Старша Едда. Епос

1

«Що то за юний юнак[188]

стоїть за протокою?»

Перевізник мовив:

2

«Що за простецький простець

гукає над хвилями?»

Тор мовив:

3

«Перевези ти мене през протоку,

дам тобі їдла на завтра;

в торбі за спиною маю

харчі найсмачніші;

в путь вирушаючи,

добре поснідав

вівсом з оселедцями[189],

тож ситий я й досі».

Перевізник мовив:

4

«Добре натовкся,

хвальку ти такий,

і горя не знаєш?

Сумно у домі твоєму,

мертва, я думаю, матір твоя[190]».

Тор мовив:

5

«Те, що ти кажеш,

всякого зробить

вельми сумним,

як мати померла».

Перевізник мовив:

6

«Не маєш добра ти

від трьох дворів навіть,

стоїш ти босоніж

і схожий на дранця,

мабуть, і безштанько».

Тор мовив:

7

«Прав-но сюди,

скажу, де пристати, —

чийого човна

тримаєш на суші?»

Перевізник мовив:

8

«Хільдольфом зветься

хазяїн човна,

герой, що замешкав

у Радсейярсунді,

казав не возити

бурлак й конокрадів,

лиш добрих людей

і тих, кого знаю;

скажи своє ймення,

як хочеш протоку здолати».

Тор мовив:

9

«Назву своє ймення

і рід весь шляхетний,

хоча вороги тут довкола[191];

я Одіна син,

Мейлі я — брат,

а Маґні я батько,

богів захисник,

так судять про Тора.

Себе я назвав,

а ти як прозвався?»

Перевізник мовив:

10

«Харбардом звуся,

з ім'ям не таюся».

Тор мовив:

11

«Нащо б тобі

критися з іменем,

якщо ти не ворог?»

Харбард мовив:

12

«Хай був би я ворог,

врятую життя

від тебе своє,

не тут мені вмерти».

Тор мовив:

13

«Шкода мені

бродом до тебе

крізь хвилі рушати,

мочити майно;

тоді відплачу

тобі, шмаркачеві[192],

за прикрі слова,

коли подолаю протоку».

Харбард мовив:

14

«Тут я стоятиму,

на тебе чекатиму,

не стрів ти суворих мужів

від Хрунґніра смерти[193]».

Тор мовив:

15

«Ти нині згадав

Хрунґніра мертвого,

турса шляхетного,

камінноголового?

Стяв я ту голову

в січі запеклій.

А що тобі трапилось,

Харбарде?»

Харбард мовив:

16

«Був я у Фьольвара

цілих п'ять зим

на острові тому,

що Альґреном зветься;

бились ми там,

ворогів убивали,

здолали багацько,

і з дівами тішились».

Тор мовив:

17

«То як вам велося з тими жінками?»

Харбард мовив:

18

«Жваво у ліжку

і в бесіді тихо;

мудрими й вірними

були ті жінки;

вони із піску

звивали мотузку,

в долині глибокій

землю копали[194];

був я з усіх

мужів найхитрішим;

звабив сестер я сімох

і тішився з ними багато.

А що тобі трапилось, Торе?»

Тор мовив:

19

«Тьяці я вбив,

дужого йотуна;

я очі закинув

Альвальді сина

на небо високе,

ліпша то пам'ятка

вчинку мого,

всі люди те бачать[195].

А що тобі трапилось, Харбарде?»

Харбард мовив:

20

«Втіху велику

мав я од мороку вершниць[196],

яких забирав у мужів;

йотун суворий,

я знаю, був Хлебард;

дав він мені кий чарівний,

а я його тями позбавив».

Тор мовив:

21

«Зле відплатив

ти за добрий дарунок».

Харбард мовив:

22

«Зріж дуба верхівку,

виросте вдруге,

кожен шукає свого[197].

А що тобі трапилось, Торе?»

Тор мовив:

23

«Був я на сході,

бився з жінками

турсів бридкими,

що в гори втекли;

зробиться йотунів

рід завеликим,

як всі вони житимуть,

й не стане у Мідґарді люду.

А що тобі трапилось, Харбарде?»

Харбард мовив:

24

«Був я у Валланді[198],

бився у січах,

жодного з вепрів

од битви не втримав[199];

Одін-бо ярлів

полеглих приймає,

а Тор — той рабів[200]».

Тор мовив:

25

«Зробиш нерівним

люд перед асами,

як матимеш владу велику[201]».

