Сестри-вампірки 1

Суперсонцезахисний крем

Сільванія була на сьомому небі від щастя. В її серці з незнаною дотепер силою спалахнуло кохання, і життя миттєво набуло сенсу. Зазвичай так описували свої почуття герої любовних романів, якими зачитувалася Сільванія. Але тільки зараз, по вуха закохавшись у Якоба, вона усвідомила істинний смисл цих слів.

Авжеж, тепер для її любові не існувало перешкод. І навіть сонце – спекотне, палюче німецьке сонце! – не зможе їх розлучити. Адже недаремно вона привезла із собою стільки літніх капелюшків! До того ж перед від’їздом з Бистрії мама пішла в крамницю і накупила силу-силенну тюбиків спеціального крему із сонцезахисним фактором 5000. Якщо нанести його на тіло товстенним шаром, можна спокійно вирушати в басейн.

Сільванія зупинилася ближче до кіоску, щоб Якобу не довелося довго її шукати. На ній були купальник із оборками та солом’яний капелюшок. Над головою Сільванія розкрила старомодну парасольку. Більшу частину її обличчя прикривали сонцезахисні окуляри.

Незабаром показався Якоб. Він прийшов у компанії декількох друзів. Серце Сільванії пішло в п’яти. Не відразу помітивши її, Якоб підійшов і сів поруч.

– Я тебе ледве впізнав під таким шаром сонцезахисного крему, – посміхнувся він.

– У мене… е-е-е… дуже чутлива шкіра.

– Круто, що ти прийшла. – Якоб злегка зашарівся. Сільванія теж, але під товстим шаром крему це було важко помітити. Дівчинка посміхнулася, але й цього Якоб не побачив, бо він саме знімав футболку в цей момент.

– Тож ти з Трансільванії?

Сільванія кивнула.

– Прикольно, – Якоб розстелив рушник. – А якою мовою там говорять?

– Ну, в Бистрії говорять вампірійською.

– Вампірійською? – здивувався Якоб.

– Ой, я хотіла сказати, румунською. Адже Трансільванія в Румунії. Її ще називають Семигород. І взагалі там повно людей, які знають німецьку, – випалила Сільванія. Подумати лишень! Вона мало не обмовилася від хвилювання! А до того ж, вона твердо вирішила вести себе з Якобом не як закоханий вампір, а як жінка-вамп.

– Цікаво. Я обожнюю іноземні мови. Вдома ми говоримо тільки англійською, мій тато – австралієць.

Покопирсавшись у торбинці, Якоб дістав звідти яблуко.

– Ух ти, мій тато теж не німець, – посміхнулася Сільванія.

Тут Якоб дістав багет.

– Пригощайся. Це часниковий багет. Дуже смачний. Я взагалі вегетаріанець.

Посмішка застигла у Сільванії на обличчі. Те, що Якоб – вегетаріанець, ще якось можна пережити. Побачення під палючим сонцем теж можна стерпіти. Але часниковий багет – це вже занадто!

Утім, вона ж вирішила, що для великої любові не існує перешкод… Тому, відкусивши від багета мікроскопічний шматочок і насилу його проковтнувши, дівчинка видавила з себе посмішку:

– Смачно.

На щастя, Якоб не помітив гримаси огиди у Сільванії на обличчі. Доївши багет, він різко підвівся.

– Ну що, хто перший у воду?

Сільванія з полегшенням викинула недоїдений шматочок багета в кущі і, не знімаючи капелюшок і сонцезахисні окуляри, стрибнула в басейн слідом за Якобом.

– Правда, добре? – запитав її супутник, коли вони наборсалися від душі.

Сільванія задоволено кивнула, але тут же з подивом помітила, що вода навколо неї стала біла, немов молоко. Суперкрем, як виявилося, захищав шкіру де завгодно, але тільки не у воді.