Перверзія

(29)

Я, Станіслав Перфецький, власник сорока імен та деяких інших сумнівних вартостей як духовного, так і матеріяльного кшталту, в обличчу недалекої смерті, перебуваючи при повному і здоровому глузді, а також у загалом тверезому стані, цим Заповітом визначаю перехід приналежних мені предметів у власність нижче пойменованих осіб та інституцій. Тих же офіційних чинників, яким судилося викладений нижче Заповіт знайти і опрацювати, уклінно закликаю в міру їхніх можливостей про його виконання подбати і все без винятку описане в ньому майно згідно з моєю останньою волею розподілити.

Таким чином, з приявних нині в моєму розпорядженні вартостей заповідаю:

І. Предмети одягу та iн.:

— сорочки шовкові «Angelo Ligrico», 5 шт. — усі без
винятку роздати моїм друзям у Львові та околицях:
блакитну, синю й бузкову — Ярославові Д.-Д. (Славцуньові) та обидвом його братам, старшому і молодшому; ще іншу бузкову і жовто-зелену — Антонові Суликовському (Цуйковському, Цюньковському) як нікчемну частку компенсації за невиплачений борг. Чорну сорочку залишаю на собі;

— сорочку білу в чорні смуги «Emilio Perucci», з метеликом — Сулейманові Давидовичу Пишнеру, президентові банку «Фінанси і добробут»;

— костюм від Giorgio Armani, за винятком штанів, — творчому об’єднанню «Гоп-стоп-шоп», Львів — Жовква;

— джинсові сорочки, куртки, комбінезони, носовички і штани «Bonanza» — рок-групам «Доктор Тагабат», «Станція Психів» і «Срав пес»;

— плащ зимово-весняний «Luigi Lazzari» — Максиміліянові Погуляйському (Максові), мистцеві;

— краватки різнокольорові «Mauricio Lupo», 4–7 шт.: молодим і наймолодшим поетам, художникам та акторам, що збираються в кав’ярні «Під Жабою», за винятком однієї, котру прошу передати до Музею совкового андеграунду, якщо такий музей буде створено;

— черевиків, мештів, як і шкарпеток, не заповідаю нікому, бо надто зношені;

— запальничку, попільничку, авторучку, мантачку, кантичку та інші дрібнички — Джеррі Ф. Янечку (США), філологові з великої букви, тобто Філологові;

— валізу зі шкіри крокодилячого замінника, подаровану мені у Празі, здається, президентом Чеської республіки, — моєму близькому товаришеві Йосипові Француватому (Францові Йосифу), диригентові церковного хору, балетмейстерові вар’єте «Чорна киця»;

— диктофон «Nitech» разом зі слухавками і вічними батарейками «Philips» — Службі Безпеки України;

— газовий балончик «SG-gas» з невикористаним зарядом

— барменові Зенику (Остапові), кав’ярня «Під Мухою».

Що стосується снайперської гвинтівки «Смерть у Венеції», то вона не є моєю власністю, і я нею не розпоряджаюся.

II. Книги та ін.:

— «Лексикон видатних упирів, привидів, перевертнів і
всілякого кшталту мертвяків та мерців з покійниками» (1992 p., перевидання написаного в 1332 р. в Марбурзі посібника, нижньонімецькою мовою, з ілюстраціями та фотографіями) — о. Реміґіюшеві М., екзорсистові;

— «Кулінарна книга анархіста» (1990 p., підпільне видання американською мовою — рецепти приготування вибухівки, наркотиків, отрут тощо) — Любкові Как-чу, директорові МП «Блеф»;

— зібрання творів Р.-М. Рільке у 6-ти томах, подарункове видання (з передмовою Беди Алеманна, німецькою мовою) — Юрієві Андруховичу, Івано-Франківськ;

— «Порно-Біблія» (1992 p., ілюстрована, додаються кольорові позитиви) — д-рові Костеві Печериці (Шампіньйонові), екзеґетові;

— «Мистецтво викидання з вікна» (найновіший бестселер невідомого автора, переосмислення нонсенс-екшн і фентезі-фікшн, рето-романською мовою) — бібліотеці «Левіафанклубу», Львів;

— мапу міста Венеції (XV ст., друкар Якопо де Барбарі, із зазначенням місць, де ми могли зустрітися) — Еві, студентці астрофізики, Варшава;

— схему транспортних сполучень міста Мюнхена (S-Bahn, U-Bahn, автобуси, трамваї, таксі) — Мюнхенській міській управі з моїм дарчим надписом;

— план розташування борделів, стриптиз-барів та казино в околицях Шарльоттенбурґу, Берлін-Захід (ксерокопія) — туристичній фірмі «Пізнаймо Європу», Чортопіль;

— набір поштових карток із видами Праги — подружжю Марті та Романові Х-ським, музейним працівникам;

— набір поштових карток із видами з Братислави на Відень — подружжю Анні та Лесі Б-ським, бестіям;

— поштова картка чорного кольору, з написом «Berlin by night» — згадуваному вже Максиміліянові Погуляйському, мистцеві;

— поштова картка з верблюдом на тлі піраміди і написом «Вітання з Мюнхена» — ще не згадуваній Олені Бджілці, мисткині-манекенниці;

— записник із золотим тисненням «Diary» на палітурці та деякими з моїх найновіших текстів, ескізів, перекладів тощо всередині—упорядникові мого майбутнього зібрання творів.

