Старша Едда. Епос

Примітки

1

Себто «боги».

2

Себто «люди». Дослідники вбачають у ньому прабатька людей, що діє у «Пісні про Ріґа», давши початок трьом соціальним прошаркам: рабам, селянам і воїнам. Він «народився від дев'яти матерів», належить до божественного племені асів, виконує функцію вартового Асґарду, садиби богів, має провістити Раґнарьок, засурмивши у ріг Ґ'яллархорн.

3

Вальфадр (Valföðr) — епітет Одіна, дослівно «Батько Полеглих». Це вказує на редуковану хтонічну природу цього персонажа: Одін є господарем Вальхалли, чертогу мертвих, що полягли на полі бою, тобто божеством смерти.

4

Йотуни (jötunn, jötnar) — велети, тролі; назва, імовірно, походить від jötпа «жерти».

5

Древо межі (mjötvið) — не зовсім ясно, про що саме йдеться. Дослівно mjöt — «межа», viðr — «ліс, дерево, деревина» залежно від контексту; відтак може йтися про 'світове дерево' скандинавської міфології, ясен Ас Іґґдрасіль, чия крона розкинута над усім світом і позначає його межі; утім, декотрі дослідники вбачають тут алюзію на поняття mjötuðr — «розподільник», у ширшому сенсі — «божество», тут — на думку, зокрема, Ричарда Клісбі — «бог Нижнього світу, Плутон нордичної міфології, який дав початок усім речам (Хеймдалль?)».

6

Бора сини — Одін, голова германського пантеону, та його брати Вілі й Be.

7

Мідґард (Miðgarð) — світ людей; дослівно «Середня садиба».

8

Ночі й нащадкам (її) — тобто ночі і дню; вважалося, що день і пори дня — діти ночі, оскільки темрява старша за світло.

9

Тевлі (töflur) — тавлеї, настільна гра на кшталт шахів.

10

Турси (purs, pursar) — те саме, що йотуни, тролі тощо.

11

Йотунхейм (Jötunheim) — країна («домівка») турсів, один з дев'яти світів скандинавської міфологи.

12

Дверґи (dvergr, dvergar) — карлики, гноми (пор. англ. dwarfs, нім. Zwergen). Чарівний народ хтонічної (підземноі) природи. У нинішньому перекладі цей термін залишено неперекладеним, щоб уникнути небажаних асоціацій (так, гноми — то є радше казкові створіння, аніж епічні; карлики ж — це передусім homo sapiens із браком соматотропіну).

13

Кров Бриміра — море, кістка Блаїна — гори; Бримір і Блаїн — інші імена прадавнього велета Іміра, з тіла якого Одін, Вілі і Be створили світ людей.

14

Аск і Ембла — дослівно «Ясен» і «Верба», перші люди на світі, нордичні Адам і Єва.

15

Хто такі Лодур і Хенір — достеменно невідомо. Припускають, що Хенір — це Хеймдалль, а Лодур — інші ім'я Локі, божества полум'я, хитрости та підступу.

16

Урдбрунні (Urðarbrunni) — чарівне джерело у корінні світового дерева, дослівно «Джерело долі».

17

Ідеться про норн, богинь долі, яких можна ототожнити з елінськими мойрами; їхні імена означають, відповідно, «Доля», «Становлення», «Обов'язок».

18

У строфах 21-24 йдеться про війну між двома племенами богів — асами та ванами. Ґулльвейґ — золотоволоса красуня, що уособлює жагу до золота, яку вани підіслали до асів, щоби посіяти розбрат. Хейд — інше її ім'я, що означає «ясна, яскрава, блискуча». Одін тричі намагався позбутися її (колов списом і спалював тіло), та вона жива і досі. Зрештою аси та вани уклали мир і обмінялися заручниками.

19

Слух Хеймдалля — імовірно, йдеться про ріг «Ґьяллархорн» («Гучний ріг»), у який Хеймдалль має засурмити, коли почнеться кінець світу.

20

Застава Вальфадра (Батька Полеглих, себто Одіна) — око Одіна, що він його заставив Мімірові як платню за ковток з джерела мудрости.

21

Валькірії (valkyrjur) — дослівно «Ті, що обирають полеглих», богині долі (норни), що супроводжують убитих до Вальхалли, язичницького раю для героїв.

22

Ґоти — великий східногерманський племінний союз, у поезії також: воїни. Отже, валькірії вирушають на поле битви.

23

Бальдр — син Одіна, бог світла, радости й весни. Фріґґ, матір Бальдра, так любила своє чадо, що взяла присягу з кожної істоти на світі, включно з тваринами, рослинами і металами, що ніхто не завдасть йому шкоди. Не спитала лише омелу, бо та тоді була ще надто мала, щоб відповідати за свої слова. Локі дізнався проте і вклав пагін омели в руку сліпого Хьода, брата Бальдра. Боги саме бавилися, жбурляючи в Бальдра каміння і списи та радіючи, що ніщо йому не шкодить. Хьод жбурнув пагін омели і вбив Бальдра (імовірно — отрутою, яку містить омела). Згодом аси відплатили Локі за це (строфи 34 і 35).

24

Слід (Sliðr) — «лютий, жорстокий».

25

Нідавеллір (Niðavöllum) — «Поля мороку» (дослівно «Поля, не осяяні місяцем»).

26

Сіндрі — один із дверґів; «родичі Сіндрі» — дверґи.

27

Окольнір (Ókólnir) — «Той, що не замерзає» (імовірно, йдеться про лавові поля поблизу вулкану).

28

Настрьонд (Nóströnd) — «Берег мертвих».

29

Ярнвід (Járnviðr) — Залізний ліс, обійстя тролів, відьом та інших сил зла.

30

Фенріра рід — нащадків великого вовка Фенріра, сина Локі: вовків і пса наймення Ґарм; коли почнеться кінець світу, Фенрір з'їсть сонце, а Ґарм — місяць.

31

Тут може ітися про сонячне затемнення.

32

Гуллінкамбі — «Золотий гребінець».

33

Батько Дружин (Herjaföðr) — Одін.

34

Альви (alfr, alfum, álfar) — молодші божества (пор. англійське elves), духи природи, повітря, стихій. Щоправда, частіше згадуються у казках, ніж в епосі; в «Еддах» під цим словом, імовірно, радше маються на увазі саме дверґи, а не álfar ісландського фольклору.

35

Тінґ (þing) — народні законодавчі й судебні збори, рада, віче.

36

Йормунґанд (Jörmungangr) — дослівно «Кий/посох землі», велетенський морський змій, що оперізує своїм тілом весь світ.

37

Наґльфар (Naglfar, від паді «ніготь» і fara «рушити») — корабель, збудований з нігтів мерців (або обшитий ними по облавку), на якому сили зла з країни Хель вирушать на останню битву.

38

Муспелль, Муспеллір (Múspellir) — ім'я вогненного велета, а також країни його мешкання десь далеко на півдні, де так спекотно, що все кипить і горить, один з дев'яти світів скандинавської міфологи.

39

Сурт (Surtr) — дослівно «Чорний», вогненний велет, руйнівник світу.

40

Губитель листя — себто вогонь.

41

Хлін — інше ім'я Фріґґ, дружини Одіна.

42

Вбивця Белі — ймовірно Хеймдалль; Белі — якийсь велет.

43

Відрада Фріґґ — Одін.

44

Батько Побід (Sigföður) — дослівно «Батько Перемог», Одін.

45

Хведрунґ — Локі, син Хведрунґа — вовк Фенрір.

46

Хлодун нащадок — Тор; Хлодун — інші ім'я Фьорґун, матері Тора.

47

Древо землі (moldþinur) — тут: змій Йормунґанд.

48

Фімбульт, Фімбольт — Одін.

49

Хрофт — Одін.

50

Йдеться про магічний обряд жеребкування, паювання землі, здобичі, майна тощо.

51

Дім вітрів — небо.

52

Тепер вона щезне — тобто вьольва, що завершила пророцтво.

53

Вважалося, що люди думають не головою, а серцем.

54

Ґуннльод — дочка велета Суттунґа, яка допомогла Одінові викрасти мед поезії.

55

Щоб зрозуміти цю строфу, треба сказати кілька слів про культуру обміну подарунками в архаїчному суспільстві, деякі риси якого простежуються і в Скандинавії доби вікінгів (а в Ісландії — й пізніше). Отримання подарунку зобов'язує віддячити за нього: подарунком рівної вартости, послугою, службою тощо. Людину, що не бажає віддячити, трактують як того, хто не може віддячити в принципі: як жебрака чи й гірше — як невдаху; вважається, що така людина не має щастя, талану, певного магічного потенціалу, на який тоді зважали не менше, ніж на реальні вчинки і статус. Відтак, людина може уникати отримання подарунків, щоб не відплачувати за них, але і в цьому випадку її репутація страждає.

56

Жахається всього //мов скнара від дару — див. попередню примітку.

57

Різьблені з дерева людські подоби. Чи то ідоли маються на увазі, чи просто опудала — важко сказати напевно.

58

П'ять повних днів — термін, що часто використовується у норвезькому звичаєвому праві.

59

Пам'ятний камінь (bautarsteinn), або ще «рунний камінь» — елемент поховальної традиції північних германців: плита чи обеліск (менгір), що встановлювався сторчака край дороги (іноді на могилі), найчастіше оздоблювався рунічним написом, що сповіщав ім'я небіжчика та деякі обставини його життя; іноді текст супроводжувався підписом штибу «ці руни вирізав такий-то».

60

Йдеться про особливості норвезької прибережної акваторії, насиченої шхерами і рифами: вночі там не ходили, а з настанням сутінків витягали човна на острівець і ночували.

61

Строфи 76 і 77 утілюють головну ідею людського буття, власне — сенс існування, актуальний для доби вікінгів.

62

Фіт'яр — чи то «жирний», чи то «мешканець Фіт'яру», селища в гирлі Харданґерфіорду в Норвегії.

63

В оригіналі gerðu ginnregin, де ginnregin — аси.

64

Себто Одін; дослівно fimbulþulr означає «співець чарівних пісень», від fimbul — «чари» і þulr — цим словом позначається як поганський жрець, так і чаклун, і виконавець пісень та віршів; за доби вікінгів традиція анонімних виконавців-тулів переважно поступилася традиції скальдів.

65

Себто під час поховання, по смерті. Традиція спалення померлих на вогнищі («доба спалень», brunaöld) зберігалася у Скандинавії лише до середини IX століття. В Ісландії кремація взагалі не практикувалася (в тому числі й через частковий дефіцит пального).

66

Шкляву кобилу купи, // а меч, як іржавий — вони тоді дешевші.

67

Про коня краще дбати самотужки, тоді як собака, годований у сусіда (себто нечасто), буде голодний і злий.

68

Йдеться про гончарне коло. Інший варіант перекладу «на колі верткому // зроблені їхні серця».

69

В оригіналі sólhvita, «сонцебіла», «біла, мов сонце»; світлий колір шкіри і волосся маркує у нордичній культурі еталон краси.

70

Слави-бо ярла — в оригіналі jarls ynði; останнє слово можна перекласти і як «влада», «шана», «сила», «вдача», «щастя», «талан». Себто, на мій погляд, це універсальна рима до загального індоєвропейського поняття «фарну». Цим словом іранського походження називають магічний «капітал» як індивідууму, так і певної групи (роду, спілки, країни), що забезпечує індивіда чи групу добробутом, славою, військовою силою, здоров'ям, щастям, плодючістю тощо. Нордична культура має досить багато слів на позначення фарну: це і hamingja, і fylgja (специфічні назви духів-охоронців, які одночасно втілюють «щастя»), і frama («звитяга, перемога, сила, приз»), і ще чимало всіляких інших.

71

Раті (Rati) — власне ім'я знаряддя, чогось на кшталт свердла чи коловороту.

72

Одрерір (Óðrerir) — «той, що рухає дух», тобто мед поезії, а також один з трьох глеків, у якому це зілля зберігалося у Суттунґа.

73

Хрімтурси (hrimpursar) — «інисті турси», те саме, що велети, йотуни, тролі.

74

Священний перстень (власне, радше браслет, а не перстень як такий), на якому приносили клятви, зберігався у язичницькому храмі. Перстень був символом влади в усіх германських народів.

