Вигнанець і чорна вдова

Примітки

1

Батиєва вулиця (названа так через близьке розташування до Батиєвої гори) — до 1907 року Ямська. Нова назва з’явилася рішенням київської міської Думи на вимогу мешканців перейменувати Ямську — вона була відома будинками розпусти. (Тут і далі прим, авт., якщо не вказано інше.)

2

Мастицький, Леонід Порфирович (1844— 1909) — київський поліцмейстер (1882—1884), один із засновників розшукової поліції.

3

Рудий, Георгій Михайлович (1863— 1918) — начальник Київського розшукового відділення (1901 — 1907), вперше застосував у пошуковій роботі дактилоскопію, службових собак, створив експертно-криміналістичну службу. Автор першої в Російській імперії інструкції чинам розшукової поліції.

4

Салтикова, Дарія Миколаївна (1730—1801) — російська поміщиця, більше відома як Салтичиха. Мала низку психічних розладів, була схильна до садизму, особисто з особливою жорстокістю закатувала 130 кріпаків.

5

Єлизавета Баторі (1560— 1614) — угорська графиня, серійна вбивця дівчат.

6

Ванька — візник.

7

Благовіщенська вулиця — тепер Саксаганського.

8

Караваєвська вулиця — тепер Льва Толстого.

9

Царська площа — тепер Європейська площа.

10

«Корсо», «Новий світ», «Ілюзія» — популярні кінотеатри (ілюзіони) на Хрещатику.

11

Частина Царського саду (тепер територія стадіону «Динамо») — популярний розважальний заклад з танцювальним залом. Ліквідований більшовиками як «буржуазна зараза» після 1917 року.

12

Візитка — однобортний чоловічий піджак.

13

Путілін, Іван Дмитрович (1830—1893) — перший керівник розшукової поліції Санкт-Петербурга. Після смерті став героєм детективних оповідок, написаних у різний час різними авторами. Знаний також як російський аналог Шерлока Голмса.

14

Фофан — дурень, бовдур.

15

Київське товариство (клуб) автомобілістів діяло на початку XX століття. Членський внесок складав 50 рублів на рік. У 1910 році товариство організувало перші великі автомобільні перегони Петербург — Київ — Москва — Петербург.

16

Струве, Аманд Єгорович (1835— 1898) — військовий інженер, у 1870— 1890-х роках спроектував у Києві залізничний міст через Дніпро, центральний водогін, першу в Російській імперії лінію електричного трамваю, вуличне освітлення. Заснував компанію, яка мала монополію на постачання газу для освітлення вулиць, та збанкрутіла через хибні розрахунки. Потреби киян у газі були значно меншими, ніж вважав Струве.

17

Згадуються події 1905—1907 рр. у Російській імперії, до складу якої входила частина України. В історію ці події ввійшли як перша російська революція. Українці теж брали в ній участь, у результаті після царського Маніфесту про амністію на короткий час отримали можливість розвивати в Російській імперії українську національну культуру.

18

Відок, Ежен Франсуа (1775—1857) — французький авантюрист, кримінальний злочинець, після втечі з тюрми — дрібний торговець, потім інформатор поліції. Після помилування заснував приватне детективне бюро, але кілька разів був засуджений за шахрайство. Про своє життя написав книжку. Образ Відока використовували у своїх творах Віктор Гюґо й Оноре де Бальзак.

19

Сапфо Мітіленська (бл. 630 — 570 до н. е.) — давньогрецька поетеса з острова Лесбос. Перша оспівала у віршах чуттєву любов між жінками.

20

Туше (фр. toucher) — торкатися. Тут: доторкання до супротивника у фехтуванні, яке зроблене кінцем рапіри відповідно до правил та означає враження, отже — перемогу.

21

Людська кімната — приміщення для слуг у панському маєтку.

22

Фараон — поліцейський незалежно від чину (жарг.).

23

Жовтий білет — документ, посвідчення особи жовтого кольору, яке дозволяло в Російській імперії легально займатися проституцією. Проте такий документ суттєво обмежував жінку в громадянських правах.

