Старша Едда. Епос

1

«Хто тут живе,

чия то твердиня?

Людовелитель

яке носить ймення?»

Ґейтір мовив:

«Ґріпіром звуть

великого мужа,

що на землі

править тутешній».

Сіґурд мовив:

2

«Мудрий правитель

нині чи вдома,

чи вийде до мене

князь на розмову?

Слів потребує

муж малознаний,

волію я мудрого

бачити Ґріпіра».

Ґейтір мовив:

3

«Добрий наш конунг

спитає у Ґейтіра,

що то за муж

шукає з ним бесіди».

Сіґурд мовив:

«Сіґурдом звуся,

народжений Сіґмундом,

а Хйордіс — то є

матір героя».

4

Тоді пішов Ґейтір

до Ґріпіра й мовив:

«Прибув чоловік,

чекає надворі;

гарно він вбраний,

шляхетний на вигляд,

бажає він, княже,

з тобою зустрітись».

5

Вийшов з чертогу

поставний господар,

і до героя

ґречно звернувся:

«Запрошую, Сіґурде,

ждав тебе здавна,

а ти візьми, Ґейтіре,

Ґрані на стайню».

6

Промови повчальні й

бесіди довгі

тоді завели

герої на зустрічі.

Сіґурд мовив:

«Скажи, коли знаєш,

матері брате,

Сіґурда як

життя обернеться?»

Ґріпір мовив:

7

«Будеш ти мужем

кращим під сонцем

і найславнішим

з героїв народжених,

щедрим на злото,

скупим на втечу,

шляхетним на вигляд

і справним в промовах».

Сіґурд мовив:

8

«Скажи, певний княже,

спраглому слова

Сіґурду, мудрий,

якщо передбачив,

що спершу трапить

мені у дорозі,

щойно поїду

геть з твого двору?»

Ґріпір мовив:

9

«Спершу ти, княже,

за батька помстишся,

та ще за Ейлімі

прикру загибель,

будеш суворих ти

Хундінґа чад

разити на смерть,

перемогу здобудеш[406]».

Сіґурд мовив:

10

«Скажи, благородний,

родичу мій,

в розумній розмові

мудрі слова:

чи бачиш ти Сіґурда

подвиг найбільший,

славне діяння

під неба наметом?»

Ґріпір мовив:

11

«Один ти побореш

змія вогненного,

ліг той жаднюга

на Ґнітахейді,

ще ти обох

мертвими зробиш

Реґіна й Фафніра;

віщує те Ґріпір».

Сіґурд мовив:

12

«Багатство здобуду,

якщо подолаю

в битві хранителя[407],

як каже мудрець;

думкою линь

і далі скажи,

що станеться згодом

зі мною в житті?»

Ґріпір мовив:

13

«Ти віднайдеш

Фафніра сховок

і забереш

пожитки багаті,

злото складеш

Ґрані на спину;

до Ґ'юкі поїдеш,

вождь переможний».

Сіґурд мовив:

14

«Маєш герою

в розумних речах,

владцю звитяжний,

більше сказати:

Ґ'юкі я гість

і люду його,

що станеться згодом

зі мною в житті?»

Ґріпір мовив:

15

«Спить на горі

княжа дочка,

вбрана у лати,

після Хельґі убивства[408];

ти розсічеш

гостролезим мечем,

розколеш броню

загибеллю Фафніра[409]».

Сіґурд мовив:

16

«Розсічені лати,

взяла жінка слово,

що пробудилась,

облишила сон,

що ж тая панна

до Сіґурда мовить,

щастя якого

йому напророчить?»

Ґріпір мовив:

17

«Вона тебе зробить

знавцем таємниць,

усіма смертними

шуканих здавна,

кожної мови

людської навчить тебе,

й життя лікувати,

житимеш, конунгу, в шані».

Сіґурд мовив:

18

«Нині нарешті

дістав я знання,

шляхом із цього

двору час їхати,

думкою линь

і далі скажи,

що станеться згодом

зі мною в житті?»