75

Ця строфа має на увазі часи, коли промисли ще не повністю виокремилися, і майстерному чоловікові краще було покладатися на власний хист, ніж на чужий.

76

В оригіналі ця строфа має дев'ять, а не десять рядків. У ній ідеться про те, як Одін повісився на Світовому Древі, прохромивши себе списом, щоб через стан смерти/екстазу отримати священні знання — руни. Подібні ініціації широко поширені в шаманській традиції.

77

Бестла — матір Одіна.

78

Хрофт — Одін.

79

Руни треба було не лише самотужки вирізати, але й офарбити кров'ю.

80

У цій строфі наводяться назви чарівних народів скандинавської міфологи та їхні вожді чи, можливо, знавці рун.

81

Тунд — Одін.

82

Там він вознісся, // коли повернувся — на перший погляд це досить однозначна рима до вознесіння Христа по його смерти, але цей мотив міг розвинутися і паралельно, враховуючи певні універсальні принципи і сюжети, що раз у раз відтворюються у різних міфологічних традиціях (докладніше, наприклад, у Джозефа Кемпбела).

83

Йдеться про спосіб наврочити, коли на корені вирізалися руни.

84

Тут ідеться не про християнське хрещення, як можна подумати, а про аналогічний і семантично споріднений звичай, поширений у германців ще за часів поганства.

85

Тьодрерір — очевидно, ім'я якогось дверґа.

86

Деллінґ — божество, батько дня.

87

Фріґґ — дружина Одіна.

88

Герфадр — Одін.

89

Всебатько (Aldaföðr) — Одін.

90

Іґґ (Yggr) — досл. «Страшний, Жахливий», себто Одін.

91

Батько Іма — Вафтруднір.

92

Ґаґнрад (Gagnráðr) — досл. «Повелитель перемоги».

93

В оригіналі mælisk af gólfi fyr, себто «бесідуєш, стоячи на підлозі»: гість із обачности не квапиться проходити до зали й сідати на лавку.

94

Йотун старий — в оригіналі gamli þulr, «старий тул», тобто Вафтруднір тут позиціонує себе — цілком небезпідставно — як жерця-чародія, знавця міфологічної традиції.

95

Кригосердий (kaldrifjaðan) — досл. «холодноребрий»; цей епітет можна трактувати у три способи: а) сувора, холоднокровна людина; б) насмішкуватий мудрець; в) інистий велет, йотун, троль.

96

Хрейдґоти (Hreiðgotum) — назва народу, відомого войовничістю і доброю як на раннє середньовіччя кіннотою (власне, кінні вестготи на чолі з Теодоріхом незле помогли римлянам на Каталаунських полях 451 року). В епосі використовується також як синонім до поняття «герої, воїни».

97

Імір — прадавній велет, найдавніша на світі істота, з тіла якої боги створили світ (індоєвропейська, і не лише, традиція рясніє римами до цього мотиву); імовірно, Аурґельмір, згаданий у строфі 29, інше ім'я Іміра.

98

Віндсваль — «Холодний вітер».

99

Свасуд — «М'який, лагідний».

100

Еліваґар — «Бурхливі хвилі».

101

Хресвельґ — досл. «Той, хто ковтає падло», «Трупожер».

102

Нйорд — шановане божество з народу ванів, що перейшов до стану асів як заручник за підсумками війни між асами і ванами (див. «Пророцтво Вьольви»), Семантично еквівалентний Нептунові/Посейдонові античної традиції, індійському Варуні, кельтському Леру/Ліру, а також жіночим континентальним божествам Півночі — германській Нерті/Нертіс, з якою етимологічно пов'язаний, та кельтській (імовірно) Нехалені. Наведені божества поєднуються спільними «стихіями» (вода і земля; двір Нйорда, Ноатун, розташований не в якомусь мокрому підводному царстві, а на березі) та «сферою відповідальности» — море і плодючість; себто Нйорд — досить типове прокреативне патріархальне божество.

103

Ейнхерії (einherjar) — обрані воїни, які по смерті бенкетують і вправляються у військовому мистецтві.

104

Одіна місце (Óðins túna) — тобто Вальхалла, оселя полеглих.

105

Ніфльхель (Niflhel) — він же Ніфльхейм (Niflheim) або Хель (Hell), досл. «Країна Мари (туману)», світ мертвих, згодом у християнській традиції — пекло.

106

Жахна зима (fimbulvetr) — тобто «зима велетів», що триватиме три роки перед кінцем світу.

107

Лів і Лівтрасір — «Життя» і «Той, що пашіє життям».

108

Фенрір — хтонічна потвора у вовчій подобі, син Локі й велетки Анґрбоди, що в Раґнарьок скине пута з пащі, згубить сонце (сонячне затемнення?) і загризе Одіна (див. «Пророцтво Вьольви»); іноді його асоціюють із псом Ґармом.

109

Альврьодулль (alfröðull) — «Світило альвів», сонце.

110

Добрими духами долі — hamingjur, від hamingja, так називаються духи-охоронці, духи щастя нордичної міфології.

111

Строфи 48-49 не зовсім надаються до трактування: неясно, що то за діви, що то за ручаї і хто такий Мьоґтрасір.

112

Суртове полум'я (Surtalogi) — велика пожежа, що поглине світ у Раґнарьок (див. «Пророцтво Вьольви»),

113

Відар і Валі — сини Одіна.

114

Моді й Маґні — сини Тора.

115

Мйолльнір — громовий молот Тора.

116

Вінґнір — Тор.

117

Як той на багаття ступив — себто перед смертю, перед тим, як був спалений.

118

Вератюр («Тюр людей») — Одін, від імени «Тюр»: так звався нордичний бог «правильної», «статусної» війни, судового двобою, раніше, ймовірно, був головою пантеону (принаймні на локальному рівні); згодом «делегував» частину повноважень Одіну і ввійшов до традиції як його син.

119

Ідалір — «Тисова долина» (з тису зокрема виготовляли луки; лук і стріли є атрибутами бога Улля).

120

Улль — шановане у гірських районах Норвегії та Швеції божество, ймовірно дуже давнього (чи не палеолітичного) походження, покровитель мисливців.

121

Альфхейм — «Дім альвів».

122

«Сильними» — тобто богами.

123

Сокквабекк — «Повний лавок, вантажений лавками».

124

Саґа — Фріґґ, дружина Одіна (важко сказати напевно, чи пов'язано її ім'я з назвою літературного жанру «сага»).

125

Гладсхейм — «Радісне житло».

126

Трюмхейм — «Гамірне житло».

127

Тьяці — йотун, якого за одною з версій убив Одін, за іншою — Тор за допомоги Локі.

128

Скаді — дочка Тьяці (ймовірно, до речі, що спочатку це було божество, еквівалентне Уллю, його жіночий, «зимовий» варіант — пор. із Артемідою еллінів), що прийшла до богів просити як викуп за батька собі чоловіка з роду асів. Аси запропонували Скаді обрати собі чоловіка, дивлячись не на обличчя, а на ноги. Їй дуже сподобалася одна пара ніг, і, подумавши, що це Бальдр, найгарніший із асів, обрала його. Але то виявився Нйорд. Їхнє подружнє життя не склалося: жити на березі моря Скаді не змогла, бо її дратувало квиління чайок, а Нйорд не бажав мешкати в горах, бо вовче виття заважало йому спати. До речі, цей мотив (коли подружжя не мешкає разом через подібні гірсько-морські проблеми) загалом популярний у германському фольклорі.

129

Брейдаблік — «Широкий блиск».

130

Хімінбйорґ — «Небесна круча».

131

Фолькванґ — «Поле битви».

132

Фрейя — дочка Нйорда, сестра Фрейра, нордична Афродіта, втім, її образ не позбавлений і певних мілітарних конотацій. Також вважалася богинею чарів. Їздила на колісниці, запряженій котами.

133

Ґлітнір — «Блискучий».

134

Форсеті — досл. «Той, що сидить попереду», головуючий на тінґу, бог правосуддя і закону, ймовірно, фризького походження (пор. фризьке Foseti).

135

Ноатун — «Корабельне місце».

136

Андхрімнір — «Той, хто дихає сажею»; Ельдхрімнір — «Вкритий сажею від вогню», казан, де вариться Сехрімнір («Морська сажа») — чарівний кабан, якого можна їсти безкінечно, тому що за ніч на його кістках знову наростає м'ясо.

137

Ґеріта Фрекі — відповідно «Жадібний» і «Ненаситець», священні вовки Одіна.

138

Хуґін (від huga — «думати») — «Розумний»; Мунін (від — «пам'ятати») — Пам'ятливий — круки Одіна, що цілий день літають понад світом, а тоді розповідають хазяїну, що бачили.

139

«Над Йормунґандом» — над Світовим Змієм, що оперізує всесвіт, тобто над цілим світом.

140

Риба Тйодвітніра — імовірно, Йормунґанд; Тйодвітнір — вовк Фенрір.

141

Тунд — «Роздута», ріка, що оперізує Вальхаллу.

142

Вальґрінд — «Брама мертвих», головні ворота Вальхалли.

143

Більскірнір — «Світлобагатий», обійстя Тора.

144

Лерад — те саме, що Аск Іґґдрасіль, світове дерево.

145

Ейктюрнір — досл. «Дуборогий».

146

Хверґельм, Хверґельмір — «Кипучий казан», джерело у Хель.

147

Сід — «Повільна».

148

Від — «Широка».

149

Свьоль — «Холодна».

150

Фімбультул — «Чарівна» або «Та, що належить велетням».

151

Рін — імовірно, йдеться про Райн.

152

Ґейрвімуль — «Повна списів».

153

Віна — радше за все, йдеться про Двіну/Даугаву.

154

Слід — «Люта; та, що карає».

155

Хрід — «Буря».

156

Сільґ — «Ковток».

157

Їльг — «Вовчиця».

158

Вьонд — «Рана».

159

Стрьонд — «Берег».

160

Лейптр/Лейфтр — «Блискавка».

161

Міст асів — веселка; також відома в нордичній традиції під назвами «Більрьост» і «Біфрьост» — досл. «Тряський шлях».

162

Імена коней перекладаються наступним чином: Ґлад — «Радісний»; Ґюллір — «Золотавий»; Ґлер — «Світло»; Скейдбрімір — «Той, що форкає на бігу»; Сільврінтопп — «Срібляста холка»; Сінір — «Жилавий»; Ґісль — «Сяючий»; Фальховнір — «Мохноногий»; Ґулльтопп — «Золота грива»;Леттфеті— «Легконогий».

163

Рататоск — досл. «Гризозуб».

164

Арвак і Альсвінн — відповідно «Ранній» і «Прудкий»; ковальські міхи на їхніх спинах роздмухують жар сонця.

165

Свалін — досл. «Охолоджувач». Він начебто має брати на себе частину сонячного жару. Взагалі, образ сонячного щита, що їде небом на возі, відомий на Півночі ще з бронзової доби (найвідоміший артефакт — так звана Трундхольмська солярна колісниця з північно-західної Зеландії, описана, зокрема, археологом Оле Кліндт-Єнсеном у його книжці «Данія до вікінгів»).

166

Скьолль — «Омана»; Хаті — «Ненависть».

167

Хродвітнір — вовк Фенрір.

168

У цій строфі Одін радить загасити вогонь, щоб дим розвіявся і відкрилося небо.

169

Скідбладнір — «Дошкобудований», корабель Фрейра, що його за потреби можна розібрати і сховати до гаманця. У його вітрила завжди дує попутній вітер.

170

Слейпнір — «Швидкоковзаючий», чарівний восьминогий кінь Одіна.

171

Браґі — норвезький скальд IX ст. на прізвисько Старий, що згодом став божественним покровителем поезії.

172

Хаброк — «Довгі штани», натяк на характерне оперення на яструбиних ногах.

173

Еґір — морський велет, у якого боги іноді збираються на бенкети.

174

У цій строфі йдеться, швидше за все, про поїздку Одіна до велета Вафтрудніра (див. пісню «Бесіда з Вафтрудніром»).

175

Під «недобрим другом» мається на увазі сам Одін, який колись був прихильним до Ґейрреда, а тепер хоче його покарати.

