Сестри-вампірки 1

Обережно! У кущах шпигуни

Ой, леле-леле! Що ж робити? Сьогодні вночі повний місяць, а ми навіть не знаємо, яка ця локриця на вигляд, – голосила Сільванія.

Розпрощавшись із магом Алі бін Шиком і його онуком, вони вийшли з крамниці і побрели вулицею.

– Байдуже, яка ця дурня, маємо просто впізнати її запах. – Тут Дака затнулась. – Хвилинку, ти знаєш, як вона пахне?

Сільванія похитала головою.

– Авжеж ні!

Вони перезирнулися.

Аж тут із кав’ярні вийшло терор-тріо. Побачивши Сільванію і Даку, Бенні Ліфчик подав Кіллі К. умовний знак, і всі троє сховалися за величезним кущем, звідки було дуже зручно підслуховувати розмову однокласниць. А ті, певна річ, ні сном ні духом не відали про шпигунів, які сиділи в кущах, і продовжували бурхливо обговорювати свою біду.

– Погано, дуже погано. Як же нам бути з цією локрицею? Fumps! – засмутилася Дака.

– Це не просто погано, це наш кінець! Ми пропали! – додала з трагізмом у голосі Сільванія.

– Бодай ви пропадом пропали! – тихо додав Бенні Ліфчик. Міссі Майстер і Кілла К. схвально захихикали, але Бенні тут же на них шикнув: ще не вистачало пропустити найцікавіше.

– Стривай… Я знаю, хто нам потрібен! Пам’ятаєш історію з кавуном і слуховим апаратом? Гелена майже нічого не чує, зате нюх у неї, як у мисливського собаки! – сказала Дака.

Сільванія закивала.

– Ой, і справді! До того ж, Гелена частенько зависає на кладовищі! Вона просто фахівець із кладовищ!

Сестри з полегшенням перезирнулися: отже, ще не все пропало.

А в цей час у своєму сховку задоволено потирали руки Бенні Ліфчик, Міссі Майстер і Кілла К. У них в голові миттєво визрів мерзенний план – а в цьому вони були неперевершені. Бенні підморгнув друзям: «Ідіть за мною!» На сьогоднішньому уроці малювання він на рідкість уважно слухав учительку і прекрасно знав, де шукати Гелену.