Перверзія

(12)

Джон Пол Ощирко з волоссям у тисячу дрібно заплетених кісок. Джон Пол зі слухавками на вухах. Джон Пол з бавовняною торбою через плече. Джон Пол у завеликому мішкуватому одязі. Джон Пол Неперевершений хитав своєю гарною чорною головою в ритмі своєї внутрішньої музики. І всі почули від нього слова, які міг виповісти тільки Джон Пол. І слова ці були [44]:

Слухати реґґей, вмирати під небом, вдихати запах трави. Слухати небо, вмирати під реґґей, вдихати листя трави. Вдихати реґґей, слухати в небі, вмирати під запах трави. Слухати траву, вдихати реґґей, вмирати під небом запахів. Вмирати з небом, слухати і вдихати: реґґей, траву, запах. Слухати і вдихати, вмирати і слухати: запах реґґей, небо трави.

Падати в реґґей, вмирати під небом, вдихати запах трави. Падати в пекло, спати під небом, вдихати запах трави. Падати в пекло, спати без тебе, вдихати запах трави. Падати з пеклом, спати з тобою, мацати запах трави. Падати в тебе, спати над пеклом, мацати слину трави. Падати в слину, снити про тебе, мацати пекло живих.

Падати в море, снити про тебе, мацати пекло живих. Падати в море, снити про зелень, мацати пекло живих. Падати в море, снити про зелень, мацати рани живих. Падати в море, снити про зелень, мацати рани риб. Снити про море, падати в зелень, мацати рани риб. Снити про море, лизати зелень, мацати рани риб. Мацати море, лизати зелень, вірити в рани риб.

Кінчити в рани, лизати море, вірити в зелень риб.

Полюбити рани, покохати море, посіяти зелень для риб.

Полюбити вершину рани, покохати долину моря, засіяти всі риби зеленню.

Полюбити вершину жінки, вершину моря, вершину зелені риб.

Покохатися з долиною жінки, долиною моря, долиною вершини зелені риб.

Посіяти себе в долину зелені жінки, в долину зелені моря, в пітьму долини вершини зелені риб.

Розсипатися травою в долині зелені жінки, в сухій долині зелені моря, в сяйві пітьми долини вершини зелені риб.

Розсипатися травою і ласкою в долині зелені жінки, в сухій і чорній долині зелені моря, в сонці та сяйві пітьми долини вершини зелені риб. Розсипатися травою і ласкою і тишею в долині зелені жінки, в сухій і чорній і тісній долині зелені моря, в сонці та місяцеві та сяйві пітьми долини вершини зелені риб. Розсипатися травою і ласкою і тишею і ґвалтом в долині зелені жінки, в сухій і чорній і тісній і кривавій долині зелені моря, в сонці та місяцеві та зорях та сяйві пітьми долини вершини зелені риб. Розсипатися травою і ласкою і тишею і ґвалтом і страхом в долині зелені жінки, в сухій і чорній і тісній і кривавій і радісній долині зелені моря, в сонці та місяцеві та зорях та молоці сяйва пітьми долини вершини зелені риб. Розсипатися травою і ласкою і тишею і ґвалтом і страхом і м’ясом в долині зелені жінки, в сухій і чорній і тісній і кривавій і радісній і болісній долині зелені моря, в сонці та місяцеві та зорях та молоці та спермі сяйва пітьми долини вершини зелені риб. Розсипатися травою і ласкою і тишею і ґвалтом і страхом і м’ясом і вічним духом в долині зелені жінки, в сухій і чорній і тісній і кривавій і радісній і болісній і мов скелети крихкій долині зелені моря, в сонці та місяцеві та зорях та молоці та спермі та мов нектар золотій сечі сяйва пітьми долини вершини зелені риб. Розсипатися в порох травою і ласкою і тишею і ґвалтом і страхом і м’ясом і вічним духом і кінцем язика в долині зелені жінки, в сухій мов чаша і чорній мов яма і кривавій мов одіж і радісній мов камінь і болісній мов анус і мов скелети лісу крихкій і мов місце зародження звіра вологій долині зелені моря, в сонці та місяцеві та зорях та молоці та спермі та мов нектар золотій сечі та мов небо сторожування Бога порожній ріці сяйва пітьми долини вершини зелені риб.

Розлітатися в простір:

труною і маскою і птахою і громом і медом і прутнем і м’ятним лоном і сполохом риби в зеленій печері світу, в пустій мов череп і теплій мов губи і зимній мов брами і невтоленній мов голос і невблаганній мов смертник і тупій мов мушля потопу і таємній мов літо всередині звіра зеленій пам’яті моря, в гніві та милості та надіях та деревах та слині та голубій мов осанна вені та мов корона перебування Батька запечатаній мові припливу пустині води вогню зеленої жіночої рани.

