Сестри-вампірки 1

Напад на крамничку Алі бін Шика

Дака відчинила двері магічної крамниці.

– Ви тут, гере Шик? – голосно запитала Сільванія. Відповіді не було. Крамниця була занурена в напівтемряву. Потріскували свічки, диміли ароматичні палички.

– Гей, є тут хто живий? У нас проблема! – нетерпляче гаркнула Дака.

– Знайомі голоси, – крізь фіранку показалась голова Алі бін Шика. – З чим знову завітали, милі панянки?

– Зі скаргою!

Слова Даки спантеличили Алі бін Шика. Він провів руками по сивому волоссю і вийшов з-за фіранки.

– Пам’ятаєте, ми загадували заповітні бажання? – запитала Сільванія. – Так от, із ними щось пішло не так.

– Я що, маю тричі повторювати? – сердито перебив її бін Шик. – Здається, я тричі і сказав вам: із заповітними бажаннями не жартують! Заповітні бажання не товар. Ви не можете їх повернути просто тому, що вам не сподобалось їхнє здійснення. Тому-то і потрібно гарненько подумати, перш ніж щось загадувати.

– Узагалі-то, ми тут із вашої провини, – гнівно випалила Дака. – Ви переплутали наші бажання! Теж мені, великий чаклун! Справжнісінький шахрай – ось ви хто!

Даремно Алі бін Шик волів залишатися незворушним – навіть неозброєним оком було видно, що він захвилювався.

– Прошу вас, гере Шик, не відмовляйте нам. Ми не прийшли б, якщо це не було так важливо! – спробувала розжалобити мага Сільванія.

– Взагалі-то, я не люблю, коли мені хамлять. Та ще й хто? Двоє підлітків з вулиці.

– Дідусю! – почувся з-за фіранки дуже знайомий голос. Із недр крамниці вийшов… Лудо і впевненим кроком рушив до однієї з полиць. – Ось же вона, – пробурмотів хлопчик, діставши з полиці важкий запилений фоліант.

– А ти що тут робиш? – запитав гер Шик.

Від подиву у Даки і Сільванії відібрало мову: невже цей чародій-халтурник – дідусь Лудо?

Подивившись Алі бін Шику в очі, Лудо розгорнув книгу і ткнув пальцем у назву одного з розділів. У повітря здійнявся величезний стовп пилу.

– Ось, дивіться: «Заповітні бажання. Методи розворожування», – дочекавшись, коли пил розсіється, сказав Лудо.

Сільванія і Дака з надією зиркнули на гера Шика. Той саме мав намір щось відповісти Лудо, як раптом вхідні двері різко прочинилися, голосно задзвенів дзвоник і в крамницю влетів Дірк ван Комбаст.

– Ані руш! – не своїм голосом закричав він і націлив на Сільванію і Даку хрест і гвинтівку. Сестри налякано відсахнулися.

– Гей-гей-гей, що ви собі дозволяєте, юначе? – поява в крамниці Дірка ван Комбаста не справила на Алі бін Шика жодного враження.

– Але я… я… я повинен… – замекав ван Комбаст.

– Тут усі щось повинні і чогось хочуть. Тож, будьте такі ласкаві, по черзі! – гнівно вибухнув бін Шик і вказав Дірку на двері. – Вам доведеться почекати.

Дірк почувався поваленим. Але оскільки наказано відступити – мусиш відступити. Не залишалося нічого іншого, крім як почекати Сільванію і Даку на вулиці.

Тим часом у крамниці запанувала тиша. Алі бін Шик, насупивши чоло, читав книгу заклять.

– Ну що ж, ваш єдиний шанс – це знайти квітку під назвою Spirulentia davantio gloris. Вона росте тільки на кладовищах. У того, хто її знайде, здійсниться найзаповітніша мрія. Отже, якщо ви її відшукаєте, зможете загадати, щоб перестали здійснюватися заповітні бажання, загадані у мене в крамниці.

– То ходімо шукати цю вашу спіруленцію аванті як-її-там-далі! – зраділа Дака.

– Spirulentia davantio gloris! – суворо виправив її Алі бін Шик і похитав головою. – Усе не так просто. Проблема полягає в тому, що її можна знайти тільки за повного місяця.