176

Діси розгнівані — діси, духи-хранителі, покинули тебе.

177

Ці рядки можна тлумачити так, що кожне з імен Одіна позначає якусь одну його властивість, але зрештою всі ці властивості зливаються в єдиному образі; Одін набуває цілісности, втілюючи всі свої жахливі епітети.

178

Альвів світило — сонце.

179

Брата убивця мого — про якого брата йдеться, важко сказати напевно. За однією версією, тим братом був пастух на кургані, що заважав проїхати «крізь пломінь смертельний» (хоча головною перепоною були просто злющі собаки на подвір'ї); але тоді текст мав би містити повідомлення про розправу Скірніра над ним. За іншою версією, братом Ґерд був йотун Белі, якого вбив саме Фрейр.

180

Яблука життя — радше за все, йдеться про «яблука богині Ідунн», які здатні омолоджувати і зустрічаються у багатьох індоєвропейських міфах.

181

Ймовірно, йдеться про перстень Драупнір («Крапучий»), що був подарований Бальдрові Одіном на поховальному багатті, разом із ним перемістився до Хелю, а звідти був повернений через Хермода.

182

Сторож богів — Хеймдалль. Очевидно, зміст цієї строфи слід тлумачити як знущання з боку Скірніра: мовляв, на твою гидку подобу прийде почудуватися більше люду, ніж Хеймдалль здатен побачити за все життя своєї варти.

183

Звичай класти чортополох під камінь після жнив зафіксовано в Естонії. Можливо, він побутував і в Скандинавії, проте навряд чи в Ісландії, де хліборобство й понині майже нерозвинуте.

184

Сини Суттунґові — тобто йотуни. Суттунґ — велетень, що згадується у «Повчаннях Високого».

185

Про кого мова, достеменно невідомо. Ім'я можна перекласти як «Той, чиє обличчя вкрите сажею», або ж «Той, чиє обличчя вкрите намороззю».

186

«Турc» — тут: третя руна алфавіту «Футарк» (т. зв. «старші руни»).

187

Так само і зріжу — тобто зішкребу з палички; тоді чари втратять силу.

188

Харбард означає «Сивобородий». Не зовсім ясно, чому Тор зве його «юним юнаком» у першій строфі й «шмаркачем» у строфі 13. Можливо, це вказівка не на біологічний вік як такий, а радше натяк на неповноправність Харбарда? Бо ж відомо, що як раби, так і діти/юнаки були позбавлені багатьох прав і обов'язків, не вважалися, власне кажучи, повноцінними людьми.

189

Вівсянка з оселедцями — національна страва в Норвегії. Кашу варять не на молоці, а на воді, і не розмазню, а густу. Оселедців беруть солених чи вуджених, рубають на невеличкі шматочки і кидають до каші за кілька хвилин до того, як зменшити вогонь. Виходить проста і поживна їжа.

190

Харбард жартує. У строфі 56 він каже, що Тор може зустрітися з Фьорґун, тобто зі своєю матір'ю, у Верланді.

191

Вороги тут довкола — Тор ще не подолав протоку, тож досі перебуває у Йотунхеймі.

192

Шмаркач (kögursveini, ще kögurbami) — досл. «малолітній хлопець», «мала дитина», стала форма зневажливого звернення до юнака.

193

Про те, як Тор убив йотуна Хрунґніра, йдеться у «Молодшій Едді» («Едді Сноррі»).

194

Ці дивні заняття є метафорою на позначення процесу «робити неможливе», себто пручатися Одіну.

195

Тьяці, сина Альвальді, було убито, а очі його пожбурили на небо, і там вони стали зірками. Однак стосовно того, кому саме належить цей подвиг, існують дві версії. Згідно з однією («Молодша Едда»), його забили боги (гуртом), очі закинув на небо Одін. Інша версія («Пересварка Локі») розповідає, що Тьяці вбив Тор, але за допомоги Локі.

196

Вершниці мороку (myrkriður) — тобто відьми, тролиці. Відтак їхні чоловіки — тролі.

197

Норвезьке прислів'я.

198

Валланд — взагалі-то цим топонімом в ісландській літературній традиції позначається земля валів, себто кельтів, Вельс або, рідше, Франція, але в даному випадку мається на увазі просто «чужа земля».

199

Жодного з вепрів // од битви не втримав (atta ек jöfrum, еп aldri sættak) — досл. «я змушував вепрів ніколи не сидіти», тобто розпалював війни. Під вепрами (jöfrum) тут слід розуміти військових очільників, вождів, королів. Германська аристократично-військова поетична традиція (зокрема і поезія скальдів) створила низку «хижих», «звірячих» епітетів на позначення воїна: це і вовк, і ведмідь, і орел, і яструб. Вепр у цій системі посідає особливе місце (і не лише у германській культурі), позначаючи вождя.

200

Ця теза — радше дошкульне глузування на адресу Тора, ніж якесь актуальне міфологічне уявлення.

201

Строфа 25 підкреслює диференціацію авдиторії прихильників Тора і Одіна. Торові вклонявся переважно простий люд, тоді як Одін — божество аристократичне і водночас маргінальне, тож уявлення про рівність і справедливість у цих богів різняться так само, як і у представників згаданих соціальних верств.

202

Сюжет із рукавицею велетня Ф'ялара (чи Скрюміра) відомий з «Молодшої Едди». Інша річ, що Тор із товаришами заліз туди не зі страху, а погрітися і переночувати, бо подумав, що то просто хатина.

203

Сваранґа діти — йотуни. Сваранґ — якийсь йотун.

204

Жінки берсерків — себто тролиці. Берсерки — тут, імовірно, йдеться не так про епічних героїв, що впадають у бойовий екстаз, як радше про чудовиськ, перевертнів чи про щось подібне. Взагалі семантику слова «берсерк» слід виводити із контексту.

205

Хлесей — нині острів Льосе у протоці Каттегат.

206

Тьяльві — супутник і слуга Тора.

207

Хто такі мешканці хатніх курганів (búa і heimishauga), достеменно невідомо. Це можуть бути представники міфологічних народів хтонічної природи (дверги, тролі тощо), можуть бути невпокоєні мерці, а чи мерці, яких Одін повернув до життя, чи й узагалі — ідоли пращурів або духи пращурів, що мешкають на курганах. Серед міфознавців немає спільної думки щодо цього питання.

208

Сів — дружина Тора.

209

Асатор — власне, Тор («Тор асів» або ж «Тор ас»).

210

Верланд — досл. «Земля людей».

211

Тобто проводили обряд гадання. Подібні ритуали давніх германців описані у Таціта. Сам Еґір був не асом, а йотуном, до того ж морським (хоча мешкав начебто на горі). Він згадується у зв'язку з божественними бенкетами у строфі 45 «Промов Ґрімніра». Судячи з того, що Тор мало не наказав йому влаштувати чергову гулянку, можна припустити, що Еґір був певною мірою залежний від влади асів. Відтак ті його бенкети можна трактувати як свого роду вейцлу («частування»): цим норвезьким словом позначають звичай влаштовувати для прибулого конунга трапезу. Таким нехитрим робом у давній Скандинави збиралися податки.

212

Берґбю — (bergbúi) — ще одна назва тролів, досл. «мешканець гір».

213

Власне, Еґір і був сином Міскорблінді.

214

Іґґів син — Тор. Іґґ («Жахний») — Одін.

215

Сів чоловіка — себто Тора; Сів — ім'я його жінки.

216

Тюр — нордичний бог «правильної», «статусної» війни, судового двобою, раніше, ймовірно, голова пантеону (принаймні на локальному рівні); згодом «делегував» частину повноважень Одіну і ввійшов до традиції як його син.

217

Гра слів: Хлорою (Hlöra) звали годувальницю Тора, а один з його епітетів, використаний зокрема у цій пісні, — Хлорріді (Hlórriði), від hlóa — «рев» і reiðr — «гнів», тобто «Гнівноревучий».

218

Еліваґар — «Бурхливі хвилі», океан.

219

У цій строфі Тюр помилково названий сином Хюміра. Вважається, що на момент створення пісні походження Тюра було забуте. Або це слід трактувати як рудиментарно збережену згадку про незнаний міфологічний епізод: Тюр міг бути сином Одіна, проте виховуватися у домі Хюміра, згодом повернувшись до Асгарду.

220

В оригіналі замість «миля» вжито слово rastar від röst: «відпочинок», міра довжини, що її можна подолати без перепочинку, коливається у межах 10-25 км.

221

Хащі щік — кеннінґ (характерний для поезії скальдів троп) на позначення бороди. Йдеться про те, що на бороді велетня намерзло багато криги (цілий льодовик).

222

Веор — «Захисник людей», Тор.

223

Натяк на сюжет з «Пісні про Харбарда», де Тор знищив якихось «жінок берсерків».

224

Друг Хрунґніра — Хюмір.

225

Висока вежа рогів — себто бичача голова. Йдеться про те, що Тор відірвав бугаєві голову.

226

Родич мавпи — Хюмір. Згадка цієї тварини може вказувати на ще континентальне походження пісні. Цікаво, що ісландською «мавпа» і «дурень» позначаються словом арі. Відтак це може бути і натяк на розумові здібності йотунів (що, одначе, суперечить концепції їхньої споконвічної мудрости).

227

Господар цапів — Тор. Він їздив на колісниці, запряженій двома козлами.

228

Козел дерева — човен. Тор просить Хюміра вийти у відкрите море.

229

Божий суперник, // пасок, що землю // всю оперезав — змій Йормунґанд.

230

Вершина волосся — голова. Тут варто зауважити, що на образ Йормунґанда і загалом морських зміїв (sæ-ormar) скандинавської міфології, можливо, мав вплив вигляд оселедцевого короля (лат. Regalegus glesne), що їх іноді заносить з тропіків до Північної Атлантики. На голові цієї риби і справді є свого роду «волосся» — видовжені перші фрагменти спинного плавника.

231

Вовчий брат — себто брат вовка Фенріра; Фенрір і Йормунґанд є дітьми Локі й велетки Анґрбоди.

232

Лавова твар (hraungalkn) — себто кам'яні чи лавові потвори, специфічний різновид ісландської нечисти; можливо, йдеться про тролів. Невід'ємну частину ісландського ландшафту складають так звані храуни — безплідні поля застиглої магми, з якими пов'язаний цілий міфологічний пласт, що не має континентальних паралелей.

233

Морецап («цап моря») — човен.

234

Водокінь — човен.

235

Моревепри — кити, яких упіймав Хюмір.

236

Щогла шолома — голова.

237

Винодавець — чара.

238

Пивна лоддя — казан.

239

Мйолльнір — громовий молот Тора.

240

Лавокити — йотуни, тролі.

241

За версією, викладеною в «Едді Сноррі», цап Тора став кульгавим не через Локі, а через дітей велетня Еґіля, у якого Тор якось спинився на ночівлю.

242

Мешканець лави — велетень Еґіль, у якого зупинявся Тор. Він був такий бідний, що не міг почастувати гостя. Тоді Тор забив своїх тяглових козлів, наказав зварити і зготувати вечерю на всю родину. Але заборонив торкатися кісток. На ранок Тор освятив ті кості своїм молотом, і цапи відродилися. Та раптом один козел почав кульгати. Виявилося, що син Еґіля зламав-таки об'їдену кістку, аби висмоктати кістковий мозок. Як викуп Тор забрав обох дітей ґазди, Тьяльві й Рьоскву, й відтоді ці брат із сестрою служили Торові.

243

В оригіналі hörmeitið. Дослідники не певні, котрий із зимових місяців позначається словом hörmeitið. Можна припустити, що йдеться про відтинок часу з кінця грудня до початку січня, коли на Півночі святкували Йоль, чи пак Новий рік.

244

Чи це той же Ґюмір, що згадується у «Промовах Скірніра», невідомо. Радше за все, це просто збіг імен.

245

А саме — у «Пісні про Хюміра».

246

Тобто у черговій виправі до Йотунхейму.

247

Браґі — див. строфу 44 «Промов Ґрімніра» і примітку до неї.

248

Ідунн — «Та, що відновлює», володарка золотих яблук життя, що омолоджують богів.

