Входе Варка.
Варка. Здрастуй, Гнате!
Гнат (набiк). Тьфу, аж у серце шпигнуло. Здрастуй.
Варка. А Софiя де?
Гнат. Нащо тобi?
Варка. Чого ти такий сердитий?
Гнат. Я? З якої речi?
Варка. Ти-то знаєш. Голос сердитий! Вiзьми решето, вiддаси Софiї, я в неї позичала.
Гнат. Поклади. Одначе ти змарнiла!
Варка. Тю! А калинiвський панич казав менi, що вiн кращої й не бачив.
Гнат. Познайомилася вже? Скоро.
Варка. Найма до себе в горницi. Вже тричi приїздив.
Гнат. Що ж ти, пiдеш? Степана забула?
Варка. Ох, де там забула! Я не така, як другi, не скоро забуваю. Сам кажеш, що змарнiла… Журюся…
Гнат. А до панича все ж таки наймешся?
Варка. Побачу. Тим часом поїду в город, там розпитаю, де Степана дiли, буду шукать його, а не знайду Степана…
Гнат. То знайдеш Iвана?
Варка. Атож? Сохнуть не буду!
Гнат. На бiса i в город їздить, i до панича найматься… Така молодиця тiлько слiпого не приворожить. Ти б тут пошукала.
Варка. Я тут уже добре опеклася, i досi болить, нiяк загоїть не можу.
Гнат. Невже ще не забула?
Варка. Кого?
Гнат. Кого?.. А ти про кого балакаєш?
Варка. Догадайся.
Гнат. Чорт тебе знає! Хiба тебе розбереш.
Варка. Ха-ха-ха! Прощай!
Гнат (набiк). Сатана! (До Варки.) Стривай, чого тiкаєш?
Варка (зiтхає). Боюся.
Гнат. Такiвська! Кого ж ти боїшся?
Варка. Тебе.
Гнат (наближається). Хiба я вовк? Я не з'їм.
Варка. Так спалиш.
Гнат (бере її за руку). I не з'їм, i не спалю, а як пожартую, то цiла зостанешся.
Варка (нахиля голову). Я жартiв не люблю, за жарти ти мене покинув.
Гнат. Ти сердишся?
Варка мовчить i дивиться на Гната лукаво спiдлоба.
Ну й клята Варка, яка ти гарна стала!
Варка. А дiвкою була поганча?.. Тепер гарна, бо не твоя… Пам'ятаєш, що ти менi казав, як ми сидiли пiд вербою на Купайла? Над рiчкою огонь горiв, хлопцi i дiвчата гомонiли, перекликались, спiвали; теплий вiтрець чуть подихав, а ти… схиливсь до мене… (Вириває руку.) Ох! Що я нагадала? Прощай!
Гнат хвата її за руку.
Пусти! ТI То ти робиш?..
Гнат (палко). Варко! (Тягне її до себе).
Варка (виривається). Приходь до мене!.. Я сама.
(Вибiга.)