Старша Едда. Епос

1

«Скажи-но, Ельдіре,

перше ніж зробиш

крок хоч один,

про що у садибі

мову за пивом

дужі ведуть?»

Ельдір мовив:

2

«Про зброю свою

і свої перемоги

дужим ідеться;

з асів та альвів,

жоден тебе

другом не кличе».

Локі мовив:

3

«Мушу піти

в Еґіра зали,

гляну на учту;

гамір і сварку

асам вчиню,

мед з гіркотою змішаю».

Ельдір мовив:

4

«Знай же, як підеш

в Еґіра зали,

глянеш на учту,

лайку і наклеп,

що вивергнеш ти

на священних богів,

до рота тобі ж заштовхають».

Локі мовив:

5

«Знай же, Ельдіре,

як станемо ми

гостромовно змагатись,

буду багатшим

я на одвіти,

як будеш балакати далі».

6

«Спраглий, прибув я

до залів оцих,

Ловт[258], іздалеку,

асів прошу

про дар лиш один —

гарного випити меду.

7

Чого ж мовчите,

могутні богове,

слова не мовите?

Сідати до столу

звеліть ви мені на учті

чи геть проженіть!»

Браґі мовив:

8

«Сісти до столу тебе

не запросить на учту

жоден із асів,

бо відають аси,

кого на веселі бенкети

просити не варто».

Локі мовив:

9

«Чи пам'ятаєш ти, Одіне,

ми в давнину

змішали кров нашу[259]?

Пива-бо пити,

казав ти, не стану,

якщо не наллють нам обом».

Одін мовив:

10

«Відаре, встань,

хай вовчий батько[260]

сяде до учти,

щоб згодом нас Локі

словом лихим не назвав

у Еґіра залах».

11

«Шана вам, аси,

шана й асіньям,

і всім можновладним богам —

крім одного із асів,

що сів поміж інших,

Браґі, на лавці».

Браґі мовив:

12

«Коня і меча

дам я тобі,

ще й персня тобі сплатить Браґі,

щоб згодом ти асам

ґвалт не вчинив,

гніву богів не накликав!»

Локі мовив:

13

«Персня й коня —

дарунків обох —

Браґі, від тебе не буде;

з асів та альвів,

нині присутніх,

в бою ти задкуєш

і битв уникаєш[261]».

Браґі мовив:

14

«Певен, якби ж то

не тут ми зійшлися,

не в Еґіра залах,

то твою голову

я вже тримав би в руці,

сплатив би ти нею за наклеп».

Локі мовив:

15

«Завзятий ти сидячи,

та геть не такий у виправі,

Браґі, сидіння прикраса!

Битись рушай,

щоб явити звитягу,

не зволікає сміливий».

Ідунн мовила:

16

«Прошу я, Браґі,

рідних дітей

і всіх усиновлених,

і тебе, Локі,

слів не казати лихих

у Еґіра палатах».

Локі мовив:

17

«Мовчала б ти, Ідунн,

бо з жон ти усіх

до мужів найпожадніша,

руки твої

лагідно пестили

вбивцю брата твого».

Ідунн мовила:

18

«Прикрого слова

я Локі не мовила

в Еґіра палатах;

Браґі я втишити,

п'яного мужа,

волію і сварку згасити».

Ґевьон[262] мовила:

19

«Чом асам обом,

нині присутнім,

гостромовно змагатись?

Відає Локі,

що він, жартівник,

у шані в богів».

Локі мовив:

20

«Мовчала б ти, Ґевьон,

бо нині згадаю,

як ти оганьбилась:

гарний хлопчина

тобі дав намисто,

а ти його пестила».

Одін мовив:

21

«Сказився ти, Локі,

чи з глузду ти з'їхав,

коли Ґевьон гнів викликаєш,

бо долі спрадавна,

гадаю я, всі їй відомі,

так само й мені».

Локі мовив:

22

«Мовчав би ти, Одіне,

по честі не можеш

ти славу ділити між люди;

часто даруєш

ти перемогу

людям негідним».

