Грона гніву

Розділ 3

етонне шосе було облямоване стежинкою переплутаної, переламаної, сухої трави, суцвіття обважніли,— вівсяна борода чіплялася за собачу шерсть, а китник чигав, аби вхопитися за ковтуни на кінській шкурі, й конюшина намагалася вчепитися в овечу вовну; приспане життя очікувало, щоб розроститися, розвіятися, кожна насінина, озброївшись, чекала на такі зміни: переплітала стрілки і парашути на вітрі, списи й маленькі кульки з шипами — і все чекала на тварин і вітер, на чоловічі штани і манжети або на пелену жіночої спідниці,— усі безрушні, але озброєні знаряддями, як і раніше, і кожне напоготові.

Сонячне проміння впало на землю й зігріло її, і в затінку під травою заворушилися мурахи і, пантруюючи їх, мурашині леви; коники, готові стрибати в повітря і за мить розпростувати свої жовті крильця; мокриці, схожі на маленьких панцерників, яким не сидиться на численних кволих ніжках. А по траві узбіччям дороги повзла сухопутна черепаха, повільно тягнучи свій опуклий панцир над травою: жорсткі лапи тварини з жовтими пазурами поволі продиралися крізь траву, не йшли, а саме продиралися. Ячмінне насіння ковзало по панциру, пуховинки конюшини падали на нього і скочувалися на землю. Роговий дзьоб у черепахи був піврозтулений, і тварина пронизливим, глузливим поглядом дивилася з-під жорстких поморщених надбрівних дуг просто перед собою. Вона наближалася, лишаючи по собі столочену траву, а перед твариною, наче гора, виріс дорожній насип. На мить черепаха зупинилася, звівши голову. Тварина моргнула й глянула вгору, потім униз. Нарешті вона почала підніматися по насипу. Передні пазуристі лапи витягнулися вперед, але черепаха втягла їх. Задніми лапами вона підштовхнула панцир і пошкребла по траві та ріні. Що крутішим ставав насип, то одчайдушніше боролася з ним черепаха. Витягнуті задні лапи ковзалися, підштовхуючи панцир, і ороговіла голова на шорсткій шиї стирчала вперед. Потроху панцир подолав насип, доки нарешті виліз на бетонний парапет чотири дюйми завдовжки, що перетнув черепасі шлях. Так, нібито вони діяли незалежно одна від одної, задні лапи проштовхнули тіло далі. Висунута голова визирнула з-за стіни на широку гладінь бетонного шосе. Тепер лапи, учепившись на верху стіни, напружилися, і панцир повільно поліз нагору й наполовину опинився на стіні. Черепаха відпочивала. Руда мураха забігла в панцир, у м’якоть усередині, й раптом голова і лапи сховалися, лускатий хвіст утягнувся. Руду мураху розчавило між тілом і лапами. А вівсюгова китиця, причеплена до лапи, теж потрапила в панцир. Довго черепаха лежала нерухомо, а потім висунула шию, і глузливі старечі очі поглянули похмуро, хвіст і лапи витягнулися. Задні лапи почали працювати напружено, як слонові ноги, і панцир піднявся, передні лапи опинились у повітрі. Усе вище й вище — і задні лапи підштовхнули панцир, точка рівноваги змістилась, і передня частина тулуба сковзнула вниз, передні лапи дряпонули асфальт, і черепаха встала. А вівсюгова китиця обвилася довкруж її передньої лапи.

Тепер іти було легко, і лапи працювали, і панцир похитувався з боку в бік. Раптом виринув седан, за кермом якого сиділа жінка літ сорока. Вона побачила черепаху і круто звернула праворуч, колеса завищали, здійнялася курява. Два колеса на секунду відірвалися від землі й зупинилися. Машину занесло назад на дорогу, і седан поїхав далі, але повільніше. Черепаха спочатку сховала голову й лапи в панцир, але негайно ж поквапилася далі, тому що бетон обпікав її.

А далі наблизилася легка вантажівка, і коли вона під’їхала ближче, шофер побачив черепаху і звернув убік, просто на неї. Переднє колесо машини вдарило по краю панцира, підкинуло черепаху вгору, ніби кістяну фішку, закрутило, наче монету, і скинуло з шосе. Вантажівка поїхала далі своєю дорогою праворуч. Лежачи на спині, черепаха довго не визирала з панцира. Але нарешті її лапи заборсалися в повітрі, намагаючись знайти опору. Передня лапа схопилася за шмат кварцу, і помалу панцир з’їхав на узбіччя та перевернувся. Вівсюгова китиця відліпилась, і три стрілчасті насінинки встромилися в землю. І коли черепаха поповзла вниз насипом, її панцир нагорнув на ті насінинки шар землі. Черепаха занурилася в дорожній пил і почеберяла, малюючи своїм панциром хвилясті неглибокі траншеї в куряві. Глузливі старечі очі дивилися прямо вперед, роговий дзьоб був піврозтулений. Її жовті пазури продряпували пил.