24

«Довкола світу» («Вокруг света») — науково-популярний та краєзнавчий журнал, один із найпопулярніших у Російській імперії. Видається з 1861 року дотепер, перерви у виданні — 1918—1927 та 1941 — 1945 роки.

25

Гончарі — місцевість у нижній частині Києва, на Подолі, прилягає до Старокиївської гори. Назву отримала від професії мешканців. На описаний час належала до нижчого розряду вулиць через незручне розташування, складний рельєф і незручний під’їзд.

26

Шпак — іронічна назва цивільних службовців у Російській імперії.

27

Безаківська — тепер вулиця імені Симона Петлюри.

28

Агностик — людина, яка вважає неможливим пізнати істину в питаннях існування Бога.

29

«Київський машинобудівний завод Гретера, Криванека і К°» — на час оповіді найпотужніше промислове підприємство Києва і одне з найбільших у Російській імперії. Заснований підприємцями-чехами 1882 року, виробляв обладнання для цукрових заводів, парові котли, насоси тощо. Націоналізований більшовиками 1919 року, від 1922-го має назву «Більшовик». Тепер — AT «Перший київський машинобудівний завод».

30

Маловолодимирська вулиця — тепер імені Олеся Гончара.

31

Фундуклеївська — тепер вулиця імені Богдана Хмельницького.

32

Красовський, Микола Олександрович — на час оповіді: виконувач обов’язків начальника кримінального розшуку київської міської поліції. Згодом був звільнений через конфлікт із вищими чиновниками. У часи УНР очолював кримінальну поліцію Києва, потім служив у Розвідній управі Генштабу. Дата смерті невідома.

33

Карась — жертва, потерпілий (жарг.).

34

Діловий — злодій незалежно від кримінальної кваліфікації (жарг.).

35

Лягавий — тут: інформатор поліції.

36

Мазурик — професійний крадій (жарг.).

37

Млинок, млин — нелегальний гральний дім, здебільшого картярський (жарг.).

38

Кабатчик — власник або утримувач питного закладу, тут — кабака. Зазвичай кабатчик сам обслуговував відвідувачів.

39

Чекушка — таємна записка, у ширшому значенні — секретне важливе повідомлення.

40

Хряти — йти, вирушати, рухатися (жарг.).

41

Міхельсон, Фрідріх Густавович (1840—1908) — мільйонер (входив до десятка найзаможніших киян), власник цегельних заводів, підприємств із виготовлення скла, нерухомості в Києві, гласний міської Думи.

42

Маруха — коханка представника кримінального середовища. У ширшому значенні — спільниця кримінальника, жінка, яка веде кримінальний спосіб життя (жарг.).

43

Олександрівська — тепер вулиця імені Михайла Грушевського.

44

Амфітеатров, Олександр Валентинович (1862—1938) — російський прозаїк, драматург, фейлетоніст, один із найпопулярніших літераторів Російської імперії. Досліджував звичаї свого часу, приділяв увагу світському життю та вершкам суспільства. Окремі історії, описані в фейлетонах, брав за основу романних сюжетів, у кожному з яких обов’язково був елемент криміналу.

45

Жахлива дитина (фр.).

46

Лук’ян — Лук’янівський тюремний замок, київська губернська слідча тюрма, призначена для утримання в’язнів усіх категорій.

47

Бобровий комір — не лише на основі бобрового хутра, а в широкому розумінні — хутряний.

48

Статський — тут: цивільній.

49

«Катя», «катеринка»: у Російській імперії — банківський білет у 100 рублів. Побутову назву отримав через зображення на ньому портрету імператриці Катерини Другої.

50

«Французити», «французька любов» — тут: оральний секс.

51

Селянський поземельний банк — у Російській імперії: державний іпотечний банк, заснований 1867 року. Банк мав філії і в губернських містах частини України, яка входила до складу Російської імперії.

52

Дворянський земельний банк — у Російській імперії: державний іпотечний банк, заснований 1885 року. Філії розміщалися в губернських містах, а також — у Закавказзі й частині Європи, контрольованій Росією: Фінляндії, Царстві Польському (губерніях Привіслинського краю), Прибалтійських губерніях.

53

Миколаївська — тепер: вулиця Архітектора Городецького.