Сестри-вампірки 1

Місія нездійсненна

Розшукати будинок Гелени для Даки і Сільванії не склало труднощів. До школи вона ходила зазвичай тією ж дорогою, що і близнята, і Дака потай сподівалася ходити з нею на навчання разом – коли вони потоваришують, ясна річ. А якщо Гелена погодиться допомогти їм із запахом локричних цукерок, можна буде звіритися їй зі страшною таємницею. Сільванія навряд чи заперечуватиме, адже йдеться про здійснення заповітних бажань.

Але коли сестри подзвонили в двері, ніхто їм не відчинив. А оскільки такий розвиток подій не входив у їхні плани, Сільванія і Дака вирішили просто почекати на ґанку під дверима. Якщо Гелена вискочила кудись із дому – значить, рано чи пізно вона повернеться. План спрацював, і коли Гелена підійшла до будинку, сестри радісно схопилися з ґанку і поспішили до неї. На радощах вони навіть не помітили, що у дівчинки червоні очі і вона вочевидь не рада їх бачити.

– Ну нарешті ми тебе застали, Гелено! Нам дуже потрібна твоя допомога! – вигукнула Сільванія.

– Нам сьогодні опівночі знадобиться спеціаліст з кладовищ із хорошим нюхом, – пояснила Дака.

Гелена з подивом подивилася на сестер.

– Забирайтеся звідси, зрадниці! Не збираюсь я вам допомагати! Та я навіть розмовляти з вами не хочу! Для вас я не тільки глуха, а й німа. Як ви там мене назвали? Каліка? Так ось, якщо вам потрібна допомога, йдіть до ваших друзяк Кілли К., Бенні Ліфчика і Міссі Майстер – у них проблем зі слухом немає! – випалила Гелена.

Гнівно пирхнувши, вона підбігла до дверей свого будинку, відімкнула їх ключем і, забігши всередину, гучно грюкнула дверима прямо перед носом у Даки і Сільванії.

Сестри здивовано перезирнулись.

– Але ми тебе не зраджували, Гелено! Навіщо нам так чинити? – вигукнула Дака, барабанячи кулаками у двері.

– Звідки я знаю! Може, ви просто такі ж ненормальні, як і всі інші! А зараз забирайтеся геть звідси і дайте мені спокій! Шкода, у мене тільки зі слухом проблеми. Якби була ще й сліпою, не довелося би бачити ваші дурні фізіономії!

Дака і Сільванія остовпіли. Невже Гелена і справді вирішила, що вони порозбріхували її таємницю? Вони вже збиралися йти, як раптом почули чиєсь паскудненьке хихикання. Сестри озирнулись. Перед хвірткою стояли Бенні Ліфчик, Кілла К. і Міссі Майстер.

– Ну, як там наша глуха тетеря? – осміхнувся Бенні Ліфчик.

– Невеличке коригування плану, – тихо сказала Дака. Сільванія кивнула.

Опустивши голови, дівчатка підійшли впритул до терор-тріо. Сільванія схопила Бенні і з легкістю підняла його над головою – ніби він був не людиною, а солом’яним опудалом (проте, що у Бенні Ліфчика і справді було з соломи, так це його мозок). Сільванія подивилася на нього кам’яним поглядом. У ній зараз прокинулася надлюдська сила. Міссі Майстер і Кілла К. безпорадно озиралися навкруги. Але поруч не виявилося нікого, хто б міг допомогти їм та Бенні.

Дака, яка спостерігала за всім, що відбувається, єхидно усміхнулася і кивнула Сільванії. «Помстися, – читалося в її очах. – Помстися за Карла-Хайнца! Помстися за Гелену!»