Ґріпір мовив:

19

«Ти віднайдеш

Хейміра хату

і радість велику

в гостях у конунга;

вказано Сіґурду

все, що я бачив,

питати не варто

Ґріпіра далі».

Сіґурд мовив:

20

«Втіхи замало

мені з таких слів,

бачиш ти далі,

ніж кажеш, владико;

знаєш ти більше

про Сіґурда горе,

тож, Ґріпіре, спраглому

все розкажи».

Ґріпір мовив:

21

«Переді мною твоє

постало життя

у світлі ясному,

зору доступне,

я не по праву

звуся розумним,

ані провидцем,

бо більше не відаю».

Сіґурд мовив:

22

«Мужа не знаю

на всій я землі,

хто бачив би далі

майбутнє за Ґріпіра;

не маєш таїти,

хай навіть ганьбою

судилось мені

покрити себе».

Ґріпір мовив:

23

«Не буде ганьби

тобі у житті,

в тому будь певен,

шляхетний герою;

тому вознесеться

над світом живих,

списобурі прохач[410],

ім'я твоє дуже».

Сіґурд мовив:

24

«Кепсько, гадаю,

на тому було б

Сіґурду з князем

отак розпрощатись;

бачиш ти шлях мій, —

вдаль він проліг весь —

відкрий, коли можеш,

матері брате».

Ґріпір мовив:

25

«Тепер треба Сіґурду

прямо сказати,

бо воїн мене

до того примусив;

знаєш ти добре,

що я не збрешу:

про день я твоєї

смерти повім».

Сіґурд мовив:

26

«Я не волів би

князя гнівити,

добрі поради

Ґріпір дає;

нині волію

правду дізнатись,

хоч би й печальну,

про Сіґурда вчинки».

Ґріпір мовив:

27

«Діва є в Хейміра

гожа на вигляд,

носить вона

Брюнхільд імення,

дочка то Будлі,

але славний конунг

Хеймір виховує

діву сувору».

Сіґурд мовив:

28

«Що мені з того,

що тую дівицю,

гожу на вигляд,

виховує Хеймір?

Маєш ти, Ґріпіре,

ясно казати,

бо бачиш ти всі

долі людські».

Ґріпір мовив:

29

«Вона відбере

всі твої радощі,

діва прекрасна,

вихованка Хейміра,

ні сну, ні спочинку

тобі не судилося,

людей ти облишиш,

її лиш угледівши».

Сіґурд мовив:

30

«Як же до зцілення

Сіґурд дістанеться?

Повідай про те,

Ґріпір, як можеш;

чи я за дівчину

викуп сплачу,

за ту прекрасну

княжу дочку?»

Ґріпір мовив:

31

«Всі ви дасте

вірности клятви

повноміцні,

та мало їх здержите;

гостем ти Ґ'юкі

станеш на ніч,

і вже не згадаєш

годованку Хейміра».

Сіґурд мовив:

32

«Що це ти, Ґріпір,

пророчиш мені,

ти бачиш непевність

у серці героя,

мушу я ту

зрадити діву,

що думи усі

мої полонила».

Ґріпір мовив:

33

«Ти зрадиш, герою,

заради іншої,

розплатишся ти

за волю Ґрімхільд,

ти свататись будеш

до ясноволосої

дочки її, яка

смерть принесе королю».

Сіґурд мовив:

34

«Чи стану я Ґуннара

родичем певним

і Ґудрун собі

візьму за дружину?

Гарна то жінка

стане для князя,

якщо моя смерть

мені геть байдужа».

Ґріпір мовив:

35

«Ти від Ґрімхільд

шкоди зазнаєш,

попросить вона тебе

Брюнхільд здобути

Ґуннару в жони,

Ґотів господарю[411],

задум ти втілиш

матері князя».

Сіґурд мовив:

36

«Зробиться лихо,

те мені ясно;

в мандрах недолю

наврочено Сіґурду,

якщо я прекрасну

діву дістану

іншому в руки,

яку так кохаю».

