Дірк ван Комбаст сидів на канапі в себе у вітальні. У нього на колінах лежав ноутбук. На стіні навпроти висіла світлина любої матусі. «Вампірольський льотний марафон», – вбивав Дірк тремтячими від хвилювання руками в пошуковик.
– Сто тринадцять пошукових запитів… Непогано-непогано…
Він клацнув на якусь темну картинку, на котрій ледь можна було розрізнити дві чорні хустки в нічному небі. «Цікаво, що це таке?» – подумав він.
Наступне посилання виявилося рекламою онлайн-магазину. «Вампіри серед нас! Захисти себе від них!» – прочитав Дірк ван Комбаст.
– А я що казав! – збуджено вигукнув він. Клацнувши на посилання, чоловік із азартом взявся вивчати асортимент онлайн-магазину. Чого там тільки не було: хрести будь-якої величини; гвинтівки, що стріляли часником; водяні пістолети, заряджені святою водою; осикові кілки; телескопи нічного бачення і навіть спеціальний звуковловлювач вампірів.
– Оце так! – натиснувши на «Купити», Дірк ван Комбаст подивився на мамин портрет. – Я зловлю цих монстрів, матінко! Неодмінно зловлю! Присягаюсь! Я доведу, що ти не божевільна.