Втрачений символ

РОЗДІЛ 10

Раніше Роберт Ленґдон багато разів заходив до ротонди, але ще ніколи не доводилося йому вбігати туди зі спринтерською швидкістю. Влетівши до приміщення через північний вхід, він помітив групу туристів, що скупчилися в центрі. Кричав маленький хлопчик, і батьки заспокоювали його. Решта юрмилися довкола, а охоронці щосили намагалися відновити порядок.

— Він витягнув її зі свого перев’язу, — мовив хтось тремтячим голосом, — і залишив прямо тут!

Ленґдон підійшов ближче і кинув побіжний погляд на те, що спричинило такий гармидер. Предмет, що лежав на підлозі Капітолію, і справді був химерний, але не настільки, щоб через нього верещати.

Ленґдонові багато разів доводилося бачити пристосування, що лежало долі. На мистецькому факультеті Гарварду таких штуковин було повно. Скульптори та художники за допомогою цих повнорозмірних пластмасових моделей намагалися передати риси найскладнішої частини людського тіла, і цією частиною було, найдивніше, не обличчя. Нею була людська рука. «Хтось залишив руку манекена в ротонді?»

Штучні манекенові руки, або хендкени, як їх часто називали, мали шарнірно-рухомі пальці, що давали змогу митцеві розташовувати штучну кінцівку в будь-якій, потрібній йому позиції. І найчастіше ця позиція у студентів-другокурсників була ось якою: пальці стиснуті в кулак, а середній стирчить догори. Однак ця рука-манекен на підлозі лежала долонею догори, а її вказівний та великий пальці вказували на стелю.

Коли Ленґдон підійшов ближче, він збагнув, що то якийсь незвичний хендкен. Його пластикова поверхня не була звично гладенькою, на ній виднілися легкі зморшки та маленькі пігментні плями. Вона була дуже схожою...

На справжню шкіру.

Раптом Ленґдон закляк як укопаний.

Бо побачив кров. Господи милосердний!

Виявилося, що відрізану п’ясть — для надання стійкості — наштрикнули на гострий дерев’яний кілок. Хвиля нудоти накотила на професора. Боячись дихнути, Ленґдон присунувся на дюйм і побачив, що пучки вказівного та великого пальців прикрашають крихітні татуювання. Та не вони привернули його увагу. Погляд Ленґдона відразу ж перемістився до знайомого золотого персня на підмізинному пальці.

Ні!

Ленґдон відсахнувся.

Він збагнув, що перед ним — відрізана права рука Пітера Соломона. І відразу ж усе довкола попливло і почало обертатися.