Ґріпір мовив:

37

«Будуть обоє

клятви давати

Ґуннар і Хьоґні,

і ти, княже, третій[412],

обличчями ви

обміняєтесь в мандрах,

Ґуннар і ти;

Ґріпір не бреше».

Сіґурд мовив:

38

«Як станеться це,

як зможем змінити

вигляд і вдачу,

в путь вирушаючи?

Готують оману

духи недолі,

морок усюди,

скажи про це, Ґріпір».

Ґріпір мовив:

39

«Подоби ти Ґуннара

й вдачі набудеш,

мову ж свою

і знання збережеш;

заручишся ти

з вихованкою Хейміра,

відважною дівою,

того не уникнеш».

Сіґурд мовив:

40

«Кепсько виходить,

бо скажуть погано

в сагах про Сіґурда

люди на зустрічах,

бо я не волію

зманити оманою

жінку героя,

що я так шаную».

Ґріпір мовив:

41

«Лежатимеш ти,

герою звитяжний,

з дівою тою,

мов син коло матері;

тому вознесеться

над світом живих,

людей повелитель,

ім'я твоє дуже».

Сіґурд мовив:

42

«Як годною стане

дружина для Ґуннара,

славніша зі смертних,

скажи мені, Ґріпіре,

хоч має три ночі

та жінка зі мною

спати любенько[413]?

Так не годиться».

Ґріпір мовив:

43

«На тім весіллі

вип'ють обоє,

Сіґурд і Ґуннар,

у Ґ'юкі палатах;

зміниться вигляд,

як рушите з дому,

та розум свій кожен

при собі залишить».

Сіґурд мовив:

44

«Яка буде втіха

після весілля

з того родичання,

скажи мені, Ґріпіре;

чи Ґуннару буде

суджено радість

відтоді, чи випаде

щастя мені?»

Ґріпір мовив:

45

«Згадаєш ти клятви,

та будеш мовчати,

житимеш з Ґудрун

у добрих порадах,

а Брюнхільд завважить

низьким те заміжжя,

задумає засіб

за себе помститись».

Сіґурд мовив:

46

«Що стане за викуп,

який візьме жінка,

що ми її хитрістю

зробили дружиною?

Отримала панна

від мене присягу,

слово таємне,

що я не дотримав,

і радости мало».

Ґріпір мовив:

47

«Прямо вона

Ґуннару скаже,

що вельми погано

ти слово тримаєш,

а конунг шляхетний

з усіх, кого знає,

Ґ'юкі нащадок,

тобі, княже, вірить».

Сіґурд мовив:

48

«Що це ти, Ґріпір,

пророчиш мені,

будуть правдиві

для мене слова ті,

чи збреше про мене

жінка достойна

й про себе саму?

Скажи мерщій, Ґріпіре».

Ґріпір мовив:

49

«Матиме гнів

на тебе воїтелька,

не з доброї вдачі

погибель замислить,

гожій ти жінці

зла не робив,

хоч жінку для конунга

хитрістю взяв».

Сіґурд мовив:

50

«Чи Ґуннар мудрий

скориться тиску,

чи Ґуторм і Хьоґні

підуть його шляхом?

Чи Ґ'юкі сини

родича кров'ю

леза зчервонять?

Кажи нині, Ґріпіре».

Ґріпір мовив:

51

«Сповиє у Ґудрун

мороком серце,

брати її стали

твоїми убивцями,

слідом за радістю

горе настало

для мудрої жінки;

провина то Ґрімхільд.

52

Та маєш ти знати,

герою звитяжний,

що князю дарів

за життя не забракне:

не зможе ніхто

з мужів на землі

під сонця оселею[414]

з тобою зрівнятися, Сіґурде».

Сіґурд мовив:

53

«Знавцеві пошана,

не здолати недолі,

нині ти, Ґріпіре, ладно

просьбу мою вдовольнив;

більше добра

прорік би ти нині

мені у житті,

якби тільки міг».