249

Тюр — див. строфу 3 «Промов Ґрімніра» і примітку до неї. Про його нещасливий трапунок із Фенріром треба розповісти окремо. Фенрір, будучи сином аса Локі, виховувався в Асґарді. Але згідно пророцтва він мав знищити сонце. Тож, щоб не допустити тієї катастрофи, боги вирішили зв'язати його. Але зв'язати Фенріра було нелегко: він розривав будь-які ремені й ланцюги. Зрештою якісь майстри-дверґи виготовили пута з голосу риби, коренів гір, жіночої бороди, звуку кроків кішки та з інших «небувалих речей». Та цього разу Фенрір не схотів приміряти ту обновку. Хай би, мовляв, хто із вас поклав мені руку в пащу. Раптом я не зможу розірвати ці пута, а ви не схочете мене звільнити. Зголосився Тюр. Фенріра було знерушено, звільняти його не стали, тож він відкусив Тюрові руку.

250

Нйорд — див. строфу 38 «Бесіди з Вафтрудніром» і примітку до неї.

251

Скаді — див. строфу 11 «Промов Грімніра» і примітку до неї.

252

Фрейр — див. строфу 5 «Промов Грімніра» і примітку до неї.

253

Фрейя — див. строфу 14 «Промов Грімніра» і примітку до неї.

254

Відар — див. строфи 55 «Пророцтва Вьольви», 53 «Промов Вафтрудніра», 17 «Промов Грімніра» і примітки до них.

255

Бюґґвір і Бейла — слуги Фрейра, імовірно з роду ванів, рудименти старих культів покровителів землеробства і скотарства.

256

Фімафенґ — «Спритний на здобич».

257

Ельдір — від eld, себто хатнє, родинне вогнище. Можливий варіант перекладу — кухар.

258

Ловт — інше ім'я Локі.

259

3мішали кров — цебто побраталися. Натяк на якісь спільні пригоди Одіна і Локі, сюжети яких не дійшли до нас, але свого часу цілком імовірно існували в нордичній традиції.

260

Вовчий батько — батько вовка Фенріра, Локі.

261

Сенс цієї строфи полягає у тому, що Локі має сумніви щодо платоспроможности Браґі, оскільки той, на його думку, боягуз, і не може мати здобичі, з якої віддасть персня, коня і тим паче — меча.

262

Ґевьон — богиня, що, згідно з данським переказом, переорала чотирма волами, на яких обернулися її сини, землю коло Швеції, внаслідок чого утворився острів Зеландія. Її ім'я співзвучне з назвою іншого данського острова Фюн, отже, відорала від Швеції не лише Зеландію.

263

Подробиці біографії Локі, що викладено у цій строфі, з інших джерел невідомі.

264

Самсей (нині Самсьо) — Самсей — данський острів коло Фюна. Чи справді Одін там чаклував, інші джерела не підтверджують. Може, це натяк на данське поселення Оденсе («Острів Одіна»)? Хай там як, звинувачення у чаклуванні для чоловіка було досить образливим, оскільки чари вважалися справою суто жіночою.

265

Вілі і Be — брати Одіна. За свідченням Сноррі Стурлусона, Фріґґ і справді кохалася з обома під час тривалої мандрівки Одін.

266

«Через пораду мою не бачиш ти Бальдра» — див. примітку до строфи 31 «Пророцтва Вьольви». Локі дав сліпому Хедові недобру пораду.

267

Факт інцестуального зв'язку між Фрейром і Фрейєю з інших джерел невідомий. Інша річ, що обидва ці божества за походженням вани, чий культ, на думку дослідників, сягає доіндоєвропейських часів, тож, можливо, у тодішніх культурах інцест не був табуйований.

268

Нйорд і справді був заручником, але не в Хюміра, а в асів, відтак слова Локі — брехня (або переказ якогось невідомого нам сюжету).

269

Щодо походження Фрейра і Фрейї є дві версії, за однією, їх народила Скаді, за іншою — Скаді після шлюбу з Нйордом стала їхньою мачухою, а на світ їх породила рідна сестра Нйорда. Проте, зважаючи на «етнічну приналежність» цих богів до ванів, це не такий уже сором (див. примітку до строфи 32). Утім, можливо, під «сином» Нйорда може матися не увазі не конче Фрейр.

270

Хродвітнір — вовк Фенрір, син Локі.

271

Ці рядки — натяк на сюжет «Промов Скірніра».

272

Муспелля сини — див. строфу 51 «Пророцтва Вьольви» і примітку до неї.

273

Мюрквід — «Ліс мороку» десь на півдні, що відмежовує світи людей та богів од зловорожого зовнішнього простору. Можливий натяк на колись неозорі ліси Центральної Європи, що відокремлювали германців від римського світу й гунів.

274

Інґунар-Фрейр — «Фрейр Господар Інґвеонів». Інґвеони — західно-германська народність. Фрейра вони шанували під іменем Інґві чи Інґвар (пор. наше Ігор) і вважали своїм предком.

275

Бурчання з-під жорен — натяк на рабську працю та відповідний статус Бюґґвіра.

276

Хеймдалль — див. примітку до строфи 1 «Пророцтва Вьольви».

277

Інистохолодний — сталий епітет на позначення троля.

278

Тьяці — батько Скаді (див. строфу 19 «Пісні про Харбарда» і примітку до неї).

279

Натяк на подружню зраду Сів міститься у строфі 48 «Пісні про Харбарда»

280

Хлорріді — досл. «Гнівноревучий», епітет Тора.

281

Пагорб на плечах — голова.

282

Йорд нащадок — Тор. Йорд (вона ж Фйоргун) — йотунка, досл. «Земля», коханка Одіна і матір Тора.

283

Із вовком, що мусить загризти Сіґфадра — йдеться про Фенріра. Сіґфадр («Батько Перемоги») — Одін.

284

Про сюжет із рукавицею див. строфу 26 «Пісні про Харбарда» і примітку до неї.

285

Хрунґніра вбивця — Мйолльнір, громовий молот Тора. Хрунґнір — велетень, якого вбив Тор. Докладніше про цей подвиг можна прочитати у «Молодшій Едді».

286

Водоспад Франанґер — у Франанґерфіорді, Норвегія.

287

За іншою версією, спочатку Нарві перетворили на вовка, той розірвав Валі живіт, аж потім боги витягли з нього кишки і зв'язали ними Локі, який мусив на те все дивитися.

288

Трюм (þrymr) — «Гамір».

289

Вінґтор (Vingódrr або Ving-þórr) — одне з імен Тора (можливо, «Тор-Друг» чи «Дружній Тор»).

290

Йорд («Jörð» «Земля»), також Фйоргун — матір Тора.

291

Фрейя — дочка Нйорда з племені ванів, сестра Фрейра, нордична богиня кохання, хоч і не без певних мілітарних конотацій. Також вважалася богинею чарів. Їздила на колісниці, запряженій котами.

292

Чому Трюм займався холопською працею, важко сказати. Можливо, це дошкульний натяк на невідповідність його занять із його статусом господаря турсів.

293

Хлорріді (НІörrðі) — «Той, що гнівно реве», Тор.

294

Вісім проходів — власне, вісім растів («переходів, перепочинків»). Словом rast позначався відтинок відстані, що можна здолати, не відпочиваючи (в середньому 25 км).

295

Намисто Брісінґів (men Brísinga або Brísingamen) — легендарна прикраса Фрейї, ще відома як намисто всебачення чи всевідання, згадується також у «Беовульфі». Брісінґи — якісь дверґи-майстри, що виготовили цю прикрасу.

296

Ноатун — маєток Нйорда, бога моря.

297

Сів чоловік — Тор. Сів — дружина Тора, богиня з волоссям, зробленим із золота.

298

Трюм, звичайно, збиткується, але не з християнського обряду вінчання, а з давнішого, язичницького. За поганським шлюбним ритуалом молодих хрестили священним молотом, що був, так би мовити, ієрофанією головного атрибуту Тора, проте символізував не зброю, а фалос, тобто знаряддя не війни, а миру, основний, сказати б, інструмент плодючости, артефакт прокреативної магії.

299

Богиня Вар згадується вельми рідко, це асинья, що засвідчує і береже дані слова, присяги, клятви, зокрема й шлюбні, сакралізує (освячує) укладений договір. Власне, її ім'я так і перекладається — «Договір, Клятва».

300

Лави готують — для весільного бенкету.

301

Блідий, наче труп — дверґи вважалися блідими, бо мешкали під землею.

302

Візник (vagna vers) — епітет Тора, приблизно те саме, що Еку-Тор, Æku-þórr, натяк на його колісницю, запряжену цапами.

303

В оригіналі — hverr hefr рік baugum borit, «хто дав тобі персня», де baugum borit, згідно ісландсько-англійського Словника Вігфуссо-на-Клісбі, означає «підкупити» (у негативному сенсі). Смисл рядка не дуже прозорий. Можливо, Альвіс підозрює, що Тор отримав від когось платню, щоб зірвати весілля.

304

Сідґрані — Одін (досл. «Довга борода»).

305

Йорд у людей, // у асів же — Фольд — обидва слова, Jörð і fold, дослівно перекладаються однаково: «Земля».

306

Весна (gróandi) — це слово часто використовується на позначення весни, походить від gróa — «зростати, дозрівати»; варіанти перекладу — Рослинна, Проросла тощо.

307

Соль у людей, // а Сонце в богів — словами Sól і sunna рівно позначають сонце.

308

Дваліна Другом сонце названо жартома: Двалін — ім'я дверґа, яких сонце перетворює на камінь.

309

Полонина (hlíðþang) — досл. «рослинність на схилі гори».

310

Ньор — батько ночі (див. строфу 25 «Бесіди з Вафтрудніром»).

311

Ніч у людей, // Нйоль у богів — обидва слова, Nótt і njól, перекла даються як «ніч».

312

Хто така Нйорун і чому її сни звуться ніччю, достеменно не відомо.

313

Сини Суттунґа — йотуни.

314

Тобто у Швеції.

315

Сванхвіт (Svanhvít) — «Біла Либідь», Хладґуд.

316

Ульвдаллір — Вовча долина.

317

Посилання на вьольсунґо-нібелунґівський сюжет, один із центральних у нордичній традиції. Грані — ім'я коня Сігурда, який заволодів скарбом дракона Фафніра, відтак гамуз (точніше, вантаж) Грані — золото, скарби (поширений кеннінґ на позначення золота). Вважалося, що прокляті скарби Фафніра сховані чи на дні Райну, чи на пагорбах понад рікою.

318

Йдеться про те, що Атлі не одразу відкрив мету свого візиту.

319

Вихователь Сіґрлінн — давні германці мали звичай, щоб шляхетні люди віддавали дітей на виховання своїм підлеглим.

320

Балакучий птах, якого зустрів Хельґі, це, радше за все, той самий велетенський орел, у подобі якого ярл Франмар вартував Сіґрлінн і Алов, яких Атлі згодом визволив. Цю лінію не доведено до сюжетного завершення.

321

Орел кричить рано — тобто герой має змолоду явити звитягу і красномовність.

322

Володар шолома — епітет на позначення воїна і шляхетної людини.

323

Фюльг'я (fylgja) — досл. «супутник», дух-покровитель особи чи місцевости (land-vættir); може являтися у подобі двійника людини, чарівної жінки чи якоїсь потвори. Вважалося, що найчастіше фюльг'я зустрічається людині незадовго до смерти.

324

Вважалося, що той, хто дав людині ім'я, має чимось її обдарувати.

325

Варіант перекладу: «на руків'ї тягнеться змій». Сенс слова valböstu не зовсім прозорий: ясно лише, що йдеться про якусь частину меча. Гадаю, тут мовиться про клинок: часто його виготовляли таким чином, що на клинку утворювався хвилястий візерунок, особливо помітний при конденсації на залізі вологи (наприклад, роси).

326

Йдеться про те, що на облавках корабля висять щити, оббиті залізом. Вважалося, що метали, особливо — залізо, відлякує різну нечисть і лихі чари. Радше за все, це відгомін індоєвропейської «металофобії»: в архаїчному суспільстві метали — зброя, прикраси тощо — маркували воїнську страту, будучи табу для представників господарського і жрецького прошарків.

327

Саме на носі човна під час бою було найнебезпечніше, тому туди ставили найкращих бійців.