Одін мовив:

23

«Знай же, якщо я

даю перемогу

людям негідним,

то ти вісім зим

сидів під землею,

корів ти доїв,

народив ти дітей,

гадаю, жіноча то сутність[263]».

Локі мовив:

24

«А ти, я скажу,

сидів на Самсеї,

в бубон ти бив, наче вьольва,

відьмі подібно,

шаманив між люди,

гадаю, жіноча то сутність[264]».

Фріґґ мовила:

25

«Що вам судилося,

більше не варто

про те говорити,

що двоє асів

здавна робили,

то справи минулі».

Локі мовив:

26

«Мовчала б ти, Фріґґ,

ти Фйорґуна дочка

і маєш ти вдачу

жадати мужів,

бо Білі та Be[265]

Відріра жінка

обох обіймала».

Фріґґ мовила:

27

«Знай же, як був би зі мною

в Еґіра палатах

подібний до Бальдра,

ти не пішов би

від асів синів,

не звідавши гніву його».

Локі мовив:

28

«Волієш ти, Фріґґ,

почути від мене

жорстокі слова:

через пораду

мою ти не бачиш

в палатах цих Бальдра[266]».

Фрейя мовила:

29

«Сказився ти, Локі,

прикрі слова

мовив ти нині;

долі, гадаю я,

всі знає Фріґґ,

хоча лиш собі повіряє».

Локі мовив:

30

«Мовчала б ти, Фрейє,

тебе добре знаю,

яка ти паскудна:

з асів та альвів,

нині присутніх,

кожному ти віддалася».

Фрейя мовила:

31

«Злий твій язик,

гадаю, на тебе

нещастя накличе;

гнів на тобі

асів та асинь,

сумним ти додому поїдеш».

Локі мовив:

32

«Мовчала б ти, Фрейє,

відьмо, замішана

в блуді великім

з братом твоїм[267],

богом прегарним,

заскочили Фрейю —

перділа від страху».

Нйорд мовив:

33

«То не біда,

хай би й заскочили

діву, як з мужем кохалась;

гірше, як ас боязливий,

що дітей народив,

тут нині з'явився».

Локі мовив:

34

«Мовчав би ти, Нйорде,

був ти на схід

заручником сланий богами;

Хюміра дочки

дзюрили в рота тобі,

ніби в корито[268]».

Нйорд мовив:

35

«Так то було,

що був я на схід

заручником сланий богами,

та сина я маю,

люди шанують його

і аси вважають достойним».

Локі мовив:

36

«Годі вже, Нйорде,

нема чим хвалитись!

Не стану мовчати я далі:

з сестрою своєю

ти сина зробив,

то діло негідне[269]».

Тюр мовив:

37

«Фрейр є найкращим

з воїнів кінних

в асів чертогу;

він дів не печалив,

ані жінок,

і відпускав полонених».

Локі мовив:

38

«Мовчав би ти, Тюре,

ніколи не міг ти

людей замирить одне з одним;

правицю свою,

скажу я, ти втратив

у Фенріра пащі».

Тюр мовив:

39

«Руку я втратив,

а ти — Хродвітніра[270];

кепсько обом нам;

має лежати

зв'язаний вовк,

чекати на гибель богів».

Локі мовив:

40

«Мовчав би ти, Тюре,

дружина твоя

сина вродила від мене;

майна чи грошей

ніколи не мати тобі

від мене за теє, нещасний».

Фрейр мовив:

41

«Вовка я бачив,

лежати йому край потоку,

доки світ не загине;

поряд із ним,

коли не замовкнеш,

зв'язаний ляжеш, злодюго!»

Локі мовив:

42

«Злотом купив ти

Ґюміра дочку,

віддав і меча[271];

Муспелля сини[272]

поскачуть над Мюрквідом[273],

а ти, жалюгідний,

битися з ними не зможеш».

Бюґґвір мовив:

43

«Знай же, як був би я рівним

родом до Інґунар-Фрейра[274],

що в залі щасливій сидить,

на клапті малі

порвав би я ґаву паскудну

та й викинув геть».

Локі мовив:

44

«Що за дрібнота

тут крутить хвостом

і грізно сопе?