Розлітатися в простір:

труною без віка і маскою церкви і птахою вежі і запахом грому і вкраденим медом і прутнем марнотратним і м’ятним лоном цариць і смертним сполохом п’яної риби в зеленій як стебла лугу печері світу, в пустій мов облізлий череп і теплій мов губи в міжніжжі і зимній для вбивці мов брами і невтоленній від світла мов голос і невблаганній своєю ніжністю мов смертник і тупій мов перша й остання мушля потопу і таємній мов літо крові всередині звіра зеленій як ангел моху пам’яті моря, в гніві без краю та милості без початку та злісних надіях та вчасних деревах та слині всіх оргазмів та голубій мов осанна світанку вені смеркання та мов корона безсонного перебування Батька навіки запечатаній ясній мові нічного припливу сумної пустині безмеж води безмірів вогню зеленої жіночої рани.

Розлітатися в простір:

труною без віка (а не ложем без тіла), не квіткою піхви (а маскою церкви), птахою вежі (а не вежею бляхи) і запахом грому (а не спалахом кмину) і вкраденим медом (а не знайденим садом) і не люстром прямокутним (а прутнем марнотратним) і м’ятним лоном цариць (а не співним горлом рабинь) і смертним сполохом п’яної риби (а не квітним подихом плинної глини) в зеленій як стебла (а не як стегна хмелю) печері світу, в пустій мов облізлий череп і теплій мов губи в міжніжжі (а не мов заквітлий цвинтар і темній мов овоч в міжгуб’ї) й зимній для вбивці мов брами (а не для пророка мов слово) і невтоленній не від розпуки мов язва (а від світла мов голос) і невблаганній своєю ніжністю мов смертник (а не своєю присутністю мов речник) і не скупій мов перша й остання крапля сімені (а тупій мов перша й остання мушля потопу) і таємній мов літо крови (а не сито слави) всередині звіра (а не тигра) зеленій як ангел моху (а не як берег дощу) пам’яті моря, в гніві без краю (а не без жалю) та милості без початку (а не без глузду) та не в чистих оліях (а в злісних надіях) та вчасних деревах (а не вутлих коріннях) та не в лайні всіх народів (а в слині всіх оргазмів) та голубій мов осанна світанку (а не мов каплиця ночі) вені смеркання (а не тайні злягання) та запечатаній навіки не мов комора безмежного перелюбства Бика (а мов корона безсонного перебування Батька) ясній мові (а не тьмяному реготі) нічного припливу сумної пустині (а не повільного спалення кораблів) безмеж води безмірів вогню (а не тьми тем піску безлічей зірок) зеленої жіночої рани.

Розлітатися в простір:

і труною без віка і ложем без тіла але й мерцем без яйця і квіткою піхви і маскою церкви але й вісткою букви і птахою вежі і вежею бляхи але й мухою ружі і запахом грому і спалахом кмину але й порохом терну і вкраденим медом і знайденим садом але й проданим задом

і люстром прямокутним і прутнем марнотратним але й згустком перелітним

і співним горлом рабинь і м’ятним лоном цариць але й сонним ходом сідниць

і смертним сполохом п’яної риби і квітним подихом плинної глини але й винним посмаком синьої сливи в зеленій як стебла лугу і як стегна хмелю але і як стелі стебел печері світу,

в пустій мов облізлий череп і мов заквітлий цвинтар але й мов вагітний стовбур

і теплій мов губи в міжніжжі і темній мов овоч в міжгуб’ї але й тихій мов руки в міжгрудді

і зимній для вбивці мов брами і для пророка мов слово але й для блукальця мов місто

і невтоленній від розпуки мов язва і від світла мов голос але й від шалу мов тіло

і невблаганній своєю ніжністю мов смертник і своєю присутністю мов речник але й своєю терплячістю мов язичник

і скупій мов перша й остання крапля сімені і тупій мов перша й остання мушля потопу й хрипкій мов перша й остання сурма видіння

і таємній мов літо крови і мов сито слави але й мов жито ниви всередині звіра і всередині тигра але й всередині смерчу

зеленій як ангел моху і як берег дощу але і як гнізда дерев пам’яті моря,

в гніві без краю і без жалю але й без гніву в милості без початку і без глузду але й без милості та в чистих оліях і в злісних надіях але і в битих суліях та вчасних деревах і вутлих коріннях але і в згаслих молитвах

та в лайні всіх народів і в слині всіх оргазмів але і в росі всіх запліднень

та голубій мов осанна світанку і мов каплиця ночі але й мов каплиця осанни

вені смеркання і тайні злягання але й піні злипання та запечатаній навіки мов комора безмежного перелюбства Бика і мов корона безсонного перебування Батька але й мов колона бездонного перетікання Блага ясній мові і тьмяному реготі але й тужному шепоті нічного припливу сумної пустині і повільного спалення кораблів але й високого наведення мостів у ранковому наближенні до літоралі

безмеж води безмірів вогню і тьми тем піску безлічей зірок але й видимого-невидимого розсипу перлин зеленої жіночої рани.

