Старша Едда. Епос

1

«Що бронь пробило?

Чом я прокинулась?

Хто мене вивільнив

металевих оков?»

Він мовив:

2

«Сіґмунда син, —

наразі нарізано

крукам корму, —

мечем Сіґурда!»

Вона мовила:

3

«Довго я спала,

довго була непритомна,

довго лежу тут;

То Одіна воля,

щоб я не могла

поворухнутись».

3

«Слався, день!

Славтеся, дня сини!

Славтеся, ніч із дочками!

Незлими очима гляньте на нас

і перемогу даруйте!

4

Шануйтеся, аси!

Шануйтесь, асиньї!

Шануйся, чим повна земля!

Мову і пам'ять

дайте нам, двом, що зустрілись,

і руки цілющі на довге життя».

«Інший — то Аґнар,

Ауди брат,

якого ніхто

не став захищати».

5

«Даю тобі хмелю,

дуб тінґу кольчуг[464],

де змішано міць

і славу велику;

повний він чарів

і знаків цілющих,

добрих заклять

і радости рун.

6

Ти руни могутні пізнай,

коли перемоги шукаєш,

і вріж на руків'ї меча,

інші — на жолобі,

ті ж — на клинку,

й іменем Тюра[465]

двічі познач.

7

Пізнай руни пива,

коли ти не маєш

довіри до жінки;

на розі ріж знак,

на тильному боці руки

і ніготь поміть знаком Науд.

8

Познач повну чашу,

пильно гляди,

кинь зілля в питво[466];

я знаю — так зробиш,

й до меду ніколи

лиха тобі не вмішають.

9

Пізнай руни ти допомоги,

якщо помогти забажаєш

дитя народити жоні;

долоню познач,

суглоби схопи,

проси в духів щастя.

10

Руни прибою пізнай,

як поміч потрібна

в протоці коневі вітрила[467];

на штевні ріж руни

і на стерні,

й на веслах їх випали,

тоді тебе вал не зупинить,

ні чорнії хвилі,

прибудеш здоровий до гавані.

11

Пізнай руни крони,

якщо лікувати бажаєш

і рану загоїти;

руни зроби на корі

й на стовбурі древа,

що хилить гілляччя на схід.

12

Пізнай руни мови,

й за лихо тобі

лихом ніхто не відплатить:

змотай їх,

зв'яжи їх,

збери їх докупи

на тінґу тому,

де має народ

виносити присуд.

13

Розуму руни пізнай,

як кожного хочеш

знати думки;

їх прочитав,

їх начертав

їх вигадав Хрофт

з тої вологи,

що натекла

з черепу Хейддраупніра

і з рогу Ходдрофніра.

14

Стояв на горі

з Бриміра лезом,

на голові мав шолома;

сказала там вперше

голова Міміра

мудрости слово[468].

15

На щиті їх урізав

для бога сяйного,

на вухах Арвака

і на копитах Альсвіна,

на рухливому колесі

вбивці Хрунґніра,

на зубах Слейпніра[469]

і на ременях саней.

16

На ведмежих лапах

і на язиці Браґі,

на вовчому пазурі

й на орлиному дзьобі,

на кривавих крилах

і на краю моста,

на руках повитухи,

на цілющому сліді.

17

На бурштині і на злоті,

на людських оберегах,

у вині й у пиві,

на щастя престолі[470],

на Ґунґніра[471] вістрі

й на Ірані грудині,

на пазурах норни

і на дзьобі сови.

18

Всі руни накреслив,

усі руни врізав,

із медом священним

змішав і послав їх

шляхами широкими:

котрісь для асів,

котрісь — для альвів,

ці — ванам премудрим,

ті — роду людей.

19

То грамоти руни[472],

руни підмоги[473],

і всі руни пива,

й руни могутности,

ти не забудь їх

і не зіпсуй їх

для власного ж блага;

згодяться вони, як затямиш,

до самого скону богів.

20

Тепер обирай,

бо вибір ти маєш,

високий клен зброї[474];

скажи чи мовчи,

як є щось на думці;

лихе нам судилось».

Сіґурд мовив:

21

«Тікати не буду,

хоч присуд свій знаю недобрий,

бо родивсь боягузом;

поради твої

всі я затямлю,

їх збережу, поки житиму».

Сіґрдріва мовила:

22

«Я дам тобі першу пораду:

з родом своїм

чвар не веди;

відклади помсту,

хоч би тобі і зашкодили;

отримаєш плату в день смерти.

23

Дам тобі другу пораду:

клятв і обітниць

ти не давай, що їх не дотримаєш;

пагони зла

дістануть невірного;

нещасним є вовк[475].

24

Дам тобі третю пораду:

на тінґу не знайся

з людом непевним,

бо муж нерозумний

часто дозволить собі

слово лихе, не подумавши.

25

Та гірше за все,

коли мовчазний ти,

завважать тебе боягузом,

і буде то правда;

з поганої слави

не буде добра, —

іншого дня

наклепника вбий,

викуп візьми за облуду.

26

Дам і четверту пораду:

як відьмину хату,

сповнену скверни,

стрінеш собі на шляху,

там не гостюй,

хоч би й ніч тя застала.

27

Погляд проникливий

треба нащадкам людським,

котрих чекає запеклий двобій;

часто злодумні жінки

край дороги сидять,

вони й меч, і спокій спаскудять.

28

Дам я і п'яту пораду:

хоч би побачив красивих

жінок ти на лаві,

срібло споріднення[476]

хай пильність твою не затьмарить;

хай не полонять тебе жінок поцілунки.

29

Дам я і шосту пораду:

як слово хмільне

мовців до біди доведе,

п'яних розмов

не починай з деревом сварки[477];

вино розум краде.

30

Пісні та пиво

часто призводять

до лиха значного;

декого вбито,

дехто — в біді;

безліч таких, нещасливих.

31

Дам я і сьому пораду:

якщо ворогуєш ти

з мужем звитяжним,

битися краще,

ніж спаленим бути

в своєму обійсті.

32

Дам я і восьму пораду:

бережися від скверни

й від знаків зловісних;

не зваблюй ні діви,

ані заміжньої жінки

до втіхи сумнівної.

33

Дам і дев'яту пораду:

подбай ти про мертвих,

в землю зарий, де знайдеш:

від недуги померлих,

чи в морі померлих,

чи зброєю вбитих.

34

Тіло омий,

руки і голову,

волосся розчеши,

покійному, перше ніж

класти його у труну,

і доброго сну побажай.

35

Дам я десяту пораду:

віри не йми

вовчому слову ніколи,

вбитого брат

чи той, кому батька ти вбив, —

син стане вовком,

хоч ти йому злотом платив.

36

Кривда й ненависть

спочинку не відають,

ані образа отримана;

розум і зброя

герою потрібні,

щоб першим зробитись зі смертних.

37

Одинадцяту дам я пораду:

підлости ти стережися,

що можуть і друзі зробити;

здається, що довге життя

не судилося князю;

сильно бо ширяться чвари».