328

Гра слів: «Атлі» пишеться і звучить майже як atall, себто «жахливий, дикий, лютий, гнівносяючий».

329

Нічні вершниці — відьми, тролиці.

330

Ран — жінка морського велетня Еґіра, потрапити до неї — потонути в морі.

331

Будлунґи і даліловдунґи, сіклінґи — патронімічні іносказання на позначення шляхетних воїнів. Походження не зовсім прозоре. Так, будлунґи — імовірно, від імени Будлі, брата Атлі (історичний Бледа, брат історичного Аттіли).

332

Чи дух там один — в оригіналі var sú ein véttr, під словом véttr мається на увазі дух-захисник, у цьому випадку — валькірія.

333

Знаки смерти — руни, викарбувані на зброї, щоб збільшити згубну силу.

334

Сенс строфи 31 у тому, що Атлі розмовами затримав Хрімґерд до світанку. Будучи хтонічним створінням, дочкою йотуна, вона обернулася на камінь під променями сонця.

335

3вичай вигороджувати поле двобою горіховими вітами вельми поширений у Скандинави та фіксується багатьма наративами. Сенс цього вигороджування, ймовірно, у тому, щоб не допустити сторонніх впливів на перебіг двобою, передусім магічного характеру.

336

3ала місяця — небо.

337

Нері сестра — одна з норн; Нері — ймовірно, ім'я норни.

338

Ільвінґа син — Сіґмунд Вьольсунґ. Ільвінґи — легендарна данська династія, але тут ототожнена з Вьольсунґами, нащадками Одіна.

339

Дарує цибулю — обряд передачі зілля має виразну прокреативну семантику («король-маг», чий архетип описано у хрестоматійній монографії Дж. Фрезера «Золота гілка», отримує плоди землі й, за законом симпатичної магії, владу над врожаєм).

340

Деякі назви дворів можна перекласти. Так, Хрінґстадір й Хрінґстод — це «Персневі Двори», Сольфйолль — «Сонячні Гори», Снефйолль — «Сніжні Гори», Хімінванґ — «Небесне поле».

341

Змій крови — меч.

342

Буря списів і гніву Одіна — битва.

343

Східка мечів — битва.

344

Мир Фроді — алюзія на еддичну «Пісню про Ґротті» («Gróttasöngr»): Її герой Фроді конунг, по-перше, встановив мир на всій Півночі, а по-друге, мав чарівні жорна Ґротті, що намололи йому золото, мир і щастя.

345

Відріра пси — вовки; Відрір тут — одне з імен Одіна.

346

Мімір списів — кеннінґ на позначення воїна; тут — Хундінґ. Мімір — один з асів.

347

Вбивця Ісунґа — Хьоддброд; хто такий Ісунґ, невідомо.

348

Морське сяйво — золото.

349

Шатро ставили на носі корабля і там ночували.

350

Посестри Кольґи — хвилі. Кольґа — одна з дочок морського велета Еґіра. Хвилі вважалися втіленням його дочок.

351

Дочки Еґіра — хвилі.

352

Мореконі — кораблі.

353

Олень хвиль — корабель.

354

Щит, оббитий червоною шкірою, трактувався як знак ворожих намірів, а білий щит — мирних.

355

У цій строфі Сінфьотлі порівнюється із вовком, що пожирає мерців. на каміння кидали трупи ворогів на поживу вовкам. Ця норвезька традиція, можливо, еволюціонувала від похоронного обряду, який полягає у виставлянні мерця на поталу різним стерв'ятникам, а ховаються самі очищені кістки (у Європі такий спосіб поховання нібито не відомий, але подібне практикують зороастрійці), до своєрідного способу магічного знищення супротивника, що залишився без належного поховання, чи й до жертвопринесення вовкам — священним тваринам Одіна, духам-покровителям вікінгів (можливий відгомін тотемізму).

356

Скесса — специфічне ісландське слово на позначення троля жіночої статі.

357

Всебатько — Одін.

358

Ейнхерії — воїни, полеглі у битвах, обрані до Вальхалли, де вони весело проводять час у бенкетах та воїнських управах, чекаючи на останню битву Раґнарьок.

359

У цій строфі Сінфьотлі тричі проклинає Ґудмунда: по-перше, приписавши йому пасивний гомосексуалізм, по-друге, жіночу здатність народжувати дітей, і, по-третє, нелюдську природу, адже народилися вовки, а нелюдські діти (втім, це може вказувати й на «вовчу» вдачу самого Сінфьотлі як їхнього батька).

360

Строфа 43 є стислим поетичним переказом розділу VIII «Саги про Вьольсунґів».

361

Бравелль (варіант — Бравелла) — ймовірно, затока Бровікен (коло Норчеппінґу в Швеції), де у середині VIII сторіччя відбулася між свеями й західними ґаутами під керівництвом Сіґурда Персня з одного боку й данами та східними ґаутами під проводом Харальда Бойового Зуба — з другого. Коли вірити Саксону Граматику, дани програли, а Сіґурд Перстень завоював Данію. Втім, учені ставлять під сумнів історичність цієї битви.

362

Жінка Ґрані — кобила. Ґрані — кінь Сіґурда.

363

Ґулльнір — якийсь йотун.

364

Перснелами — кеннінґ на позначення королів. Походить від звичаю ділити здобич і взагалі золото між дружинниками: конунг ламав персні з коштовних металів і роздавав шматки вірним людям. Варто додати, що йдеться, власне, не про перстеники, що надіваються на персти, від чого й слов'янська назва прикраси, а передусім про масивні ручні браслети.

365

Море мари — повітря, простір.

366

Хніфлунґи — (Hniflungum), ще Ніфлунґи — досл. «Люди Туману», від nifl/hnifl — «туман». Цей етнонім має широке семантичне поле. Так, у німецькій традиції терміном Nibelungen (від Nebel — «туман») позначаються як гноми, яким належать скарби, що їх згодом забрав у них Зігфрід, так і подальші власники цих проклятих скарбів — і сам Зігфрід, і, по його смерті, королі з Вормсу та їхній радник Гаґен Троньє. Туман є недвозначним маркером хтонічного простору, країни мерців, відтак кожен, хто володів тим золотом, сам обертався на мерця у магічному сенсі. У скандинавській традиції Хніфлунґами спочатку йменували Вьольсунґів, але згодом цей термін поширився на будь-який героїчний рід (подібно до таких термінів, як сіклінґи, будлунґи, лофдунґи тощо). Тут Хніфлунґами названо синів Ґранмара.

367

Олені колеса (rakka-hirtir) — кораблі. Словом rakka позначається зокрема колесо, на якому вітрило обертається довкола щогли.

368

Дружина (fólk) — тут під словом fólk слід розуміти не народ, а військо від фюльку, народу, підпорядкованого Хельґі.

369

Лані прибою — кораблі.

370

Тінґ мечів — битва.

371

Пломінь смерти — меч.

372

Горіх духу — серце.

373

Кінь відьми жер // Хугіна харч — «конем відьми» названо вовка (див. примітку до прозового фрагменту між строфами 31 і 32 «Пісні про Хельґі сина Хйорварда»); Хуґін («Розум») — один з круків Одіна (інший — Мунін, «Пам'ять»), відтак його харч — стерво.

374

Інґві нащадок — себто нащадок Фрейра. Під іменем Інґві це божество шанували й вважали своїм пращуром деякі західні германці; також його вважають родоначальником Інґлінгів, династії данських та шведських королів. Це викликає подив: адже ні Ільвінґи, ні Вьольсунґи не були нащадками Інґві-Фрейра (Вьольсунґи — нащадки Одіна, як уже було сказано). Тож Хельґі, як згодом і Сігурда, було втягнуто у скандинавський родовід.

375

Під «безстрашним вепром» тут слід розуміти Хьодбродда, а під «страшним для всіх», кого вразив «безстрашний вепр» — імовірно, того самого загадкового Ісунґа.

376

Тут, як і в «Першій пісні про Хельґі, Вбивцю Хундінґа», ототожнено два різні роди.

377

Хто в обладунках // вразив героя — йдеться про вбивство батька чи іншого шанованого родича Хельґі, за що він і мститься Хундінґові.

378

Цей звичай вікінгів зветься strandhögg, себто «берегова різанина», практичний спосіб поповнити запаси харчів під час військової подорожі. Щодо поїдання м'яса саме сирим певности немає, хоча виключати таку практику теж неможливо.

379

Хлесей — острів Льосе у протоці Каттегат, мабуть, єдиний з реальних топонімів у цій пісні.

380

Сестри Ґуннара — валькірії, їхні птахи — круки або орли. Хто такий Ґуннар і чому його сестри — валькірії, важко сказати напевно; радше за все, йдеться про Ґуннара сина Г'юкі, брата Ґудрун, героя сказання про Вьольсунґів.

381

Під ведмедями маються на увазі воїни, що їх здолав Хельґі, але невідомо, про яку саме битву йдеться.

382

Годувати орлів або круків — битися, убивати людей.

383

Смертоносні пісні — vairúnum, «руни загиблих» чи «руни загибелі». Цікаво, що тут під словом «руни» мається на увазі не знак письма, а рід епічних пісень, як у карело-фінському фольклорі. Можливо, це єдиний приклад подібного вжитку поняття «руна» у нордичній традиції.

384

Хто з щитоносців — в оригіналі Hver er skjöldungr, себто «хто зі скйольдунґів». У примітці до строфи 50 «Першої пісні про Хельґі Вбивцю Хундінґа» наводиться низка подібних патронімів, що стали вживатися у поезії для позначення героїв і королів. Скйольдунґи, або Скільдінґи англосаксонської традиції — рід данських конунгів, що нібито походили від Скйольда/Скільда Скевінґа, саме ім'я якого перекладається як «щит». Не буде зайвим зауважити, що щит, як і меч, обладунок та шолом, є соціально значущими маркерами, що підкреслюють статус героя. Це — «біла», статусна зброя, на відміну від ножа, списа чи лука зі стрілами. Отже, Ґудмунд одразу ж оцінює вождя чужинців як родовиту людину й гідного суперника.

385

Важко твердити достеменно, хто такі ці Фйорсунґи і як їхній спадок потрапив до Хельґі, якщо тільки це не кеннінґ на позначення золота.

386

Присуд мечів — битва.

387

Диво лютожахливе — в оригіналі gylfa grimmúðgastan. Словник Віґфуссона-Клісбі дає такий переклад для слова gylfa: «an ogre, a beast, a she-wolf», тобто «велет, звірюка, вовчиця», хоча, можливо, тут має місце вжиток форми gylfa як хейті на позначення короля. Зі словом grimmúðgastan теж не все просто: grimm перекладають і як «лють, гнів, злість», і як «морок, пітьма», і як «жах», і як «таїна», a gast у даному разі радше за все позначає не гостя, як дає словник, а те, що позначається такими словами, як англосаксонське gæst, англійське ghost та німецьке Geist — привид, злий дух, лиха потойбічна істота (від прагерманського *gaista-z; *gaistian-). Відтак, безголове тіло, яке продовжує збройну боротьбу, Хельґі порівнює з чудовиськом, лютим і жахливим.

388

Була ти нам Хільдою — алюзія на сказання про Хьяднінґів, поширене у північно-німецькій та скандинавській традиціях (див. хоча б «Ставку про Сьорлі, або Сагу про Хедіна та Хьоґні»). Хільда, Хільд — дочка конунга Хьоґні (Гаґен німецького варіанту), яку викрав молодий герой Хедін (Хетель німецької традиції, Хеоден англосаксонської). Хьоґні вирішив повернути дочку і помститися за образу. Війська старого і молодого конунгів зійшлися в битві й знищили одне одного. Тоді Хільда чарами оживила обидва війська, і на ранок вони продовжили боротьбу з тим самим результатом. Сказано, що так триватиме до кінця часів. У своїй відповіді Сіґрун також натякає на цей мотив. Деякі фахівці припускають, що це не що інше, як хтонічна пародія на поведінку ейнхеріїв у Вальхаллі. Існує також гіпотеза, що саме цей варіант посмертного буття воїнів передував уявленням про Вальхаллу.

389

Фйортулунд — можна перекласти як «Кайдановий гай». Очевидна паралель зі священною дібровою германців-семнонів, про яку Таціт повідомляє, що туди можна було заходити виключно у кайданах, а виходили звідти вже без них — відгомін обряду ініціації.