Скарги постійні

слухає Фрейр

і бурчання з-під жорен[275]».

Бюґґвір мовив:

45

«Бюґґвір я звуся,

спритним прозвався

я межи богів і людей;

тим я пишаюсь,

що з Хрофта синами

п'ю в цих чертогах».

Локі мовив:

46

«Мовчав би ти, Бюґґвіре,

не вмів ти ніколи

гостей частувати;

тебе ж у соломі,

у клуні знайшли,

як бій розпочався».

Хеймдалль мовив:

47

«П'яний ти, Локі,

пив забагато,

чом не замовкнеш?

Той, хто напився,

власним словам

уже не господар».

Локі мовив:

48

«Мовчав би ти, Хеймдаллю[276],

з давніх-давен

життя твоє кепське:

з мокрою спиною

маєш стояти

на варті богів».

Скаді мовила:

49

«Веселий ти, Локі,

та недовго тобі

тут забавлятись,

тому що до скелі

прив'яжуть боги

кишками тебе

сина твого

інистохолодного[277]».

Локі мовив:

50

«Затям, як до скелі

прив'яжуть боги

кишками мене

сина мого

інистохолодного,

то першим й останнім

був я в загибелі

Тьяці[278] замішаний».

Скаді мовила:

51

«Знай, як останнім і першим

був ти в загибелі

Тьяці замішаний,

в домі та в серці

моєму назавжди

ти холод зустрінеш».

Локі мовив:

52

«Слова веселіші

казала ти Лауфей сину,

як ми обіймались на ложі;

то варто згадати,

як ми почнемо

вчинки ганебні лічити».

53

«Здоровим будь, Локі,

чару візьми,

повную меду старого,

стримай себе,

й мене серед асів

ти не ганьби».

54

«Єдину тебе

не став би ганьбити,

коли б ти з чужими не зналась;

знаю одного,

і в тому я певен,

з ким зрадила Тору[279], —

то був злостивий Локі».

Бейла мовила:

55

«Гори двигтять,

гадаю, то їде

додому Хлорріді[280];

гнівом своїм

спинить облуду

поміж богів».

Локі мовив:

56

«Мовчала б ти, Бейло,

ти — Бюґґвіра жінка

і згусток мерзоти;

дівка безрідна

між асів сидить;

брудна ти холопка».

57

«Мовчи, боягузе,

інакше мій молот,

Мйолльнір могутній,

мову завершить;

пагорб на плечах[281]

твоїх рознесу,

і краю життя добіжить».

Локі мовив:

58

«Нині дістався

сюди Йорд нащадок[282];

чого гарячкуєш ти, Торе?

Не будеш таким ти рішучим,

як матимеш битись із вовком,

що мусить загризти Сіґфадра[283]».

Тор мовив:

59

«Мовчи, боягузе,

інакше мій молот,

Мйолльнір могутній,

мову завершить;

закину тебе я

вгору й на схід,

де і людей не побачиш».

Локі мовив:

60

«Виправами східними

завжди своїми

ти хвалишся, Торе, —

згадай рукавицю,

в яку заховався, герою,

наче ти вже не Тор[284]».

Тор мовив:

61

«Мовчи, боягузе,

інакше мій молот,

Мйолльнір могутній,

мову завершить;

правиця моя

тебе познайомить

із Хрунґніра смертю

ноги потрощить тобі».

Локі мовив:

62

«Жити мені

ще довго судилося,

тож не погрожуй мені;

міцно мотузку

Скрюмір затяг,

харчу не мав ти,

пухнув од голоду».

Тор мовив:

63

«Мовчи, боягузе,

інакше мій молот,

Мйолльнір могутній,

мову завершить;

Хрунґніра вбивця[285]

тебе відпровадить у Хель

під браму мерців».

Локі мовив:

64

«Мовив я асам,

асовим дітям сказав

все, що я думав,

тепер ти прийшов,

я ж геть подамся,

о вчиниш ти бійку.

65

Пива ти, Еґір,

чимало зварив

для цих посиденьок;

хай же те пиво,

і все, що в господі,

пломінь поглине,

спину тобі обпече».