Грона гніву

Розділ 7

містах, на окраїнах, на полях, на пустищах — паркінги старих автомобілів, металобрухт на подвір’ях, у гаражах з миготливими вивісками — і старі автівки, і придатні. Дешеві гарні машини, з трьома причепами. «Форд» 27-го року, чистий. Перевірені машини, якість гарантовано. Безкоштовне радіо. До автомобіля сто галонів пального безкоштовно. Заходь і дивись. Старі авто. Жодних додаткових витрат.

У приміщенні вистачає місця для столу, стільця і синьої конторської книги. Стос угод, розпатланих у кутках, а поряд — прихоплені скріпкою акуратні чисті контракти. Ручка — треба стежити, щоб чорнила в ній було досить для роботи. Угоду не уклали лише тому, що ручка не писала.

Оті сучі діти нічого не куплять. Лише по подвір’ях вештаються. Вони просто роззявляки. Роззявляться та витріщаються всякчас. Машин купувати не хочуть, лише твій час марнують. Начхати їм на твій час. Отам парочка — ні, ота, з дітлахами. Посадиш їх у машину. Починаєш з двохсот, але потім знижуєш ціну. Скидаються на таких, що сто двадцять п’ять відстебнуть. Хай поїздять. Хай випробують отой драндулет. Притисни їх! Вони крадуть твій час.

Власники з закасаними рукавами. Продавці — чистенькі, безжальні, погляд маленьких оченят промацує слабкі місця клієнтів.

Дивися за обличчям отієї жінки. Якщо їй заманеться, старого її ми вламаємо. Почни з отого «кадилака». Потім обробляй їх, показуючи «б’юїк» 26-го року. Як розпочнеш з «б’юїка», вони «форд» вимагатимуть. Закасуй рукави — і за роботу. Вічно так не буде. Покажи їм отой «неш», а я поки що підкачаю «додж» 25-го. Коли буде готовий, покличу.

Вам потрібен транспорт, так? Небесних кренделів вам не тре’? Так, обшивка протерлась. Але ж колеса крутяться не від обшивки.

Автомобілі вишикувалися в ряд — капоти вперед, іржаві капоти, спущені шини. Припарковані близько один до одного. Хочете, аби я встав, щоб ви зробили вибір? Звісно, не проблема. Зараз підкочу.

Нехай почуваються зобов’язаними. Нехай забирають твій час. Не дай їм забути, що вони крадуть твій час. Люди ж бо чемні переважно. Їм незручно інших примушувати. А ти примусь їх чинити тобі незручності, а потім притисни до стінки.

Ряди машин вишикувалися — моделі «Т», високі й шмаркаті, колеса риплять, гальма зношені. «Б’юїки», «неші», «де сото».

Так, сер, «додж» 22-го року. Чортівськи лепська машина, найкраща з усіх, які були. Вічна. Низька компресія. З високою компресією швидше їздить, але метал швидше зношується. «Плімута», «рокнеси», «стари».

Господи, а звідки цей «апперсон» узявся — з ковчега? І «чалмерс», і «чандлер», а їх уже вічність не випускають. Ми драндулетів не продаємо. Чорт забирай, мені ж треба кудись його подіти. Дорожче не візьму, ніж двадцять п’ять-тридцять доларів. Продати можна за п’ятдесят, сімдесят п’ять. Це хороший прибуток. Ісусе Христе, чи багато заробиш на новій машині? Побільше б драндулетів. Їх можу спустити швидше, ніж отримаю. Не більше як за двісті п’ятдесят. Джиме, затримай отого старого дундука. Своєї дупи від паркінгу не відрізнить. Спробуй втюхати йому «апперсон». А де «апперсон»? Продано? Якщо таких не добудемо, то й продати нічого.

Прапорці — червоні й білі, білі й сині — майорять над тротуаром. «Старі автомобілі». «Хороші старі автомобілі».

Сьогодні питання дня — угода. Не продавайте ні в якому разі. Люди на це ведуться. Якщо продамо за такою ціною, то ні цента не заробимо. Скажіть, що вже продали. Виймай акумулятор, перш ніж оддати машину. Пішли вони всі до дідька. Господи Ісусе, чого вони хочуть за ламаний шеляг? Ану закасуй рукави і вперед! Це недовго буде. Якби в мене було до біса таких драндулетів, за півроку прикрив би крамничку й на пенсію пішов.