390

Води Лейвтара — тобто води одної з рік, що течуть у Хель. Тут доцільно згадати паралель з еллінської традиції, де клялися водами підземної ріки Стікс.

391

Камінь Хвиль (Unnarstein) — ще можна перекласти як Камінь Унн, камінь однієї з морських велеток, дочки велета Еґера наймення Унн, себто «Хвиля». Чому саме ним клялися — важко сказати напевно. Можна припустити, що той, хто порушив присягу, дану тим каменем, наражався на небезпеку наскочити на рифи чи прибережні скелі під час морської подорожі.

392

Яструби Одіна — круки.

393

Роса смерти — кров.

394

Родич Хьоґні — зять Хьоґні, себто Хельґі.

395

Роса печалі — кров або сльози.

396

Строфи 45-46 висвітлюють цікаве міфологічне уявлення, поширене на Півночі, згідно з яким небіжчикам на тому світі заважають сльози їхніх живих родичів і друзів. Тому вікінгів не оплакували. Важко сказати, наскільки соціально універсальним було це уявлення, чи стосувалося воно всяких мерців загалом, чи лише представників воїнського прошарку.

397

Червоний шлях — небо на світанку.

398

Путь птахів — небо.

399

Блідий кінь — поширений маркер смерти й атрибут Смерти як персонажа (пор. фольклорний скандинавський образ «кобили Хель»).

400

Міст вітрошолому — небесне склепіння.

401

Сальґофнір — півень, що криком будить героїв у Вальхаллі.

402

Рушають на тінґ сновидінь — ідуть спати.

403

«Пісня про Кару» не збереглася, але її переказ міститься в ісландських римах XVI сторіччя.

404

Фраккланд — «Країна франків», Франція або Західна Німеччина.

405

Чоловік, який взяв на облавок тіло Сінфьотлі, радше за все — Одін, що виступає тут у ролі перевізника мертвих, такого собі нордичного Харона.

406

У цій строфі Сіґурдові приписано подвиг його брата Хельґі Ільвінґа — саме він помстився за Сіґмунда й Ейлімі Хундінґсонам у битві на Лоґафйоллі (див. «Першу пісню про Хельґі Вбивцю Хундінґа», строфи 10-14, і «Другу пісню про Хельґі Вбивцю Хундінґа», прозовий фрагмент між строфами! З і 14).

407

Хранитель — дракон Фафнір.

408

Йдеться про валькірію, яку розбудив Сіґурд (імовірно, це Сіґрдрів, яку тут ще не ототожнено з Брюнхільд, себто подано давнішу форму сказання).

409

Загибель Фафніра — Сіґурдів меч Ґрам.

410

Списобурі прохач (naddéls Ьоðі) — «той, хто просить про бурю цвяхів», де nadd — цвях, хейті списа, відтак nadd-él — «буря списів», кеннінґ на позначення битви.

411

Ґотів господарю — ґотами звалися південні германські народи, також слово вживається як хейті на позначення воїнів, героїв як таких. Імовірний історичний прототип Ґуннара, такий собі Gundicarius, одначе, був правителем не готів, а бурґундів, чиє королівство на Райні знищили гуни Аттіли 437 року.

412

Тобто ці троє обміняються обітницями побратимства.

413

Питаючи про три ночі, Сіґурд ніби сам доповнює пророцтво Ґріпіра.

414

Оселя сонця — небо.

415

Хьяльпрек — могутній конунг, батько Альва, нового чоловіка Хйордіс і вітчима Сіґурда.

416

Отр (Otr) — «Видра».

417

Ран — дружина морського велета Еґіра і матір велетенських хвиль; у свої тенета вона ловить загиблих під час шторму мореплавців.

418

Полум'я вод — золото.

419

Вадґельмір — одна з підземних рік у країні мерців Хель.

420

Вважалося, що дверґи живуть під землею, у печерах.

421

Ґуст — предок Андварі, або й він сам.

422

Себто Фафніру і Реґіну.

423

Себто — Сіґурда, Ґуторма, Хьоґні, Ґуннара, Атлі, Ерпа, Сьорлі та Хамдіра.

424

Битви чекаю // від вовка голодного — норвезьке прислів'я.

425

Інґві родич — тобто нащадок бога Фрейра. Під іменем Інґві це божество шанували й вважали своїм пращуром деякі західні германці; також його вважають родоначальником Інґлінґів, династії данських та шведських королів. Це викликає подив: адже ні Ільвінґи, ні Вьольсунґи не були нащадками Інгві-Фрейра (Вьольсунґи — нащадки Одіна, як уже було сказано). Тож Сіґурда, як і Хельґі, було втягнуто у скандинавський родовід.

426

Згадка німецької ріки Райн вказує на південно-германське походження сюжету.

427

Ейлімі — дід Сіґурда з боку його матері Хйордіс.

428

Коні Ревіля — кораблі.

429

Вітрилогривачі (Чи «Коні вітрила») — кораблі.

430

Дереші моря — кораблі.

431

Моредерева — кораблі.

432

Чоловік, що стояв на горі — Одін. Хнікар, Фенґ і Фйольнір, імена, якими він називається у строфі 18, відомі з інших джерел. Крім того, хнікаром зветься морське чудовисько у вигляді коня чи жмуту водоростів.

433

Вир мечів — битва.

434

Киї шоломів — воїни.

435

Посестра Місяця — Сонце. Сенс поради в тому, що не варто дивитися на захід сонця, вирушаючи на війну. Подибуємо на цьому прикладі негативні магічні конотації Заходу (очевидно, на противагу позитивним конотаціям Сходу — відгомін солярного культу).

436

Діси — духи долі, можливо, валькірії.

437

Кривавий орел — легендарна страта доби вікінгів. У жертви на спині зрізався шмат шкіри, розпрямлялися ребра і розгорталися, ніби орлині крила, а легені виймалися й розкладалися на плечах. Застосовувалася вкрай нечасто (відомі три випадки включно з цим) і завжди — як засіб помститися за старшого родича. Ймовірно, є требою Одіну. Деякі дослідники вважають цей вид страти вигадкою.

438

В оригіналі Göfugt dýr ек heiti, де словом dýr позначається всяка дика звірина загалом, але найчастіше все-таки копитна; варіант перекладу — «Звіром шляхетним я звуся». Також можливо, що Сіґурд так зашифрував власне ім'я (Sigurðr можна перекласти як «Переможний», «Приречений на перемогу», а звір — традиційне маркування воїна).

439

Строфа 2 ілюструє, зокрема, мотив маргінальности героя, його невключення в родові і загалом соціальні зв'язки (людина «короткого життя і довгої долі»; такими є, наприклад, Ахілл і Кухулін), а також, можливо, містить посилання на південно-германські корені сказання, де героя виховує якийсь коваль, і він нічого не знає про своє шляхетне походження.

440

У строфі 4 Сіґурд раптом відкриває справжнє ім'я, хоча щойно його приховав. З огляду на це проза після строфи 1 нічого не пояснює. Можливо, це вказівка на непересічну відвагу Сіґурда, якого не лякають передсмертні прокляття дракона. Можливо, це банальна хвалькуватість.

441

У строфі 7 Фафнір натякає на низький соціальний статус Сіґурда з огляду на його походження. Хйордіс, матір героя, після загибелі Сіґмунда потрапила у полон до Альва і народила сина у Хьяльпрека, батька Альва. Згодом Альв на ній оженився.

442

Тобто помреш, коли вже побачиш землю і не думатимеш про небезпеку; за іншою версією, йдеться про мис, де розташований вхід до Хель.

443

Норни, про яких ідеться, також відомі як діси — духи-покровителі, щось таке, як ангели-охоронці, можливий відгомін тотемізму чи культу предків. Оригінал також містить слово nauðgönglar — «ті, що приходять за потреби», тобто щоб допомогти жінці народити.

444

Тобто з роду карликів-дверґів; Двалін — ім'я одного з прабатьків дверґів.

445

Змішають вологу мечів (blanda hjörlegi) — себто битимуться; «волога мечів» (hjörlegi) — кров; «мішати кров», відтак, воювати, але іноді (не тут) — брататися.

446

Грати списами — битися.

447

Більрьост — міст-райдуга (ще Біфрьост), що веде до небесних палаців Вальхалли.

448

Жах-шолом (Ægishjalm) — ще «жахливий шолом», «шолом жаху». Існує гіпотеза, що йдеться про ритуальну залізну маску на кшталт тої, що знайшли у похованні Саттон-Ху, але там це також був елемент шолома. Наскільки можна зрозуміти, ця річ викликала страх у кожного, хто на неї дивився, тож він робився нездатним до спротиву.

449

Гра героїв — битва; також можливий варіант перекладу «грі валькірій», де hildi — вказівка на ім'я валькірії Хільд (але воно, своєю чергою, означає «битва»).

450

Той, хто персні ламає — конунг, вождь.

451

М'яз життя — серце.

452

Сяйного (fránan) — себто серце дракона.

453

Зла коваль — натяк водночас на лиху вдачу Реґіна і на його ремесло.

454

Вовка впізнаєш за вовчими вухами — норвезьке прислів'я; тут натяк водночас на самого Сіґурда (вовчі конотації Вьольсунґів стали загальним місцем у міфознавстві) й на зраду, що замислив Реґін.

455

Стовбур битви — воїн.

456

Війська вершина — конунг, вождь.

457

Інистохолодний троль — Реґін; імовірно, тролем його тут названо суто алегорично.

458

Тобто візьме законною жінкою. За дружину треба було заплатити викуп, «мунд» (mund), лише тоді шлюб вважався справжнім.

459

Муж велемудрий — імовірно, Одін.

460

Полиск моря — золото.

461

Лили губитель — вогонь.

462

Іґґ — «Жахливий», одне з імен Оді на.

463

Віндскорнір — можливо, також одне з імен Одіна.

464

Дуб тінґу кольчуг (brynpings apaldr) — кеннінґ на позначення воїна; «тінґ кольчуг/броней» — битва; слово apaldr означає, власне, не дуб, а яблуню.

465

Тюр вважався покровителем чесного двобою, «правильної» війни, статусних воїнів, тому його іменем позначається меч як «біла», статусна зброя, знаряддя спеціально-бойового призначення, на відміну від, скажімо, списа.

466

Кинь зілля [lauki] в питво — тоді отруту і чари буде знешкоджено. В оригіналі йдеться про часник або цибулю. Цій городині надавалася магічна сила.

467

Кінь вітрила — корабель.

468

Сюжет із головою Міміра відомий із «Саги про Інґлінґів» з «Кола Земного» Сноррі Стурлусона. Після війни асів і ванів Міміра послали ванам як заручника. Сталося так, що вани його вбили і послали голову назад. Одін її набальзамував і радився з нею.

469

Міфологічні коні: перші двоє тягнуть небосхилом сонце на колісниці, а Слейпнір — восьминогий кінь Одіна.

470

Престол щастя (á vilisessi) — дослівно: «на сидінні задоволення»; ймовірно, йдеться про серце чи груди.

471

Ґунґнір — чарівний спис Одіна.

472

Руни грамоти (bókrúnar) — дослівно: «букові руни». Перші «книги» германців різалися на букових дощечках, тому в германських мовах бук — «книжне», «грамотне» дерево (пор. англ. book і beech, також — дуже промовистий приклад — нім. Buche і Buch).

473

Руни підмоги (bjargrúnar) — варіант перекладу: «руни народження». Йдеться про магічні знаки, що мали допомогти жінці народити дитину.

474

Клен зброї — воїн.

475

Нещасним є вовк — вовком у метафоричному сенсі кваліфіковано зрадника, порушника клятви.

476

Срібло споріднення — неясної семантики кеннінґ на позначення жінки.

477

Дерево сварки — воїн.

478

Спраглий слави — герой, тут: Сіґурд.

479

Скарб Реґіна — може йтися про меч Сіґурда, про який відомо достеменно, що його створив його вихователь Реґін, про його броню або про золото дракона Фафніра, що його Реґін бажав привласнити, а Ґрані віз на собі.

480

Сірко — (grár jór) — дослівно «сірий кінь», тобто Ґрані, кінь Сіґурда.

