Сільванія і Дака підстрибом мчали додому. На душі було радісно й легко. Адже вони не здогадувалися, що Алі бін Шик поставився до їхніх бажань, м’яко кажучи, не дуже серйозно. А маг, у свою чергу, не підозрював, як багато ці бажання важили для Сільванії і Даки.
– Не так все й складно виявилося, – раділа Сільванія.
Дака від надмірних почуттів зробила флопс.
– Я вже відчуваю, як почало справджуватися моє бажання. Флопс робити стало набагато легше!
Сільванія зірвала з голови солом’яний капелюшок і, розкинувши руки, подивилася в небо.
– Ну, здрастуй, сонце! – вигукнула вона.
Близнючки завернули на свою вулицю й одразу ж помітили листоношу, який тягнув до будинку Дірка ван Комбаста безліч червоно-чорних коробок. Сам Дірк стояв на ґанку і приймав посилки.
– Доброго вечора, гере ван Комбаст, – увічливо привіталися дівчатка із сусідом.
Але він лише похмуро зиркнув на них і з якоюсь дивною, диявольською усмішкою розписався на квитанції про доставлення.
– Що це з ним? – прошепотіла сестрі Дака і подумала: «Що не кажи, а все-таки диваки вони, ці німецькі чоловіки, – що цей відстійний стариган ван Комбаст, що Лудо, що Бенні Ліфчик… Не кажучи вже про Якоба: закохався в дівчинку-напіввампіра – це ж треба було примудритися! Утім, якщо квіти з бажаннями подіють, то й хвилюватися нема про що – адже Сільванія невдовзі стане звичайною дівчинкою». А вже щодо чого Дака не мала сумнівів, так це щодо магії Алі бін Шика.