Слухай, Джиме, чув я, що в цього «шевроле» ззаду гуде, наче там битих пляшок насипано. Кинь туди тирси пару чверток. І в коробку швидкостей теж. Нам тре’ це витиснути, як лимон, за тридцять п’ять доларів. Мене на ньому обставили. Я дав десять, потім він дав мені його за п’ятнадцять, а потім цей сучий син сховав усі інструменти. Господи Всемогутній! Ще б штук п’ятсот таких драндулетів! Це ж довго так не буде. Що, їм не подобаються шини? Скажи, вони проїдуть десять тисяч миль, і скинь півтора долара.

Купи іржавого металобрухту проти паркана, далі купи мотлоху, чорного від мастила, деталі моторів — усе валяється на землі, і крізь циліндри проростає трава. Гальмівні тяги, вихлопні труби звалені, як зміїне кубло. Мастило, бензин.

Поглянь, чи є тут ціла запальна свічка — щоб не тріснула? Христе мій, якби ж то в мене було півсотні причепів, і щоб не більш ніж сто коштували, тоді можна було б злупити грошиків. Якого біса він розводиться? Наше діло продати, а не штовхати машину додому, ще чого. Ну так. Хай сам штовхає. Тре’ це в місячнику тиснути, от кумедія буде. Ти не думаєш, що цей поведеться? Ну, тоді жени його втришия. Не так у нас багато вільного часу, аби з таким марудитися. Зніми праву передню покришку з «ґрема». Постав, аби латку не було видно. З другого боку вигляд шикарний. Просто шик.

Аякже! П’ятдесят тисяч миль проїде. Головне — мастила побільше заливати. Бувайте. Хай щастить.

Шукаєте автомобіль? Який вам треба? Знайшли щось для себе? У мене горлянка пересохла. Як ви — хочете випити? Давайте, доки дружина роздивляється «ласаль». А ви не хочете його? Підшипники зношені. Забагато мастила використовує. Отримали «Лінкольн» 24-го року. Оце авто. Вічне. Переробіть його на вантажівку.

Спекотне сонце на проіржавілому металі. Нафтові плями на землі. Люди розгублено блукають, обираючи машину.

Витри ноги. Не притуляйся до цієї машини, вона брудна. Як у вас купити авто? Скільки коштує? Стеж за дітьми. Цікаво, а за цю скільки? Спитаймо. За спробу гроші не платять. Ми ж можемо спитати, так? Ні, до сімдесяти п’яти ні шеляга не накину, а то не буде на що дістатися Каліфорнії.

Боже, якби ж добути мені сотню таких драндулетів. Не обходить, їздять вони чи ні.

Шини зношені, покришки стерті, складені у високі циліндри; камери, червоні та сірі, висять, як сосиски.

Латки для шин? Чистку для радіатора? Іскровий мультиплікатор? Киньте цю пігулку в бак і отримаєте ще десять миль з кожного галона. Просто пофарбуйте його — за п’ятдесят центів, і буде як новенький. Щітки, ремінь вентилятора, прокладки? Може, треба клапан? Ось вам новий клапан. Ну що ви втратите з тим центом!

Усе гаразд, Джо. Ти їх заманюй, і зара’ обчистимо. Я їх припру, оброблю або умертвлю. Але щоб це не якісь обідранці були. Мені вигідну угоду подавай.

Будь ласка, пане, сідайте. Для вас тут найкращий вибір. Так, пане! За вісімдесят баксів.

Не можу дати більше ніж п’ятдесят. Мені сказали, тут за п’ятдесят.

П’ятдесят. П’ятдесят? Він здурів. Я сам за неї заплатив сімдесят вісім доларів п’ятдесят центів. Джо! Ти збожеволів, хочеш, аби нас посадили? Доведеться звільнити цього хлопця. Може, зійдемося на шістдесяти? Послухайте, містере, я не можу весь день присвятити вам. Я людина ділова, а не якийсь шахрай. Є у вас щось для обміну?

Є пара мулів, можу сторгувати.

Мули! Джо, ти чув? Оці-о хочуть заплатити мулами. А вам що, ніхто не казав, що ми живемо в добу машин? З мулів тепер тільки клей варять.

Файні великі мули — п’ять і сім років. Що ж, подивимося десь ще.

«Подивимося десь ще»! Прийшли до нас, таких зайнятих, крадуть у нас час, а тепер хочуть податися кудись ще! Джо, ти знаєш, що злигався зі скнарами?

Я не скнара. Мені треба машину. Ми їдемо до Каліфорнії. Мені треба машину.

Ну, я простак. Джо каже, я теля. Каже, якщо не перестану віддавати останню сорочку, то з голоду здохну. Скажу вам, як зробимо: продамо ваших мулів за п’ять баксів, собакам згодувати.

Ну нащо ж собакам.

