйорварда сином?
Горе важке
спіткало мене,
чи меч його вразив
чи море поглинуло,
мушу я людям
за нього помститись!»
Сіґар мовив:
41
«Звалився на ранок
біля Фрекастейна
будлунґ, що був
кращий під сонцем;
Альв перемогою
буде пишатися,
хоч і даремно
її він отримав».
Хельґі мовив:
42
«Привіт тобі, Сваво,
духом смутна,
стане останньою
ця наша зустріч;
будлунґа рани
кров'ю спливають,
лезо мені
пройшло біля серця.
43
Прошу тебе, Сваво,
не плач, наречено,
волю останню
слухай мою,
Хедіну ти
ложе стели,
воїна юного
ти покохай».
Свава мовила:
44
«Мовила я
в домі батьків,
коли мені Хельґі
персні обрав,
що коли втрачу
я князя свого,
воїн незнаний
мене не обійме».
Хедін мовив:
45
«Цілуй мене, Сваво,
бо я не вернуся
ані до Роґахейму,
ані до Рьодульсф'яллю,
доки я не помщуся
Хйорварда синові
за князя, що був
під сонцем найкращим».
Хельґі і Свава, як розповідають, народилися знову.