Розлітатися в простір:

і віком без труни і тілом без ложа і яйцем без мерця і піхвою квітки і церквою маски але й буквою вістки і вежею птахи і бляхою вежі але й ружею мухи і порохом грому і запахом кмину але й спалахом терну і проданим медом і вкраденим садом але й знайденим задом і люстром перелітним і прутнем прямокутним але й згустком марнотратним

і сонним горлом цариць і м’ятним ходом рабинь і співним лоном сідниць

і винним сполохом синьої риби і квітним посмаком плинної сливи але й смертним подихом п’яної глини в зеленій як стегна лугу і як стелі хмелю але і як стебла стебел печері світу,

в пустій мов вагітний череп і мов облізлий цвинтар але й мов заквітлий стовбур

і теплій мов губи в міжгуб’ї і темній мов овоч в міжгрудді але й тихій мов руки в міжніжжі

і зимній для вбивці мов місто і для пророка мов брами але й для блукальця мов слово

і невтоленній від розпуки мов тіло і від світла мов язва але й від шалу мов голос

і невблаганній своєю присутністю мов язичник і своєю терплячістю мов смертник але й своєю ніжністю мов речник

і скупій мов перша й остання мушля потопу, і хрипкій мов перша й остання крапля сімені але й тупій мов перша й остання сурма видіння

і таємній мов літо ниви і мов жито слави але й мов сито крови всередині звіра і всередині тигра й всередині смерчу зеленій як гнізда моху і як ангел дощу але і як берег дерев пам’яті моря,

в гніві без гніву але й без краю і без жалю в милості без милості але й без початку і без глузду та в злісних оліях і в битих надіях але і в чистих суліях та в згаслих деревах і вчасних коріннях але і вутлих молитвах

та в лайні всіх запліднень і в слині всіх народів але й в росі всіх оргазмів

та голубій мов осанна каплиці і мов каплиця світанку але й мов каплиця каплиці

вені смеркання і тайні злипання але й піні злягання та запечатаній навіки мов комора безсонного перебування Блага і мов корона безмежного перетікання Бика але й мов колона бездонного перелюбства Батька тьмяній мові і тужному реготі але й ясному шепоті високого припливу мостів і нічного наведення ранкової пустині але й повільного спалення літоралі у сумному наближенні до кораблів

тьми тем вогню води піску зірок перлин але й видимого-невидимого розсипу безлічей безмеж безмірів зеленої жіночої рани.

Розлітатися в простір: і віком і тілом але і яйцем і піхвою і церквою але й буквою і вежею і бляхою але й мухою

і громом і садом і кмином і медом і терном і задом і люстром і прутнем і згустком і горлом і лоном і ходом і винним подихом і квітним сполохом і смертним посмаком в зеленій як стегна як стелі як стебла печері світу, в пустій і теплій і темній і тихій і зимній і невтоленній і невблаганній і скупій і хрипкій і тупій і таємній зеленій пам’яті моря,

без гніву без милості без початку без глузду

в надіях оліях лайні росі слині

мов комора колона корона

в перетіканні перелюбстві перебуванні

Блага Батька Бика

в мові реготі шепоті

в припливі наведенні і наближенні

а також у спаленні безмеж безмірів безлічей тьми тем

зеленої жіночої рани.

Розлітатися сполохом в зеленій печері світу, в пустій зеленій пам’яті моря, в гніві вогню зеленої жіночої рани.

Слухати сполох в зеленій печері світу, вмирати в пустій зеленій пам’яті моря, вдихати запах зеленої жіночої рани. Слухати сполох в зеленій печері пекла, вмирати в пам’яті моря під небом, вдихати запах жіночої рани трави. Слухати сполох у рибній печері реґґей, вмирати в морі трави під небом, вдихати жіночий запах моря. Слухати сполох печери реґґей, вмирати травою смерті під небом, вдихати жіночий запах риб. Слухати сполох реґґей, вмирати небом понад травою, вдихати жіночий запах смерті. Слухати сполох трави, вмирати під небом разом із небом, вдихати запах смерті. Слухати реґґей, вмирати під небом, вдихати запах трави.