Сестри-вампірки 1

Гнилі яблука

І помста вдалася на славу!

Дака підбігла до дверей Гелениного будинку і, подзвонивши у дзвінок, сховалася в кущах.

Гелена обережно прочинила двері і виглянула назовні. На подвір’ї нікого не було. Зате з яблуні долинали якісь дивні звуки. Гелена подивилася на дерево: гілки яблуні ломилися – але зовсім не від стиглих яблук, як це зазвичай буває восени. На них висіли Бенні Ліфчик, Кілла К. і Міссі Маус. Вигляд у всіх трьох був жалюгідний.

– Ми більше не будемо! Нам дуже соромно! Це все ми наробили! Ми дурні! Нумо миритися! – в один голос жалібно завели учасники терор-тріо.

Побачене збило з пантелику Гелену. Але тут Дака і Сільванія залишили своє укриття і підійшли до неї.

– Тепер ти віриш, що ми нікому не видавали твоєї таємниці? – запитала Дака.

– Ці телепні підслухали нашу розмову, – додала Сільванія.

Наче на підтвердження її слів, на дереві жалібно заскиглили. Але Гелену, здавалося, досі гризли сумніви.

– І потім, Гелено, я взагалі не розумію, що такого в тому, що ти чуєш трохи гірше за інших? – запитала Сільванія.

– Саме так. Ти найкрутіша дівчина у всій школі, – заявила Дака. – І ти нам дуже потрібна! Уся надія тільки на тебе! У тебе найтонкіший нюх, а ще ти знаєш купу всього про наше міське кладовище. Нам би все це стало в пригоді сьогодні, рівно опівночі.

Гелена невпевнено посміхнулася.

– Гаразд… Припустімо, ви мене заінтригували і я вам допоможу. Але у мене є одна умова.

– Проси, чого хочеш! – Дака готова була віддати останнє за виконання бажання.

– Ви повинні відкрити мені свою таємницю!

Дака і Сільванія перезирнулися. Вони відразу пригадали татову полум’яну промову і мамині правила. Але зараз їм могла допомогти тільки Гелена, і до того ж, із нею дуже хотілося подружитися!

– Гаразд! – трохи подумавши, погодилися сестри.

– Супер! – зраділа Гелена і постукала Даці по лобі кулаком. Дака посміхнулася і постукала по лобі Сільванії, а та – по Гелениному лобі.

– Ходімо з нами! Уже вечоріє, і нам потрібно підготуватися до сьогоднішньої ночі, – сказала Гелені Дака.

Гелена кивнула, і всі троє відправилися на Ліндевег.

– Гей, спустіть нас на землю! Не можете ж ви нас так залишити на дереві! – кричав їм услід Бенні Ліфчик. Але ні Гелена, ні Дака, ні Сільванія навіть не обернулися на крики терор-тріо: дозріють – самі впадуть!