Посмертні записки Браса Кубаса

Розділ XCV. Колишні квіти

Де ви, колишні квіти? Одного дня, коли вагітності було вже кілька тижнів, увесь цей химерний замок моїх батьківських почуттів розсипався на друзки. На той момент ембріон був на такому етапі розвитку, коли навіть Лапласа не можна відрізнити від черепахи. Мені про це сказав Лобу Невес, залишивши мене у вітальні, а тим часом лікар попрямував у спальню Віржилії. Я сперся на вікно і став дивитися в сад, де зеленіли апельсинові дерева, що вже відцвіли. Куди ж поділися ті квіти, що розпустились колись на деревах?