Смерть лорда Еджвера

Розділ дев’ятнадцятий Велична леді

Візит, який зробили нам наступного ранку, на мій погляд, став однією з найдивовижніших подій у всій цій історії.

Я був у вітальні, коли туди прослизнув Пуаро — його очі сяяли.

— Mon ami, у нас відвідувачка.

— Хто це?

— Герцогиня-вдова Мертонська.

— Як несподівано! А що їй потрібно?

— Якщо ви спуститеся зі мною донизу, mon ami, то дізнаєтеся.

Я поспішив підкоритися. Ми разом зайшли в кімнату.

Герцогиня виявилася маленькою жінкою з високим переніссям і владним поглядом. Хоча вона була невисока, ніхто не міг назвати її присадкуватою. І хоч одягнена вона була в немодну чорну сукню, вона з ніг до голови була grande dame[52]. Також вона справила на мене враження жорсткої особистості. Чого бракувало її синові, те було в ній. Її сила волі приголомшувала. Я майже відчував енергію, що йшла від неї. Не дивно, що ця жінка завжди домінувала над усіма, з ким вступала в контакт!

Герцогиня взяла лорнет і вивчала спочатку мене, а потім мого супутника. Тоді звернулася до нього. Її голос був ясним і переконливим, голос, який звик командувати і щоб йому підкорялися.

— Ви мсьє Еркюль Пуаро?

Мій друг уклонився.

— До ваших послуг, герцогине.

Вона подивилася на мене.

— Це мій друг, капітан Гастінґс. Він допомагає мені у справах.

На мить у її очах промайнув сумнів. Потім з мовчазною згодою герцогиня кивнула.

Вона сіла на стілець, який запропонував Пуаро.

— Мсьє Пуаро, я прийшла порадитися з вами з дуже делікатного питання, тож прошу вас, щоб те, що я вам скажу, залишалося повністю конфіденційним.

— Мадам, це само собою зрозуміло.

— Мені розповіла про вас леді Ярдлі. Судячи з того, як вона про вас говорила і наскільки вона вам вдячна, я відчула, що ви єдина людина, яка зможе мені допомогти.

— Будьте певні, мадам, я зроблю все можливе.

І все-таки відвідувачка вагалася. Потім, нарешті, зробивши над собою зусилля, вона підійшла до справи з такою простотою, що певним чином нагадала мені Джейн Вілкінсон того пам’ятного вечора в «Савої».

— Мсьє Пуаро, я хочу, щоб ви запобігли весіллю мого сина й акторки Джейн Вілкінсон.

Якщо детектив і здивувався, то не став цього виказувати. Він задумливо дивився на неї і не квапився відповідати.

— Мадам, ви можете трохи уточнити, що саме ви хочете, аби я зробив?

— Це нелегко. Я вважаю, що цей шлюб буде великою катастрофою. Ця жінка зіпсує життя моєму синові.

— Ви так вважаєте, мадам?

— Я в цьому впевнена. Мій син великий ідеаліст. Він дійсно дуже мало знає про світ. Йому ніколи не подобалися молоді дівчата з нашого класу, вони здавалися йому порожньоголовими і легковажними. Але що стосується цієї жінки — ну, вона дуже красива, я це визнаю. І вона може підпорядковувати собі чоловіків. Вона зачарувала мого сина. Я сподівалася, що з часом захоплення мине. На щастя, вона не була вільна. Однак тепер, коли її чоловік помер…

Герцогиня замовкла.

— Вони мають намір одружитися за кілька місяців. Щасливе майбутнє мого сина зараз під загрозою. — Вона заговорила категоричніше. — Мсьє Пуаро, це потрібно зупинити.

Той знизав плечима.

— Мадам, я не кажу, що ви не маєте рації. Я згоден, вони не підходять одне одному. Але що ж робити?

— Зробіть щось.

Пуаро повільно похитав головою.

— Так, так, ви повинні мені допомогти.

— Мадам, сумніваюся, що тут щось можна вдіяти. Маю наголосити, ваш син відмовиться слухати бодай щось, сказане проти обраниці! І також не думаю, що проти неї є що сказати! Я сумніваюся, що в її минулому можна знайти інциденти, які дискредитують її. Вона була — скажімо так — обережна, хіба ні?

— Я знаю, — похмуро мовила герцогиня.

— А! То ви вже зробили запити з цього приводу.

Від пильного погляду маленького бельгійця відвідувачка трохи почервоніла.

— Мсьє Пуаро, я зроблю все, щоб урятувати свого сина від цього шлюбу. — Вона зробила акцент на слові «все».

Жінка замовкла, а потім продовжила:

— Гроші тут не мають значення. Назвіть будь-яку ціну. Але шлюбу не можна допускати. Ви мусите це зробити.

Пуаро повільно похитав головою.

— Це не питання грошей. Я не можу нічого зробити з причини, яку вам зараз поясню. А також маю додати, я не бачу нічого, що можна зробити. Я не можу вам допомогти, мадам герцогине. Ви вважатимете зухвальством, якщо я дам вам пораду?

— Яку?