481

Ґ'юкі спадок — тут не зовсім ясно. Нібито одружилися на Ґудрун, дочці конунга Ґ'юкі, Сіґурд став його, конунга, спадкоємцем в обхід його синів.

482

Хніфлунґів рід — див. примітку до строфи 50 «Першої пісні про Хельґі Вбивцю Хундінґа»; тут Хніфлунґами названо синів Ґ'юкі.

483

Тут може йтися про варіант обряду братання, коли побратими фарбували власні сліди власною ж кров'ю, а потім ступали один за одним.

484

Палиця ран — меч; тут ідеться про меч Сіґурда Грам, який він клав між собою і Брюнхільд, коли віз її до Ґуннара, щоб не було сумніву в цноті нареченої.

485

Відспівала — радше «виказала останні почесті», позаяк оригінальне göfga означає «шанувати», «славити», «вклонятися» у ритуально-релігійному сенсі.

486

В оригіналі fóstri, тобто «вихователька», «годівниця».

487

Духу фортеця — грудна клітка.

488

Тобто валькірії, духи/богині Владики (Одіна). Можливо, це натяк на те, що Гудрун кохала Сігурда сильніше, ніж Брюнхільд, яка низкою джерел фіксується як валькірія.

489

У строфі 25 йдеться про те, що Брюнхільд вийшла за Ґуннара під тиском її брата Атлі, хоча сама покохала Сіґурда.

490

Вогонь зміїного ложа — золото (вважалося, що дракони лежать на своїх скарбах.

491

Сіґурд Південець — натяк на південне (франкське) походження сюжету.

492

Гунський король — тобто Сіґурд; тут термін «гуни» вжито в тому ж розумінні, як у інших піснях вживається термін «ґоти», себто не як етнонім, а якхейті на позначення героїв.

493

Мерзлоти — оригінальне jökla означає власне «льодовиках»; це вказівка на ісландську обробку сказання, позаяк льодовики — характерна деталь ісландського пейзажу, але геть не континентального.

494

Тут йдеться про вимогу вбити малого Сіґмунда, сина Сіґурда Ґудрун, аби уникнути помсти.

495

3олото Райну — скарби Фафніра було сховане у Райні не Сіґурдом, а Ґ'юкунгами вже після його вбивства.

496

Гунських військ Бальдр — Сіґурд; «Бальдр війська» — кеннінґ на позначення вождя.

497

Про яких саме п'ятьох синів ідеться — важко сказати: відомо, що у Сіґурда був один-єдиний син Сіґмунд, названий так на честь батька Сіґурда, і дві дочки: Сванхільд, яку згодом народила Ґудрун, і Аслауґ, яку народила Брюнхільд (в «Едді» нібито не згадується, проте відома з «Саги про Вьольсунґів» і головно з «Саги про Рагнара Шкіряні Штани та синів його»).

498

Друг Фрейра — конунг, вождь, герой; тут — Сіґурд.

499

Тут йдеться про те, що жоден із синів, яких може в майбутньому народити Ґудрун, не зрівняється із Сіґмундом. Під «сестрою» мається на увазі Ґудрун, яка є сестрою Ґуннара й Хьоґні.

500

Вождь яструба друзів (gramr haukstalda) — від hauk-staldar, «супутники яструба», тобто воїни. Походження цього образу не зовсім ясне: або йдеться про звичай полювання із ловчим соколом/яструбом, або, радше, це з того ж ряду, що «годувати орла», тобто вбивати у битвах людей, чиї трупи згодом жертимуть яструби.

501

Долина намиста — Брюнхільд.

502

Меньї добро — золото; Менья і Фенья — дві велетки, що мололи на чарівному жорні Ґротті щастя, багатство і мир для конунга Фроді, див. «Пісню про Ґротті» («Gróttasöngr»).

503

Вам не дістатися // вже до протоки — тобто «ви не повернетеся додому з подорожі (морської), загинете на чужині» (прелюдія до пророцтва про трагічний фінал мандрівки Ґюкунгів до конунга Атлі).

504

Хто такий Йонак — важко сказати напевно. Невідомо, чи був у нього якийсь історичний прототип. Його ім'я деякі дослідники інтерпретували як слов'янське (щось на кшталт «Юнак», пор. ісл. ім'я «Sveinn» із тим ще значенням), що з огляду на сюжет, пов'язаний з його синами, може мати ґрунт. Його сини — Хамдір, Сьорлі та Ерп; перші двоє вважаються синами Ґудрун, а щодо сумнівного (позашлюбного, гунського) походження третього містяться лише натяки; Ґудрун він доводиться пасинком.

505

Двох в головах // і яструбів двох (tveir at hofðum oktveirhaukar) — не зовсім ясне місце. У англійському перекладі Генрі Беловза так: «Two at his head // and two at his feet, // A brace of hounds // and the pair of hawks» («Двох в головах і двох коло ніг, собачі ошийники і пару яструбів»). Імовірно, при запису пісні виникла помилка, яку Беловз спробував виправити, наголошуючи на тому, що це місце є парафраз із «Саги про Вьольсунґів». Так чи інакше, ця та інші строфи ілюструють уявлення про те, що і на тому світі померлому аристократові могли знадобитися розкішні речі, раби, мисливські тварини, зброя тощо, тому їх ховають разом. Утім, це стосується не лише германської традиції. Варто додати, що кремація в Ісландії не практикувалася, та й вже за доби вікінгів поступово змінювалася інгумацією. Це може вказувати на глибоку архаїчність сюжету.

506

Валланд — «Країна валлів», себто кельтів, іноді під цим топонімом мається на увазі Франція, іноді — Вельс, а загалом — провінції Західної Римської імперії.

507

Вар злота — жінка, тут: Брюнхільд; Вар — одна з богинь.

508

Хлюмдаллір — «Долина Плескоту» або «Долина Неспокою», неясного розташування локація десь у Північних Землях (Норвегія/Швеція?), що згадується як володіння Хейміра, вихователя Брюнхільд і її дочки Аслауґ, у сагах про Вьольсунґів та про Раґнара Шкіряні Штани.

509

Хільд-у-Шоломі — ім'я, що вказує на воїнсько-шляхетську приналежність героїні, де шолом є маркером аристократії, а саме слово Hildr означає «битва» (також це ім'я однієї з валькірій, у формі). У цьому зв'язку варто відзначити: «Брюнхільд» (Brynhildr) означає «Хільд/войовниця у броні».

510

Ця строфа є фрагментом з пісні «Промови Сіґрдріви» й потрапила сюди випадково через помилку укладача манускрипту або попередніх скрипторів.

511

Мотив викрадання пташиного вбрання жінок, описаний на початку строфи 8, широко відомий у германській традиції (див. хоча б «Сказання про Вьолунда»).

512

Скаталунд — Гай воїнів.

513

Ворог дерева — вогонь.

514

Золотодавець — конунг, вождь; тут: Сіґурд.

515

Вікінг данський — тобто Сіґурд, але невідомо, у якому зв'язку його так пойменовано; радше за все, це вплив традиції пісень про Хельґі.

516

Ніфлунґи (Хніфлунґи, Нібелунґи) — від ісл. nifl, пор. нім. Nebel — «туман, мара»: «люди мари», з погляду просторово-магічної приналежности — мерці, прокляті люди, приречені насильницькій загибелі (з низки причин: зрадницьке вбивство Сіґурда, тобто злам священної клятви; володіння проклятим золотом Фафніра; сама мандрівка до країни гунів, яка тут маркується як хтонічний простір, локація хаосу, країна смерти). В континентальній (німецькій) традиції нібелунґами спочатку названо карликів-цверґів, що володіли проклятим золотом, згодом — Зіґфріда (повелитель нібелунґів), а тоді й бурґундів, королів Вормсу (Гунтера, Гаґена тощо). Тут ідеться, звичайно ж, про синів Ґ'юкі, головно Ґуннара й Хьоґні.

517

Конунг Тйодрек — король остґотів Теодоріх Великий з роду Амалів, він же Дітріх фон Берн німецької традиції, один із прикладів того, яку міфопоетичній свідомості зливаються в межах єдиного хронотипу історичні персонажі, що за життя жодним чином не перетиналися. Остґоти і справді були підданцями й союзниками Аттіли, але сам Теодоріх народився лише 451 року, тоді як Аттіла помер 453 року, тож як військовий вождь (і римський чиновник) Теодоріх проводив незалежну від гунів політику і створив державу на теренах сучасної Італії та частини Центральної Європи зі столицею в Равенні (нім. Берн).

518

Олені сідел — коні.

519

Слова Хьоґні можна трактувати як архаїчний маркер родоплемінної свідомости: його смерть буде тяжчою втратою для Ґудрун, ніж втрата Сіґурда, бо втрата брата вважалася тяжчою за втрату чоловіка (геть не те бачимо у «Пісні про Нібелунґів», де за феодальною мораллю чоловік є ближчим за брата).

520

Хальв — вітчим Сіґурда, другий чоловік Хйордіс, його матері.

521

Себто у Данії.

522

Витязів ігри — військові походи і битви.

523

Сіґар і Сіґґейр — легендарні данські конунги, батько й син, що згадуються у «Сазі про Форнйота та його родичів» («Frá Fornjoti ok hans ættmönum»).

524

Фйон — сучасний данський острів Фюн.

525

Ґрімхільд — матір Ґудрун та Ґ'юкунґів. Можливо, це ім'я спочатку носила сама Ґудрун (Крімгільда з «Пісні про Нібелунґів» тощо), а вже на Півночі було перенесено на її матір. Цей фрагмент тексту пошкоджено.

526

Деякі дослідники вважають наявність імен «Вальдар», «Яріцлейф», «Яріцкар» («Ярополк»?), Еймод (Еймунд із «Саги про Еймунда», норвежець на чолі варязького загону Ярослава Мудрого) доказом руського впливу на скандинавську словесність, ідентифікуючи Вальдара з Володимиром Великим, а Яріцлейфа з Ярославом Мудрим.

527

Себто ланґобарди, германський народ, що брав участь у Великому переселенні й заснував королівство на півночі Італії.

528

Риба вересу — змій, дракон.

529

Хаддінґи краю, // колос незжатий — тут важко сказати напевно, про що саме йдеться. Все впирається у правильне трактування слова Haddingja. Можливо, йдеться про данського конунга Хаддінґа з «Діянь данів» Саксона Граматика, що мандрував царством мертвих, але це мало що пояснює. «Край (земля) Хаддінґи» відтак можна розглядати як кеннінґ на позначення моря або країни мертвих (Хель), відтак «незжатий колос землі Хаддінґи» — це водорості або якась рослина, проте, можливо, колосся — це окремий образ про-креативної семантики, а «земля Хаддінґи» — також окремий образ (наприклад, морські хвилі, меандричний орнамент, плетіння, характерне загалом для образотворчого мистецтва воїнської культури європейських народів).

530

Роси вогнища — попіл, сажа.

531

Хлодвера зали — про якого Хлодвера йдеться, невідомо. Саме ім'я — франкського походження (Хлодвіґ, Людвіґ).

532

Роса рани — кров.

533

Гра лез — загалом «битва», але тут: убивство Ґ'юкунґів з волі Атлі.

534

Вальські жінки — загалом «кельтські жінки», «жінки з Вельсу», але тут: чужинські жінки.

535

Треба — (sæing) — нема певности у точному сенсі цього терміна: оригінальне sæing недвозначно означає «ліжко»; можливо, сталася помилка, і йдеться про sæfing — «жертвопринесення», «треба», але тут може також ітися про семантичне зближення з терміном «полювання» (тут: на китів). Загалом смисл строфи досить туманний.

536

Херк'я — у німецькій традиції Гельга, історичний прототип — Керка чи Крека, одна з дружин або наложниць Аттіли, тут — проста служниця.

537

Священний камінь — фалічний мегаліт на кшталт менгіра; подібні артефакти знайдені на західному узбережжі Норвегії. Припускають, що то були священні місця, де приносили жертви і давали клятви.

538

Саксі, князь південців — радше за все, тут поєднано особисте ім'я та етнонім: під південцями, ймовірно, йдеться про саксів. Але чому саме правитель саксів може освятити казан — достеменно твердити важко. Можливо, це натяк на континентальне походження сюжету або й самої судової практики.

