Безталанна

ЯВА XII

Справа виходять 1-а i 2-а дiвчата.

1-а дiвчина. Iди хутче, лiзеш.

2-а дiвчина. Та стривай, я вже втомилась. Чого ти так женешся?

1-а дiвчина. Та як же? У мене вiд цiкавостi аж дух захоплює! Степан свата Варку — i не дурний! Наче не зна, що вони любляться з Гнатом!.. Менi, сестро, i жаль Степана, i рада я буду подивиться на нього, як вiн вилiзе з хати, пiдгорнувши хвоста, мов та собака, що пiймалась на шкодi та покуштувала доброго дрючка! Нехай не лiзе — хiба мало дiвчат!.. I вiн туди ж, до Варки! Сховаймося, бо вже, либонь, iдуть. Тiлько старости у хату — а ми пiд вiкно.

Ховаються за хату.