Смертниці

3

— Чи ви урочисто присягаєтеся, що свідчення, яке ви збираєтеся дати суду на цьому слуханні, — це правда, сама правда й нічого, крім правди, і хай допоможе вам Бог?

— Присягаюся, — сказала Джейн Ріццолі.

— Дякую. Можете сісти.

Джейн відчувала, що всі очі в залі суду стежать за тим, як вона важко опускається на стілець свідка. Люди почали витріщатися, щойно вона перевальцем увійшла до зали суду — щиколотки набрякли, черево здувається під широкою сукнею для вагітних. Вона засовалася на стільці, намагаючись влаштуватися зручніше, набути владного вигляду, але було спекотно, і вона вже відчувала, як на чолі виступає краплями піт. Спітніла, метушлива, вагітна поліцайка. Авжеж, дуже владна постать.

Ґері Сперлок, помічник окружного прокурора округу Саффолк, підвівся для опитування. Джейн знала, що це спокійний і ретельний прокурор, тож за перший раунд вона не хвилювалася. Не зводила очей зі Сперлока, ігноруючи обвинувачуваного, Біллі Вейна Ролло, який згорбився біля своєї адвокатки й пильно дивився на Джейн. Вона знала, що Ролло намагався залякати її своїм злим поглядом. Він був подібний на багатьох інших знайомих їй засранців, і в цьому погляді не було нічого нового. Остання надія невдахи.

— Назвіть, будь ласка, суду ваше ім’я та прізвище по літерах, — сказав Сперлок.

— Детектив Джейн Ріццолі. Р-І-Ц-Ц-О-Л-І.

— Ваша професія?

— Детектив відділу розслідування вбивств, департамент поліції Бостона.

— Розкажіть нам про вашу освіту та досвід роботи.

Джейн знову засовалася: від твердого стільця почала боліти спина.

— Я отримала диплом молодшого спеціаліста з кримінальної юстиції в коледжі Массачусетс-Бей. Після навчання в поліцейській академії Бостона працювала патрульною в Бек-Бей і Дорчестері.

Вона скривилася, коли дитина сильно копнула зсередини. «Заспокойся там. Мама дає показання». Сперлок чекав на відповідь, тож вона продовжила:

— Два роки працювала детективом у відділі боротьби з наркотиками. Відтак, два з половиною роки тому, перевелася до відділу вбивств, до якого нині й приписана.

— Дякую, детективе. Тепер я хотів би розпитати вас про події, які відбулися третього лютого цього року. До району Роксбері вас привела службова потреба. Правильно?

— Так, сер.

— За адресою бульвар Малколма Ікс, 4280, правильно?

— Так. Це багатоквартирний будинок.

— Розкажіть нам про цей візит.

— Приблизно о чотирнадцятій тридцять ми з моїм напарником, детективом Баррі Фростом, прибули за цією адресою, щоб опитати мешканку квартири 2b.

— Стосовно чого?

— Це стосувалося розслідування вбивства. Мешканка квартири 2b була знайомою жертви.

— Отже, вона не була підозрювана в тій справі?

— Ні, сер. Як підозрювана вона не розглядалася.

— Що було далі?

— Ми постукали у двері квартири 2b, коли почули жіночий крик. Він лунав із квартири через коридор, 2e.

— Можете описати цей крик?

— Я б описала його як крик страждання. Страху. Ще ми почули кілька гучних ударів, наче падали меблі. Або когось кидали на підлогу.

— Протестую! — підвелася захисниця, висока білявка. — Це лише припущення. Вона не була в квартирі й нічого не бачила.

— Підтримую, — мовив суддя. — Детективе Ріццолі, будь ласка, утримайтеся від здогадок про те, чого ви бачити не могли.

«Навіть якщо це не просто клята здогадка? Бо саме це там і відбувалося. Біллі Вейн Ролло гатив свою дівчину головою об підлогу».

Джейн проковтнула роздратування й виправилася:

— Ми почули в квартирі голосний гуркіт.

— І що ви зробили?

— Ми з детективом Фростом негайно постукали у двері 2e.

— Ви сказали, що це поліція?

— Так, сер.

— І що було…

— Це паскудна брехня, — сказав обвинувачуваний. — Вони не сказали, що копи!

Усі подивилися на Біллі Вейна Ролло, а він не зводив очей із Джейн.

— Дотримуйтеся тиші, містере Ролло, — наказав суддя.

— Вона ж бреше!

— Захиснице, опануйте свого клієнта, або ж його виведуть із зали суду.

— Цс-с, Біллі, — пробуркотіла адвокатка. — Ти робиш тільки гірше.

— Гаразд, — сказав суддя. — Містере Сперлоку, можете продовжувати.

Помічник прокурора кивнув і розвернувся до Джейн.

— Що сталося після того, як ви постукали у двері квартири 2e?

— Відповіді не було. Але ми все одно чули крики. Удари. Тож прийняли спільне рішення, що в небезпеці може бути людське життя й нам слід увійти до квартири, маємо ми на це згоду чи ні.