539

У цій строфі йдеться про те, що Ґуннар і Хьоґні не можуть битися за честь сестри на судовому поєдинку, бо мертві, відтак вона сама має себе захищати і пройти випробування.

540

Морналанд — загальна назва країн на південному сході Європи, етимологічно — «Мавританія».

541

Гуналанд — «Країна гунів», загальна назва країн на південному сході Європи.

542

Друг супутників яструба — воїн.

543

Із цих слів випливає, що саме Вільмунд убив Хьоґні.

544

Так, ніби нас // два брати породили — тобто ніби батьки Оддрун і Борґню були братами, а вони самі, відповідно, є двоюрідними сестрами.

545

У цій строфі два фрагменти з різних місць тексту об'єднано помилково.

546

Вбивця Фафніра — Сіґурд.

547

Вальський меч — тобто меч з півдня; франкські (т. зв. «каролінґські») мечі дуже цінувалися за доби вікінгів (пор. дав.-рус. «мечі харалужні»).

548

Не зовсім ясно, про що йдеться у словах «знищив чертог», і який саме чертог (borg) мається на увазі. Можливо, йдеться про загорожу зі щитів, за якою спочивала валькірія (тут, таким чином, ототожнено Брюнхільд і Сіґрдріву), або про броню, яку розсік Сіґурд, коли пробудив валькірію зі сну (слова borg і brynn, загалом кажучи, схожі, або термін borg вжито як хейті для броні).

549

Володар перснів — в оригіналі bauga deili, «той, хто ділить персні», себто конунг, тут: Ґуннар.

550

Нищитель перснів — конунг, тут: Ґуннар.

551

Цей Ґейрмунд більше ніде не згадується; ймовірно, якийсь родич Атлі.

552

Біль лігва змія — складний кеннінґ на позначення жінки, тут: Оддрун, де «лігво змія» — це золото, Біль — ім'я богині, відтак «богиня золота» — жінка шляхетного роду.

553

Володар мечів (sverða deili) — радше «той, хто розподіляє мечі», конунг, тут: Ґуннар.

554

Вальхалла — тут: не небесний чертог полеглих, а палати Ґуннара і (у строфі 14) — маєток Атлі. Чому так? Можливо, це просто задля поетичного ефекту. Проте можливий натяк на подальші події. Тобто ті, хто тепер бенкетують у — буквально — чертогу загиблих, уже фактично є мерцями, жертвами насильницької смерти.

555

Ґнітахейд — пустище, де було лігво Фафніра. Вбивши його, Сіґурд заволодів Ґнітахейдом, а Ґудрун отримала цю землю після його смерти як частку вдови і передала Атлі як посаг. Це єдине припущення, яке пояснює, на яких правах Атлі зичить Ґ'юкунґам Ґнітахейд.

556

Данп — данський конунг із «Пісні про Ріґа» («Rígsþula»), але можлива й інша інтерпретація. У «Сазі про Хервара» («Hervararsaga») наведено топонім Danpastaðir як місце, де відбулася битва ґотів із гунами, тобто, радше за все — десь у долині Дніпра, що досить імовірно, коли врахувати, що саме там було розташоване королівство ґотів у IV сторіччі. Ці землі належали до гунських володінь, відтак Атлі мав повне право зичити їх кому завгодно.

557

Мешканець пустища (heiðingja) — імовірно від heið — «вересове пустище», тобто хейті на позначення вовка. У зачині до «Давньої пісні про Ґудрун» («Загибель Ніфлунґів») ідеться про перстень з рунами, перев'язаний вовчим хутром, що Ґудрун надіслала Хьоґні на знак застороги.

558

Чорні ведмеді (birnir blakkfjallir) — радше «чорношкірі ведмеді»; тут не зовсім ясно, в якому сенсі вжито ЬІакк: або «чорний» («чорно-синій»), або «блідий» («сизий», «білий»). Тому в деяких перекладах ідеться про білих ведмедів. Це, до речі, використовують як аргумент для обґрунтування гренландського походження пісні. З одного боку, це має певну рацію: відомо, що білі ведмеді мають чорну шкіру під білим хутром. З другого боку, білий ведмідь Ursus maritimus ісландською має назву ísbjörn, себто «крижаний ведмідь». Але невідомо, коли саме ця форма набула широкого вжитку у скандинавських мовах.

559

Біккі — з інших пісень відомо, що Біккі був радником Йормунрекка, конунга ґотів, тож тут спочатку, можливо, йшлося про Будлі (хоча той уже і помер на час цих подій).

560

Норни б завили — загалом норни — це духи-охоронці, богині долі, але тут вжито як хейті на позначення жіноцтва. Тобто гунські жінки мали плакати над трупами своїх чоловіків.

561

Гунськії ратниці (Húna skjaldmeyar) — тобто «гунські щитові діви» (цей термін зустрічається тут і у строфі 42): образ войовничих жінок притаманний германській традиції (про «щитових дів» згадує, зокрема, Саксон Граматик), відтак відбулася інтерполяція цього уявлення і на гунів. Невідомо, чи є тут бодай якась історична основа.

562

Друг борґундів — єдина східногерманська конотація Ґуннара, не пов'язана з готами. Відомо, що бурґунди, ґоти й вандали належали до східногерманської спільноти й розчинилися на теренах Римської імперії внаслідок Великого переселення народів.

563

Х'яллі — якийсь раб. Тут міститься цікаве уявлення, що у боязкої людини серце сильно калатає навіть після смерти, тоді як у хороброї — ні. Це, звичайно, і соціальний штамп.

564

Відмітин коваль — тобто той, чия зброя лишає відмітини на ворожих тілах і обладунках, воїн.

565

Пісок ворожнечі (rógmalmi) — варіант «метал розбрату», бо málmr означає і те, і друге: кеннінґ на позначення золота (рідше — срібла).

566

Свари шипи (rógpornum) — кеннінг на позначення як зброї, так і воїнів.

567

Гора Сіґтюра — «гора Тюра [бога війни і двобою] перемоги», себто Одіна; втім, яка саме гора мається на увазі — достеменно невідомо.

568

Кінь ложа — спальня або цілий будинок.

569

Улль — локальне норвезьке мисливське божество, атрибутами якого є лижі, лук та стріли, відтак його перстень — не прикраса чи знак влади, як притаманно германській традиції, а — можна припустити — особливий перстень для натягування тятиви.

570

Тобто кінь.

571

Скарбів дарувальник — конунг; тут: Ґуннар.

572

Роґнір чвар (dolgrögni) — радше «Одін жахливої ворожнечі» (Роґнір — одне з імен Одіна) конунг; тут: Ґуннар.

573

Смертна скриня — труна, курган або місце поховання як таке.

574

Тобто «підкованим золотом».

575

Рушили в мару — померли.

576

Діса — те саме, що норна, також — хейті для жінки, тут: Ґудрун.

577

Долю зростила (sköp lét hon vaxa) — у цій короткій фразі наведено один із центральних мотивів язичницької філософії (якщо тут можливо вжити такий термін) давньої Півночі. Взагалі ця формула зустрічається і в сагах. Доля людини уподібнюється до рослини, за якою годиться наглядати: докладати усіх зусиль для того, щоб гідно зустріти свій присуд незалежно від його фактичної сутности (а загалом ідеться про смерть). Стосовно Ґудрун це означає, що вона йшла до цього епізоду (вбивство синів і чоловіка, помста за братів, знищення палацу гунів) усе життя, а ті негаразди, що траплялися з нею, були лише черговими етапами цього шляху, і що вона все зробила як належить з погляду хоч етичного, хоч естетичного, хоч метафізичного. Цікаво, що героїню «Пісні про Нібелунґів», яка семантично відповідає Ґудрун, автор цілком конкретно засуджує, називає «відьмою» і «дияволицею» (втім, див. строфу 35 — «діса безумна»).

578

Мюркхейм — див. примітку до «Мюрквід».

579

Трьох правителів люду — Атлі та його двох синів, або ж Атлі, Ґуннара і Хьоґні (так, і тут Ґудрун опосередковано є причиною загибелі братів), або нарешті Атлі, Ґуннара й Сіґурда (з тексту «Саги про Вьольсунґів» можна зробити і такий висновок, див. епізод, де Ґудрун і Брюнхільд починають сваритися через те, хто де має стояти під час купання в річці), і це ми ще не беремо пісні «Підбурювання Ґудрун» і «Промови Хамдіра», де через Ґудрун також відбулося кілька смертей серед аристократичної верстви.

580

Скйольдунґи — тут: хейті на позначення героїв, Ґуннар і Хьоґні, а також сам Атлі.

581

Панна обійстя — Ґудрун.

582

Лімафіорд — затока на півночі Ютландії. Таким чином, місце дії, ймовірно, локалізується у Данії.

583

Очевидно, подарували зброю, яку за звичаєм підвісили на опорних стовпах будинку.

584

Дух Атлі — в оригіналі hamr Atla, де hamr — дух-охоронець людини.

585

У цьому місці манускрипт зіпсовано. Радше за все, строфа мала скінчитися такими рядками: «їх [сни] тлумачили з Ґуннаром // кожен на свій лад».

586

Політ списа — тут: полювання.

587

Мертві жони — імовірно, валькірії, які тут протиставлені ді — духам-захисницям.

588

Дуб тарча — в оригіналі börr skjaldar, «дерево щита», воїн.

589

Радше «гарно вбрані», жінки, Ґлаумвьор і Костбера.

590

Гребні люки, спеціальні отвори для весел.

591

Таким чином відрізали собі шлях до втечі.

592

Славний — Атлі.

593

Тобто була причиною смерти Брюнхільд.

594

Вартовий казана — кухар.

595

Гілля підошви — пальці ніг.

596

Двома грала щитами — тобто поводилася мирно, не полишаю чи ворожнечі; щит, обтягнутий білою шкірою, вважався знаком мир них намірів, а обтягнутий червоною — знаком ворожнечі.

597

Хніфлунґ — син Хьоґні, який більше ніде в «Едді» не згадується, проте фігурує у «Сазі про Вьольсунґів», у нижньонімецьких і фарерських джерелах, а також у «Сазі про Тідрека» (під іменем Альдріан). Цей персонаж з'явився у пізніших версіях сюжету.

598

Мунд — викуп, який наречений мав сплатити за наречену.

599

Херсіри — дрібна військова аристократія у давній Скандинавії.

600

Відомостей про вікінгську виправу Ґуннара, Хьоґні й Ґудрун з інших джерел немає.

601

Гунський страж — тут: Сіґурд.

602

Кнорр — торгівельний корабель доби вікінгів.

603

Йормунрекк Могутній — Германаріх, остготський король з роду Амалів, що у IV ст. підкорив Готські племена Північного Причорномор'я, слов'ян-антів, а також угро-фіннів Поволжя. Був убитий 375 року під час навали гунів.

604

Конунг гунів, тут і далі: радше за все, Сіргуд (і мало ймовірно, що Атлі).

605

Тінґмечів — битва.

606

Ґейр-Нйорд — Нйорд списів, воїн.

607

Одлунґи — герої, тут: Ґуннар і Хьоґні, брати Ґудрун.

608

Гуни кмітливі — діти Ґудрун від Атлі.

609

Хніфлунґиюні— діти Ґудрун від Атлі.

610

Йдеться про те, як люди Атлі вирізали серце Хьоґні.

611

Скорбота альвів — сонце.

612

Ерп і Ейтіль — сини Ґудрун і Атлі.

613

Хитрун — Ерп.

614

Смаглявець — натяк на чужинське (гунське?) походження Ерпа. З цього випливає, що він був сином Йонака, але не Ґудрун.

615

3 цієї строфи випливає, що на помсту вирушили спочатку Хамдір і Сьорлі вдвох, а Ерп приєднався до них згодом. Немає певности щодо того, кому саме належать слова про «смаглявця» — Хамдірові чи Сьорлі.

616

3алізо піхов — меч.

617

Радше за все, під «тролицею» мається на увазі велетка Хель, хазяйка країни мертвих.

618

Хродґльод — «Славно-радісна», мабуть, ідеться про Ґудрун.

619

Бальдр броні — воїн, вождь; тут — Йормунрекк.

620

Собаки норни — вовки.