Безталанна

ЯВА VI

Iван i Ганна.

Ганна (часто повертається в той бiк, вiдкiля вийшла). Взяла личко — вiддай ремiнець! Я тебе буду позивать цiлий рiк. Багатирська жiнка, куди ж пак! Чорт не видав! Вона дума, як її чоловiк був старостою, то можна вже й чужих курей красти. Ще й коверзує! Взяла курку — вiддай гуску, от що! Не буде по-твоєму, не буде! Я тобi не Явдоха, — Ганна свого докаже…'От тобi ще на придачу. (Дає дулю.)

Iван. Так її, так!

Ганна. А тобi чого треба? Що ти менi — лаяться заборониш?

Iван. Нi, я вийшов подивиться: думав — рукопашна буде, в очiпки.

Ганна. Iди краще кашлять на пiч! Беззубий шкарбан! Одного зуба маєш, та й того скалиш.

Iван. Отакої! I менi жаль курки, а котру пак курку вона взяла?

Ганна. Саму кращу: там, як цесарочка.

Iван. Отака курочка була в ротi…

Ганна. В чиїм ротi?

Iван. У нашiй ротi, ще як служив на Капказi.

Ганна. Тьфу!

Iван. Ти не плюй, а ось послухай, якi на Капказi кури…

Ганна. Та ну тебе к бiсу з тим Капказом, ти вже надоїв менi ним! I носиться з своїм Капказом, як дурень з ступою. Чого ти притисся сюди? Перебив менi лаяться; тiлько що почала так гарно лаять, а вiн i перебив, тепер-у мене аж всерединi труситься.

Iван. Та буде вже, угамуйся! I курка того не варт, щоб за нею так убиваться.

Ганна. Не варт?! Отже, ти мене розпалиш, i я тебе виштапую на всi боки! Курка не варт? Ач який багатир! А курка яйце знесе, а з яйця курчата, а курчата он у городi тридцять копiйок пара. Не варт? Тобi, мабуть, i вилаяться важко!

За коном чуть гомiн далеко.

О! Чуєш! Чуєш? Ото вона знов пащекує щось на мене! Не видержу, єй-богу, не видержу! Пiду долаюсь, бо й не засну! (Iде хутко i кричить кiлько слiв на кону, а потiм i за коном.) Хто? Хто? Я? У тебе горстку конопель узяла? Брешеш! Бодай тебе трясця взяла, як я брала, то кума Явдоха взяла, i Олена бачила! А як ти позаторiк у мене картоплi викопала цiлу миску, то я ще тебе за це й не позивала. Що? Я? Хiба я така, як ти? Ти ще дiвкою…

Голос зника.