Сестри-вампірки 1

Музика перед сном

Проковтнувши снодійного і надягнувши піжаму небесно-блакитного кольору, Дірк ван Комбаст ліг у ліжко. Перш ніж поринути в сон, чоловік поглянув на світлину. На ній він був зовсім маленький. Поруч стояла мама. Дірк зробив поцілунок рукою, побажав мамі на добраніч і вимкнув світло. Добре, коли відчуваєш себе в будинку, як у добре захищеній фортеці. З вулиці долунала оксамитова мелодія якоїсь рок-балади. Дірк усміхнувся і, прицмокнувши, заплющив очі. Увесь понеділок він провів у роз’їздах і, вочевидь, був вельми задоволений собою, адже йому вдалося не тільки продати одному лікареві цілу купу ліків, а й запросити на романтичну вечерю симпатичну медсестру. Та, звичайно ж, не змогла відмовити йому, такому імпозантному і привабливому чоловікові. Окрилений успіхом, Дірк і думати забув про родину Цепешів. Та й зрештою… А що, як вони нормальні люди? Так, нехай трохи дивакуваті. Але абсолютно нешкідливі.

Аж раптом із сусідського будинку долинуло оглушливе виття бас-гітари.

Ну знаєте, це вже занадто! Зараз ці Цепеші поскачуть! Задихаючись від люті, Дірк ван Комбаст вистрибнув із ліжка прямо в домашні капці, надів небесно-блакитного кольору халат і рушив до будинку № 23.

Його рука вже тяглася до двірного дзвінка, коли зверху почулися дивні звуки. Дірк ван Комбаст глянув туди, звідки вони долинали. На даху будинку Цепешів хтось ворушився. «Кіт, напевно», – подумав Дірк. Але, придивившись уважніше, він зрозумів: на даху стоїть не хто інший, як гер Цепеш. На ньому був білий халат, а в руках – шкіряна торбина. Стояв він, розправивши плечі і розкинувши руки, наче готувався злетіти. Гер ван Комбаст здивовано дивився на сусіда. Неприємні підозри знову почали мучити його. Ця людина чогось тримає вдома труну… А ще в нього дуже бліда шкіра… Як у вамп… Тут гер Цепеш відштовхнувся і злетів у повітря. Цієї ж миті від даху відвалилась здоровенна цеглина і – БАХ! – влучила Діркові просто в голову.

Зойкнувши, ван Комбаст впав на спину і зі стогоном схопився за голову. Тим часом гера Цепеша вже й слід прохолов. Дірк примружився і знову розплющив очі. Невже йому привиділося? А що, як це просто побічний ефект від снодійного? І зрештою, гер Цепеш у білому халаті вельми скидався на того лікаря, у якого Дірк сьогодні був, тож втомлений мозок міг просто по-дурному пожартувати. Покрутивши головою, Дірк підвівся з землі і пошкандибав назад додому. «Матінко, мені слід добряче виспатися. Я, мабуть, злегка перевтомився сьогодні».