Втрачений символ

РОЗДІЛ 101

— Випустіть його! — знову заклинала Кетрін крізь сльози. — Ми зробимо все, що вам потрібно!

Рідина прибувала, і Кетрін почула, як Ленґдон іще відчайдушніше закалатав у ящик. Але татуйований монстр лише посміхнувся.

— А з вами набагато легше мати справу, аніж з вашим братом. Мені чимало довелося пововтузитися з Пітером, поки він виказав мені свої таємниці...

— Де він? — скрикнула Кетрін. — Де Пітер?! Кажіть! Ми зробили точно так, як ви хотіли! Ми розшифрували піраміду і...

— Ні, ви не розшифрували піраміду. Ви намагалися надурити мене. Приховали інформацію і привезли з собою агента держбезпеки. Не така поведінка заслуговує на мою винагороду.

— Ми не мали вибору, — відказала Кетрін, захлинаючись слізьми. — ЦРУ вас розшукує. Вони змусили нас їхати зі своїм агентом. Я все вам розповім, тільки випустіть Пітера! — Кетрін чула, як Ленґдон кричить і гепає в ящик, і бачила, як прибуває вода. Вона знала, що часу в неї обмаль.

А чоловік у татуюваннях задумливо потер підборіддя і спокійно спитав:

— Отже, на майдані Франкліна на мене чатують агенти ЦРУ?

Кетрін не сказала нічого. Тоді чоловік ухопив своїми велетенськими долонями її за плечі і повільно потягнув уперед. Зв’язані руки Кетрін були зафіксовані за спинкою стільця, тому її плечі пронизав нестерпний біль. Іще трохи — і вони повискакують із суглобів.

— Так! — скрикнула вона. — На майдані Франкліна вас ждуть агенти!

Мучитель потягнув іще сильніше.

— Яка адреса вказана на маленькій піраміді?

Біль у зап’ястях та плечах став нестерпним, але Кетрін мовчала.

— Краще скажіть зараз, Кетрін, інакше я поламаю вам руки, а потім — знову спитаю.

— Вісім! — вигукнула, охнувши від болю. — Пропущена цифра — вісім! На горішньому камені написано: Ця таємниця криється в Цьому Ордені — Франклін-сквер, вісім! Присягаюся! Мені більше нема чого вам сказати! Адреса — майдан Франкліна, вісім.

Та чоловік і далі тримав її за плечі.

— Це все, що я знаю, — кричала Кетрін. — Ось вам адреса! А тепер відпустіть мене! Випустіть Роберта з отого ящика!

— Та я б і випустив, — мовив чоловік, — але є одна проблема. Я не зможу потрапити до майдану Франкліна, вісім, бо мене там спіймають. Скажіть, а що за тією адресою?

— Я не знаю!

— А символи на основі піраміди? На нижній стороні? Ви знаєте, що вони означають?

— Які символи на основі? — Кетрін і гадки не мала, про що він говорить. — На нижній стороні немає символів. Там шліфована чорна поверхня.

Не звертаючи ані найменшої уваги на приглушені крики по допомогу, що лунали зі скляного контейнера, татуйований велетень неквапливо підійшов до сумки Ленґдона і витяг звідти кам’яну піраміду, потім повернувся до Кетрін і підняв перед нею основу піраміди так, щоб вона могла її бачити.

Коли Кетрін побачила викарбувані символи, то аж охнула від несподіванки.

«Але ж... цього не може бути!»

Усю нижню частину піраміди вкривали загадкові різьблені символи. «Там же нічого раніше не було! Я в цьому впевнена на всі сто!» Кетрін ані найменшого уявлення не мала, що ці символи означають. Здавалося, вони містили в собі всі містичні вірування, серед яких були навіть такі, про належність яких вона могла лишень здогадуватися.

«Суцільний хаос».

— Я... я й гадки не маю, що все це означає, — нарешті сказала Кетрін.

— Я також, — відповів поневолювач. — На щастя, в нашому розпорядженні є спеціаліст. — І він зиркнув на контейнер. — Може, його спитаємо, як ви гадаєте? — І з цими словами чоловік поніс піраміду до ящика.

На мить у Кетрін з’явилася надія, що цей звір відімкне застібки на ляді. Натомість він спокійно сів на ящик, простягнув руку до верхньої частини ляди і відсунув маленьку панель, за якою виявилося плексигласове віконце.

«Світло!»

Згори хлинув промінь світла, і Ленґдон зіщулив повіки. Поки його очі звикали, надія змінилася розгубленістю. Він побачив, що то був не отвір, а віконце у верхній частині ящика.

— Де Кетрін! — скрикнув він. — Випустіть мене!

Чоловік посміхнувся.

— Ваша подруга Кетрін тут, зі мною. Її життя — у моїх руках. Ваше — також. Але часу у вас обмаль, тому я пропоную вислухати мене дуже уважно.

Ленґдон ледь чув його крізь скло, а вода тим часом уже піднялася йому по груди.

— Вам відомо, що на основі піраміди є символи?

— Так! — вигукнув Ленґдон, бо вже бачив ці численні символи, коли піраміда лежала на підлозі. — Але я й гадки не маю, що вони означають! Вам треба їхати до майдану Франкліна, номер вісім! Всі відповіді — там! Саме про це горішній камінь...

— Професоре, і вам, і мені відомо, що там на мене чекають агенти ЦРУ. Я не збираюся лізти у пастку. До того ж мені не потрібен номер. На тій площі є лише одна будівля схожа на ту, що мені потрібна, храм Святині Алмаса. — Він помовчав, прикипівши поглядом до Ленґдона. — Древній арабський орден шляхетних адептів Таємничої Святині.

Ленґдон розгубився. Він знав про Святиню Алмаса, але забув, що вона розташована на майдані Франкліна. «Невже адепти святині і є тим... Орденом?»

— Ви знаєте про цю будівлю?

— Звичайно ж!

Ленґдон підняв свою важку від пульсуючого болю голову, щоб вуха не закривала прибуваюча вода. — Я можу вам допомогти! Випустіть мене звідси!

— Тож ви вважаєте, що зможете пояснити мені, який стосунок має цей храм до символів на основі піраміди?

— Так! Тільки дайте мені поглянути на ці символи!

— Що ж, дуже добре. Побачимо, що ви мені скажете.

«Швидше!» Теплувата рідина прибувала, і Ленґдон штовхнув ляду, сподіваючись, що його поневолювач зараз її відчинить. «Благаю, швидше!» Та ляда так і не піднялася. Натомість над плексигласовим вікном з’явилася і зависла основа піраміди.

Охоплений панікою, Ленґдон прикипів очима до неї.

— Гадаю, що так вам добре видно? — спитав чоловік, тримаючи піраміду татуйованими руками. — Думайте, професоре, і думайте швидко. Бо у вас менше від хвилини.