— І ви ввійшли?

— Так, сер.

— Вони вибили бісові двері! — сказав Ролло.

— Тихо, містере Ролло! — гарикнув суддя, і обвинувачуваний відкинувся на спинку стільця, пропалюючи Джейн поглядом.

«Витріщайся скільки хочеш, мудило. Думаєш, цим ти мене злякаєш?»

— Детективе Ріццолі, — знову заговорив Сперлок. — Що ви побачили в квартирі?

Джейн розвернулася до помічника прокурора.

— Ми побачили чоловіка та жінку. Жінка лежала на спині. Її обличчя було вкрите синцями, з губи текла кров. Над нею схилився чоловік. Він тримав її за шию обома руками.

— Цей чоловік присутній у залі суду?

— Так, сер.

— Укажіть на нього, будь ласка.

Вона показала пальцем на Біллі Вейна Ролло.

— Що сталося потім?

— Ми з детективом Фростом відтягли містера Ролло від жінки. Вона була притомна. Містер Ролло опирався, і в подальшій сутичці детектив Фрост отримав сильний удар у живіт. Містер Ролло втік із квартири. Я переслідувала його до сходової клітини й там змогла затримати.

— Самостійно?

— Так, сер. — Вона промовчала, тоді додала, і не намагаючись жартувати: — Після його падіння зі сходів. Схоже, він був добряче напідпитку.

— Вона мене, бляха, штовхнула! — заволав Ролло.

Суддя грюкнув молоточком.

— Я достатньо від вас почув! Приставе, будь ласка, виведіть обвинувачуваного.

— Ваша честь, — підвелася захисниця. — Я триматиму його під контролем.

— Поки що вам це не дуже добре вдавалося, міз Квінлен.

— Він мовчатиме. — Вона глянула на клієнта. — Правда ж?

Ролло набундючено щось буркнув.

Сперлок сказав:

— Не маю більше запитань, ваша честь, — і сів на місце.

Суддя подивився на адвокатку.

— Міз Квінлен?

Вікторія Квінлен підвелася, щоб провести перехресний допит. Джейн ще ніколи не мала справи з цією юристкою, тож не була певна, чого саме чекати. Квінлен пішла до трибуни, і Джейн подумала: «Ти молода, білява й розкішна. Навіщо тобі захищати цього недоумка?» Жінка рухалася наче модель на подіумі, коротка спідниця й гострі тонкі підбори підкреслювали довгі ноги. У Джейн заболіли ступні від самого погляду на ті туфлі. Така жінка, певно, завжди була центром уваги й нині користувалася цим, неквапно прямуючи до свідка, свідома того, що кожен чоловік на лаві присяжних мав витріщатися на її пружний маленький задок.

— Доброго ранку, детективе, — мовила Квінлен. Солодким, надто солодким голосом. Ця білявка щомиті могла вишкірити ікла.

— Доброго ранку, мем, — якомога нейтральніше сказала Джейн.

— Ви сказали, що наразі приписані до відділу розслідування вбивств.

— Так, мем.

— І які справи ви розслідуєте зараз?

— Наразі я не маю нових справ, але продовжую консультувати…

— Ви ж детектив бостонської поліції. Невже на цей час немає вбивств, які вимагають активного розслідування?

— Я в декретній відпустці.

— О. Ви у відпустці. Отже, зараз ви не частина відділу.

— Я виконую адміністративні обов’язки.

— Але прояснімо це. Ви не активний детектив. — Квінлен усміхнулася. — На цей час.

Джейн відчула, що почервоніла.

— Як я вже казала, я в декретній відпустці. Навіть копи заводять дітей, — додала вона з ноткою сарказму й одразу ж пошкодувала про це.

«Не ведися на її ігри. Зберігай спокій». Але це легше сказати, ніж зробити, у цій схожій на піч судовій залі. Що в них із кондиціонером? Чому, здається, більше нікого не бентежить ця спека?

— Коли маєте народити, детективе?

Джейн завагалася, питаючи себе, до чого вона хилить.

— Мала народити минулого тижня, — нарешті відповіла вона. — Затримка.

— Отже, третього лютого, коли ви познайомилися з моїм клієнтом, містером Ролло, ви були… на якому — на третьому місяці вагітності?

— Протестую, — підвівся Сперлок. — Це не стосується справи.

— Адвокатко, — звернувся суддя до Квінлен, — у чому суть вашого запитання?

— Воно стосується її попереднього свідчення, ваша честь. Детектив Ріццолі якимось чином змогла самотужки затримати й заарештувати на сходовій клітині мого кремезного клієнта.

— А який саме стосунок до цього має її вагітність?

— Жінці на третьому місяці вагітності було б непросто…

— Вона — офіцер поліції, міз Квінлен. Затримувати людей — її робота.

«Молодець, суддя! Скажи їй».

Вікторія Квінлен почервоніла від такого докору.

— Гаразд, ваша честь. Забираю запитання. — Вона знову розвернулася до Джейн. Подивилася на неї, обмірковуючи наступний крок. — Ви сказали, що були на місці разом із напарником, детективом Фростом. І ви спільно вирішили ввійти до квартири 2b?

