Втрачений символ

РОЗДІЛ 72

Коли оперативник ЦРУ спускався з балкона читального залу, настрій у нього був мерзенний. «Беламі нам збрехав». Агент не побачив жодних теплових слідів ані біля статуї Мойсея, ані будь-де нагорі.

«Куди ж, у біса, подівся Ленґдон?»

Оперативник знову повернувся до того єдиного місця, де вони знайшли хоч якісь сліди, — до розподільчого пункту читального залу і знову спустився сходами під восьмикутну консоль. Гуркіт конвеєрів діяв на нерви. Заглибившись у комору, агент насунув на очі прилад нічного бачення і обдивився приміщення. Нема нічого. Він оглянув ряди книжкових полиць і двері, що й досі жевріли жовтогарячим кольором після вибуху. Окрім цього агент не побачив нічого...

«Чорт забирай!»

Він аж підскочив, коли в його поле зору несподівано впливло якесь світіння. Наче двійко привидів на стрічці конвеєра, виїхали із отвору в стіні світні відбитки двох людських істот. Теплові відбитки.

Остовпілий агент спостеріг, як вони об’їхали кімнату на конвеєрі, а потім знову зникли — головами уперед — у вузькому отворі у стіні. «Вони виїхали звідси на конвеєрі? Та це ж безумство!»

Окрім усвідомлення, що Роберт Ленґдон утік від них крізь діру в стіні, агента збентежило ще одне питання: «Роберт Ленґдон — не сам?»

Він був вихопив своє радіо, щоб зв’язатися з керівником групи, але той випередив його.

— Усім слухати! Щойно знайдено залишений «вольво» перед входом у бібліотеку. Зареєстроване на таку собі Кетрін Соломон. Свідок каже, що вона увійшла до бібліотеки недавно. Є підозри, що вона разом із Робертом Ленґдоном. Директор Сато наказала знайти обох негайно.

— Я знайшов їхні теплові сліди! — вигукнув агент із розподільчої кімнати. І швидко пояснив ситуацію.

— Трясця твоїй матері! — вилаявся лідер групи. — Куди ж, у біса, йдуть ці конвеєри?

Та оперативник уже вивчав службову розподільчу схему на дошці оголошень.

— Вони йдуть до будівлі Адамса, — відповів він. — Це за квартал звідси.

— Усім слухати! Передислоковуємося до будівлі Адамса. Негайно!