Харбард мовив:

26

«Тор має силу,

відваги ж у серці нема;

від переляку

заліз в рукавицю[202],

наче ти вже не Тор;

ти не посмів,

охоплений страхом,

чхати й пердіти,

щоб Ф'ялар не чув».

Тор мовив:

27

«Харбарде харапудливий,

коли я здолаю протоку,

до Хелю відправлю тебе».

Харбард мовив:

28

«Чого маєш хвилі долати,

чи тут вороги навкруги?

Що тобі трапилось, Торе?»

Тор мовив:

29

«Був я на сході,

брід боронив,

шкоду чинили

Сваранґа діти[203],

камінням жбурляли,

та радости мало

судилося їм,

пощади у мене просили.

А що тобі трапилось, Харбарде?»

Харбард мовив:

30

«Був я на сході,

з одною спізнався,

таємно потішився

із білорукою,

радо за злото

віддячила діва».

Тор мовив:

31

«Гарно тобі з жінками ведеться».

Харбард мовив:

32

«Торе, поміч твоя

мені знадобиться,

щоб втримати дівчину білу».

Тор мовив:

33

«Не маю і гадки, як саме,

але поможу, коли зможу».

Харбард мовив:

34

«Я, мабуть, повірю тобі,

коли й ти мені довіряєш».

Тор мовив:

35

«Я п'ят не гризу,

мов чобіт старий і дірявий».

Харбард мовив:

36

«А що тобі трапилось, Торе?»

Тор мовив:

37

«Жінок берсерків[204]

бив на Хлесеї[205],

чинили-бо шкоду

цілому народу».

Харбард мовив:

38

«Ганьба тобі, Торе,

жінок ти побив».

Тор мовив:

39

«Були то вовчиці,

а геть не жінки;

розбили мій човен,

що був на підпорках,

грозили кийками

і Тьяльві[206] прогнали.

А що тобі трапилось, Харбарде?»

Харбард мовив:

40

«Був я у війську,

сюди воно йшло

...

стяг підіймав,

списа кривавого».

Тор мовив:

41

«Нині ти кажеш таке,

мов здумав нам лихо вчинити».

Харбард мовив:

42

«Сплатити готовий

я персня тобі,

...

коли посередник

сяде між нами».

Тор мовив:

43

«Де ти набрався

слів тих глузливих?

Не чув я ніколи

подібного глуму!»

Харбард мовив:

44

«Набрався й затямив

слів, звіку не чуваних,

в мешканців хатніх курганів[207]».

Тор мовив:

45

«Дав гарне ім'я ти кам'яним купкам,

назвав їх курганами хатніми».

Харбард мовив:

46

«Бо присуд я маю такий».

Тор мовив:

41

«Слова твої прикрі

лихо тобі принесуть,

коли я здолаю протоку,

гучніше за вовка,

гадаю я, будеш ти вити,

як молотом гепну тебе».

Харбард мовив:

48

«Сів[208] полюбовника

вдома знайти

варто було би тобі,

то справа нагальніша».

Тор мовив:

49

«Верзеш ти, що лізе до рота,

аби лиш мені дошкулити,

муже лякливий,

гадаю, ти справжній брехун».

Харбард мовив:

50

«Правду я, певно, кажу:

ти на шляху забарився,

далеко вже був би ти, Торе,

як мав би човна».

Тор мовив:

51

«Харбарде харапудливий,

це ж ти мене нині затримав!»

Харбард мовив:

52

«Асатор[209], я гадаю,

завжди зганьбиться

й без перевізника».

Тор мовив:

53

«Пораду я дам тобі нині,

веслуй-но сюди на човні,

облишмо ці чвари,

зустрінь батька Маґні».

Харбард мовив:

54

«Як ти прийшов до протоки,

так собі й далі рушай».

Тор мовив:

55

«Ти кажеш далі рушати,

хоч не бажаєш през хвилі везти?»

Харбард мовив:

56

«Коротка відмова,

а шлях твій далекий,

спинись при колоді,

а звідти — до каменя,

тримай шлях ліворуч,

дістанешся Верланду[210];

там має Фьорґун

Тора зустріти,

сина свого,

шлях вона може вказати

до Одіна краю».

Тор мовив:

51

«Чи сюди я дістанусь за день?»

Харбард мовив:

58

«Дістанешся, втомлений,

як сонце назавтра зійде,

та не раніше, я певен!»

Тор мовив:

59

«Коротко нині скажу

про всі твої кпини до мене,

за них відплачу тобі згодом,

коли перестріну деінде».

Харбард мовив:

60

«Нині рушай,

і хай би тя тролі вхопили!»