Двері знову відчинилися, і в крамницю вскочив знавіснілий Дірк ван Комбаст.

– Ну оце вже ні, тепер мене ця зграя вампірів так просто не позбудеться!

Він націлив на Сільванію і Даку гвинтівку і хрест. Дівчатка здригнулися.

– Це вже занадто! – заревів Алі бін Шик. Примруживши очі, він вказав на Дірка пальцем, із кінчика якого з неймовірною силою вирвався справжнісінький ураган. Дірка підняло в повітря і закрутило, а потім потужною ударною хвилею викинуло геть з крамниці.

Двері з шумом зачинилися. Алі бін Шик гордовито подивився на палець, немов ковбой на димне дуло пістолета.

– Вищий клас, дідусю! – захоплено прошепотів Лудо.

– Шахрай, кажете? – Алі бін Шик весело подивився на сестер.

Дака і Сільванія не знали, що сказати. Це було навіть крутіше, ніж вогняний погляд.

А ось Дірку ван Комбасту було зараз не до захвату, адже він приземлився в перекусній прямо напроти крамниці Алі бін Шика, зіпсувавши одному з відвідувачів обід. Піднявшись з підлоги і обтрусивши з себе картоплю фрі, Дірк схопив гвинтівку і з ненавистю глянув на крамничку мага.

– Почекайте, вам ще відгукнуться ваші жарти! Я вам покажу! – гнівно вигукнув він і попрямував до виходу. Він програв бій, але не всю війну. І він не капітулює!

Алі бін Шик дивився услід Дірку ван Комбасту, задоволено потираючи руки.

– Ну, так на чому ми зупинилися? – звернувся він до Даки і Сільванії.

– На кладовищах, – сказала Дака.

– Ах так, кладовища і повний місяць. Так ось, за повного місяця ця квітка видає абсолютно особливий тонкий аромат. Така собі суміш торта зі збитими вершками, несвіжих шкарпеток і локричних цукерок – ось на що схожий її запах.

– Торт зі збитими вершками любить пекти наша бабуся. Зі смердючих шкарпеток у нас Дака фахівець. Але як бути з локричними цукерками? Я їх зроду-віку не куштувала.

– Локричні цукерки – це такі їстівні чорні штуковини, що пахнуть… локрицею, – знизав плечима Лудо.

– Гаразд, проїхали, – нетерпляче тупцювала Дака. – Просто скажіть, який вигляд має цей спірітус… як його там?

– Spirulentia davantio gloris. У тому-то й справа, що на вигляд ви його не зможете відрізнити від звичайного бур’яну, – пояснив Алі бін Шик.

– Як же ми його знайдемо? – почухала потилицю Сільванія.

– Тільки за ароматом. Ви повинні відчути його носом.

– Чудово, – в один голос простогнали Дака і Сільванія.

– До речі, повний місяць саме сьогодні вночі, – зауважив Лудо.

– Сьогодні вночі! Дракула забирай! – скрикнула Сільванія.

– Поквапмося, – заметушилася Дака.

Схопивши Сільванію за руку, вона потягла сестру до виходу.

– Хвилинку! Не так швидко! – зупинив їх біля порогу голос Алі бін Шика. – Коли годинник на церковній вежі проб’є опівніч, ви маєте прожувати квітки. При цьому потрібно думати тільки про свої заповітні бажання і ні про що інше, окрім них! З останнім ударом годинника квітка втратить свою силу і нічим допомогти вам більше не зможе. І дивіться, щоб вам до рота, бува, не потрапило листя рослини, інакше не уникнути вам триденного розладу шлунка, а це нічогеньке задоволення.

Дака і Сільванія кивнули.

– А наразі до побачення, нам варто поспішити! – Дака відчинила двері і вже занесла ногу над порогом.

– Стривайте-но, любі панянки! Як щодо оплати? – запитав Алі бін Шик.

– Вибачте! – Сільванія витягла гаманець.

– Не треба грошей, – похитав головою Лудо.

Алі бін Шик невдоволено зиркнув на онука. Дака і Сільванія, скориставшись моментом, вислизнули з крамниці. Лудо подивився їм услід. І хоч зараз у нього жодних видінь не було, на душі чогось стало неспокійно.