Безталанна

ЯВА Х

Злiва переходять кон Степан i старости.

Степан. Ходiм же мерщiй, смеркає, а дядько Матвiй будуть нас ждать.

Староста. Не хапайся. Вiн надвечiр табаку мне, то поки намне — поспiєм… А Варка ж зна, що прийдуть старости?

Степан. Зна.

Староста. Гарну дiвчину тобi висватаєм, могорич з тебе треба великий.

Степан. За могорич не турбуйтесь — буде; ходiм тiлько мерщiй, нерано.

Староста. Нетерплячка бере? Ха-ха! Ходiм!

Пiшли направо.