— Не йдіть проти свого сина! Він уже в тому віці, коли може обирати сам. Через те, що його вибір — це не ваш вибір, не вважайте, що ви маєте рацію. Якщо це обернеться нещастям — прийміть це нещастя. Будьте біля нього, щоб допомогти йому, коли він потребуватиме допомоги. Але не налаштовуйте його проти вас.

— Ви не зрозуміли.

Відвідувачка підвелася. Її губи тремтіли.

— Мадам герцогине, я дуже добре розумію. Я розумію материнське серце. Ніхто не розуміє його краще, ніж я, Еркюль Пуаро. І я ще раз авторитетно кажу вам — будьте терплячі. Будьте терплячі та спокійні й приховуйте свої почуття. Адже ще є шанс, що шлюб може розладнатися. А протистояння просто зробить вашого сина ще впертішим.

— До побачення, мсьє Пуаро, — холодно відказала вона. — Я розчарована.

— Дуже шкода, мадам, що не зміг бути вам корисним. Я зараз у скрутному становищі. Розумієте, річ у тім, що я вже допомагаю леді Еджвер.

— О! Я розумію. — Її голос був гострий, як ніж. — Ви у протилежному таборі. Це, безсумнівно, пояснює, чому леді Еджвер досі не заарештували за вбивство її чоловіка.

— Герцогине, comment?

— Гадаю, ви почули, що я сказала. Чому її не заарештували? Вона була там того вечора. Бачили, як вона увійшла в будинок, як увійшла в бібліотеку. Ніхто більше до нього не приходив, і його знайшли мертвим? А вона й досі не заарештована! Наша поліція наскрізь корумпована.

Тремтячими руками вона обмотала шарф навколо шиї, а потім, ледь кивнувши, велично вийшла з кімнати.

— Ух! — сказав я. — Ну і фурія! Але я захоплююся нею, а ви?

— Тому що вона хоче підлаштувати всесвіт під себе?

— Ну, вона дбає лише про добробут свого сина.

Пуаро кивнув.

— Це правда, а втім, Гастінґсе, чи герцогові справді так уже погано одружуватися з Джейн Вілкінсон?

— Невже ви думаєте, що вона справді закохана в нього?

— Вірогідно, ні. Майже точно ні. Але вона дуже сильно закохана в його становище. Вона старанно гратиме свою роль. Вона дуже красива жінка і дуже амбітна. Це не така вже й катастрофа. Герцог міг би дуже легко одружитися з молодою дівчиною свого класу, яка вийшла б за нього заміж із тих же причин — але ніхто не спричиняв би галасу з цього приводу.

— Це цілком правильно, але…

— А уявіть, що він одружиться з дівчиною, яка пристрасно його кохає, хіба в цьому велика перевага? Я часто помічав, що мати дружину, яка кохає, — це велике нещастя для чоловіка. Вона створює сцени ревнощів, змушує його мати безглуздий вигляд, наполягає на тому, щоб увесь свій час і увагу він віддавав їй. О, ні, це не ліжко з троянд!

— Пуаро, — мовив я. — Ви невиправний старий цинік.

— Mais non, mais non[53], я тільки роздумую. Розумієте, насправді, я на боці доброї мамусі.

Я не міг утриматися від сміху, почувши, як він описав бундючну герцогиню.

Мій друг залишався цілком серйозним.

— Не треба сміятися. Це має велике значення — все оце. Я мушу поміркувати. Я мушу добре поміркувати.

— Не розумію, що тут можна вдіяти, — сказав я.

Пуаро не звернув уваги.

— Ви помітили, Гастінґсе, наскільки добре герцогиня ознайомлена з ситуацією? І яка мстива. Вона знала, що всі докази проти Джейн Вілкінсон.

— Зі сторони обвинувачення, а не зі сторони захисту, — усміхаючись, зазначив я.

— Звідки вона про це дізналася?

— Джейн сказала герцогові. Герцог розповів матері, — припустив я.

— Так, це можливо. Хоча…

Різко задзвонив телефон. Я відповів.

Усе, що я міг сказати, це повторювати «Так» із різною періодичністю. Нарешті я поклав слухавку і схвильовано повернувся до Пуаро.

— Це Джепп. По-перше, ви, як завжди, «молодець». По-друге, він отримав телеграму з Америки. По-третє, він знайшов таксиста. По-четверте, він хотів би, щоб ви заїхали послухати, що скаже таксист. По-п’яте, ви ще раз «молодець», і він упевнений, що ви поцілили в яблучко, припустивши, що за всім цим стоїть якийсь чоловік! Я забув йому сказати, що тільки що у нас була відвідувачка, яка заявила, що поліція корумпована.

— Так, нарешті Джепп упевнений, — пробурмотів Пуаро. — Цікаво, що теорія з «чоловіком-за-кулісами» підтверджується саме в той момент, коли я схиляюся до іншої версії.

— Якої саме?

— Версії про те, що мотив убивства міг не мати нічого спільного з самим лордом Еджвером. Уявіть когось, хто ненавидить Джейн Вілкінсон, ненавидить так сильно, що готовий навіть повісити її за вбивство. C’est une idée, ça![54]

Він зітхнув, а тоді підвівся:

— Ходімо, Гастінґсе, послухаємо, що скаже нам Джепп.