— Це була не квартира 2b, мем. Це була квартира 2e.

— Так, авжеж. Я переплутала.

«Ага, і зовсім не намагаєшся заплутати мене».

— Ви сказали, що постукали у двері й заявили, що ви — з поліції, — вела далі Квінлен.

— Так, мем.

— І це жодним чином не стосувалося вашої початкової мети перебування в будинку.

— Ні, мем. Ми опинилися там за збігом обставин. Але коли ми доходимо висновку, що людина в небезпеці, наш обов’язок — втрутитися.

— І тому ви постукали до квартири 2b.

— 2e.

— А коли ніхто не відчинив, ви вибили двері.

— Ми вирішили, судячи з почутих нами криків, що життя жінки під загрозою.

— Як ви могли знати, що це крики страждання? Чи не могли це бути звуки, скажімо, пристрасного кохання?

Джейн хотіла засміятися, але не зробила цього.

— Ми чули не це.

— А ви достеменно знаєте? Можете відрізнити?

— Жінка з розбитою губою — цілком переконливий доказ.

— Річ у тому, що на той момент ви не знали. Ви не дали моєму клієнтові шансу відчинити. Дійшли поспішного висновку і вдерлися до помешкання.

— Ми зупинили побиття.

— Вам відомо, що так звана жертва відмовилася висувати звинувачення проти містера Ролло? Що вони досі разом, як закохана пара?

Джейн стиснула щелепи.

— Це її рішення. — «Хай яке дурне». — Того дня я побачила у квартирі 2е явний випадок насильства. Пролилася кров.

— А моя кров нікого не обходить? — втрутився Ролло. — Дамочко, ви мене зі сходів зіштовхнули! У мене досі шрам є, ось, на підборідді!

— Тихо, містере Ролло, — наказав суддя.

— Дивіться! Бачите? Це від нижньої сходинки. Шви наклали!

— Містере Ролло!

— То ви справді штовхнули мого клієнта зі сходів, детективе? — запитала Квінлен.

— Протестую, — сказав Сперлок.

— Ні, — відповіла Джейн. — Він тоді був уже достатньо п’яний, щоб упасти зі сходів самотужки.

— Вона бреше! — вигукнув обвинувачуваний.

Грюкнув молоток.

— Тихо, містере Ролло!

Але Біллі Вейн Ролло скипів.

— Вони з напарником потягли мене на сходи, щоб ніхто не побачив, що вони роблять. Думаєте, вона могла мене сама заарештувати? Ця дрібна вагітна дівчина? Це ж яку маячню вона вам згодовує!

— Сержанте Ґівенсе, виведіть обвинувачуваного.

— Це насильство з боку поліції! — загорлав Ролло, коли пристав поставив його на ноги. — Гей, народе, присяжні, ви що, дурні? Не бачите, що це все — гівняні вигадки? Ці двоє копів мене з клятих сходів скинули!

Молоток знову грюкнув.

— Ідемо на перерву. Будь ласка, випустіть присяжних.

— О, так! Зробімо перерву! — зареготав Ролло й штовхнув пристава. — І це коли вони нарешті чують правду!

— Виведіть його, сержанте Ґівенсе.

Ґівенс схопив Ролло за руку. Той розлючено викрутився й пішов у напад, врізавшись головою в живіт пристава. Обидва покотилися на підлогу й почали боротися. Вікторія Квінлен, роззявивши рота, дивилася на те, як її клієнт качається з судовим приставом за лічені сантиметри від високих підборів її туфель від Маноло Бланіка.

«Господи, хтось мусить узяти під контроль цю божевільню».

Джейн важко піднялася зі стільця. Відсунула вбік ошелешену Квінлен, схопила наручники пристава, які він у сум’ятті впустив на підлогу.

— Потрібна допомога! — горлав суддя й гатив молотком. — Потрібен ще один пристав!

Сержант Ґівенс лежав на спині, притиснутий до підлоги Ролло, який саме підняв праву руку, щоб завдати удару. Джейн схопила його за піднятий зап’ясток і застібнула один наручник.

— Якого дідька? — обурився Ролло.

Вона вгатила ногою йому в спину, викрутила йому руку й притиснула до пристава. Ще одне «клац» — і наручник закрився на лівій руці.

— Злізай з мене, бісова корово! — заверещав Ролло. — Ти мені спину зламаєш!

Сержант Ґівенс, затиснутий унизу, мав такий вигляд, наче зараз задихнеться під цією вагою.

Джейн зняла ногу зі спини Ролло. Раптом між ніг їй ринув потік гарячої рідини, хлюпаючи на Ролло, на Ґівенса. Вона позадкувала, шоковано опустила очі на мокру сукню для вагітних. На рідину, що скрапувала з її стегон на підлогу зали суду.

Ролло перевернувся на бік і витріщився на неї. Раптово зареготав і знову впав на спину.

— Ви гляньте! — мовив він. — Сучка собі сукню обісцяла!