Посмертні записки Браса Кубаса

Розділ CXXII. Дуже тонкий намір

Від чого страждала та чому відчувала сором Нья-Лоло, то це через свого батька. Та легкість, з якою він вліз у натовп, що спостерігав за півнячими боями, засвідчувала його давні суспільні звички і смаки, і Нья-Лоло стало страшно, що такий свекор виглядатиме непристойно. Були дуже помітними зміни, які сталися з нею за цей час: вона сама вчилася й вивчала мене. Її вабило світське життя, вишукане і елегантне, головним чином тому, що вона думала, що так буде надійніше поєднати наші долі. Нья-Лоло спостерігала, копіювала, намагалася здогадатися, що і як, водночас намагалася приховати невисоке походження своєї родини. Того дня вона була надзвичайно невдоволена поведінкою батька. Це її дуже засмутило. Я ж безуспішно намагався її розвеселити, відвернути увагу, і розповідав їй багато жартів і приказок щодо вишуканих манер та мої зусилля були марними, і геть її не розвеселили. Таким сильним було її враження від того, що вона побачила що я подумав, що Лоло готова провести роздільну лінію між моїми стосунками з її батьком і нею. Таке почуття мені видалось піднесеним, це було ще одним знаком, що нас зближував.

— Хай там як, — сказав я сам собі, — я вирву цю квітку з болота.