III. Касети (аудіо та ін):

— програма Тома Вейтса «The Black Rider» (1993, Island Records Inc.) — Іванові «Джонові» Бомбасу, гітара, вокал;

— підпільні записи Джіма Моррісона з дуетом «Баккара» (квартирний варіянт) — Алексові «Олексі», реп-енд-блюз;

— повні зібрання Джіммі Гендрікса та Б. Б. Кінга (за винятком Лу Ріда) — Ронові «Чайці» Сігалу;

— поезомюзикл «Крайслер Імперіял» (третя редакція), автентичний цифровий запис, Віденська опера, 1993, з Монтсеррат Кабалье в ролі Мелісанди Гараздецької — Павлові Мацапурі, Київ;

— «Еl condor pasa», музика перуанських індіянців з Марієнплятц та інших площ Європи — Львівській муніципальній поліції;

— запис мого виступу в опері «Орфей у Венеції», театр «Ля Феніче», 8 березня 1993 р- (піратський) — вже згадуваному Йосипові Фр., диригентові.

IV. Магічні та ін. предмети:

— срібний перстень-печатка з анаграмою «М. П.» — «Мельхіор Перфецький», що також означає «Майстер Печалей», має здатність відвертати несподівану загрозу, навіювати легкість у міркуваннях та захищати від повного сп’яніння — Чортопільському музеєві карпато-руського масонства, якщо згаданий музей не закриють; якщо ж закриють, то переплавити на кулю і вистрелити нею з рушниці в південний бік гори Говерли, але тільки в ніч на Івана Купала і не пізніше, але й не раніше 1999 p.;

— шпилька для виколювання очей вурдалакам і перегортання сторінок в отруйних книгах (тюленяча кістка, моржовий вус, різьба), подарунок вельмихвального лицаря Нахтіґаля Раменсдорфського з Берліна, придатна також для розміщення на самому кінчику незліченного скопища відьом — о. Реміґіюшеві, настоятелю монастиря;

— кості для гри в таро, виготовлені у XVI ст. з кісток видатного чарівника і пророка Аґріппи Неттесгаймського, знімають зубний біль і повертають ерекцію, приносять перемоги в азартних, окультних і політичних іграх — Мацькові Кулі (справжнього прізвища не знаю), жебракові з-під гастроному «сквозняк», проспект Академічний у Львові;

— срібна монета із зображенням (з одного боку) крилатої гієни та (з іншого боку) латинським написом «Ergo bibamus», викарбувана при дворі готського короля Вінітара спеціяльно для підкупу візантійських євнухів, придбана мною в дагестанського цигана Яшкіна за 8 ам. доларів (її номінальна вартість), володіє здатністю зменшуватися і збільшуватися в діаметрі, чорніти і червоніти, крім того, передбачає недалеке майбутнє, але помилково — Т. Т. Твардівському, редакторові тижневика «Ідея XXI», Львів;

— корінь мандрагори (переступень), чоловічої статі, зароджений полюцією страченого на шибениці в XVII ст. гірського розбійника, допомагає в шуканні скарбів, при цьому світиться; на жаль, діє лише на території Коломийського району Івано-Франківської області — Чортопільському музеєві карпатського опришківства;

— шматок шкіри і фрагменти волосяного покриву з тіла відомого львівського шахрая та сутенера Юзя Дуця (XVIII ст.), зберігається в біорозчині, не володіє жодними магічними здатностями, подарунок від музею патологічної анатомії м. Львова — згаданому ж музеєві і повернути назад;

— в’язка з дванадцяти ключів від помешкань моїх найкращих коханок, із яких (ключів) кожен тепер можна його власниці з виразами вдячності від мене повернути: перший — Зоряні, другий — Мар’яні, третій — Роксоляні, четвертий — Мстиславі, п’ятий — Яромирі, шостий — Богодарі, сьомий — Олесі, восьмий — Улясі, дев’ятий — Олюсі (Цюсюсі), десятий — Ладі, одинадцятий — Марені, дванадцятий — пані Стефі, але не тій, що тепер заміжня за поетом Русланом Смеречинським, а тій, що недавно розійшлася з депутатом Ростиславом Смерековським (прошу не переплутати).

V. Записи мої та про мене, свідчення, папери, плівки,
словом, суму документів, причетних до моєї особи, якщо
такі документи побажають віддати їхні автори або власники, — Юрієві Андруховичу, Івано-Франківськ, для
дальшого користування.

VI. Мої борги загальною сумою в 27 тис. 730 ам. доларів — усім, хто зможе заради моєї пам’яті їх погасити або списати, на що вельми і вельми і вельми без надії таки сподіваюся.

VII.Мої імена загальною кількістю 40 роздаю всім, хто йде слідом за мною і продовжує мою справу, за винятком одного-єдиного (Станіслав Перфецький), яке залишаю для себе з причин есхатологічних.

Цей Заповіт укладений без присутності відповідного нотаріяльного службовця і нічим не завірений, окрім мого особистого підпису. Заповіт вступає в силу з моменту моєї смерті, тобто з раннього ранку 11 березня 1993 р- (година уточнюється).

Венеція, 10 березня, р. Б. 1993

Особистий підпис (С. ПЕРФЕЦЬКИЙ)