Ну добре, може, накину десять чи сім — може. Скажу вам, що зробимо. Візьмемо ваших мулів за двадцять. Підвода теж з ними йде, так? І ви викладете п’ятдесят і будете гасити контракт по десятці щомісяця.

Але ж ви сказали — вісімдесят?

Ви що, не чули про плату за перевіз і про страхування? Це підвищує ціну. Та ви за чотири-п’ять місяців розплатитеся. Розпишіться отут. Ми подбаємо про все до останнього клаптика.

Ну, я не знаю...

Та дивіться. Я з себе останню сорочку ладен оддати, а ви весь час наш крадете. Я міг три угоди укласти, доки з вами теревені правлю. Усе, видихся. Так, розпишіться отут. Правильно, сер. Джо, заправ бак цьому джентльмену. Ми дамо йому бензину.

Ісусе, Джо, що за упертюх! Скільки ми дали за цей драндулет? Тридцять чи тридцять п’ять баксів, так? Отримав я цю запряжку, і якщо не збуду її за сімдесят п’ять, то я не ділова людина. Та ще п’ятдесят готівкою і вексель на сорок. Та знаю я, що не всі люди чесні, але інколи просто подив бере, скільки мороки з іншими, як у них виходить гасити борг! Один виплатив сотню доларів через два роки після того, як я списав їх у витрати. Ставлю на що хочеш, цей зух виплатить. Христе мій, коли б мені тільки одержати п’ятсот таких драндулетів! За роботу, Джо. Іди обробляй їх, а потім мені передаси. Отримаєш двадцять доларів з цієї угоди. Ти не підведеш.

Прапорці обвисли на нестерпному денному сонці. Сьогоднішня головне — «форд» 29-го року, «пікап», у доброму стані.

Що ти хочеш за п’ятдесят баксів — «зефір»?

Кінське волосся жужмом стирчить з подушок на сидінні, крила замащені та погнуті. Бампери відірвані й висять. Модний «форд» з кольоровими лампочками — на крилі, на радіаторі та з трьома позаду. Фартухи колісної арки, великий важіль перемикання швидкостей. На покришці фарбою намальована гарна дівчина, і підпис «Кора». На запорошених лобових скельцях виблискує полуденне сонце.

Христе мій, ніколи вийти перекусити! Джо, пошли хлопчиська по гамбургери.

Уривчасте гудіння старезних моторів.

Он якийсь кролик задивився на «крайслер». Піди розвідай, чи є у нього в джинсах монети. З-поміж фермерів бувають такі темні конячки. Заманюй таких до мене, Джо. Ти не підведеш.

Звісно, машину в нас купили. Гарантія? Ми гарантували, що це автомобіль. Але мамку до нього приставляти не гарантували. Та слухайте, ви... ви у нас купили машину, а тепер верещите. Мені начхати, що не будете платити. Нема у нас вашого папірця. Ми передали його у фінансову компанію. Вони отримувати платежі будуть, а не ми. Ми ніяких паперів не тримаємо. Що? Ну, зараз вам непереливки буде, поліцію покличу. Ні, покришок ми не підмінили. Жени його звідси, Джо. Купив машину, а тепер комизиться. Як ти гадаєш, що буде, якщо я куплю шматок м’яса, з’їм половину, а решту спробую повернути? У нас тут бізнес, а не благодійний фонд. Як це тобі, Джо? Сказав — туди поглянь! У нього лосиний зуб! Збігай туди. Хай подивиться «понтіак» 36-го року. Еге.

Квадратні носи, круглі носи, іржаві носи, носи-лопати, обтічні, криві лінії і пласкі допотопні коробки — ще до винайдення електрики. Сьогодні на порядку денному Вигідна Угода. Старі почвари з м’якою обшивкою — можна легко переробити на вантажівку. Двоколісні причіпні вагончики — іржаві осі тьмяно поблискують на спекотному денному сонці. «Старі автомобілі». «Хороші старі автомобілі». Чисті, добре їздять. Мастило не тече.

Боже, ти тільки поглянь на неї! Хтось добре доглядав машину.

«Кадилаки», «ласалі», «б’юїки», «плімути», «пакарди», «шевроле», «форди», «понтіаки». Ряд уряд, фари променяться на полуденному сонці. Хороші Старі Автомобілі.

Заманюй їх, Джо. Ісусе, якби в мене була тисяча таких драндулетів — я би прилаштував їх усі! Розігрій клієнта, а далі я довершу.

Ідете до Каліфорнії? Оця якраз те, що вам треба. Має підтоптаний вигляд, але тисячі й тисячі миль подолає.

Вишикувалися рядами. Хороші Старі Автомобілі. Вигідна покупка. Чисті, добре їздять.