Посмертні записки Браса Кубаса

Розділ XVI. Аморальні міркування

Мені на думку спадає аморальне судження, котре водночас є виправленням власне стилю викладу. Здається, в розділі XIV я сказав, що Марсела помирала від кохання до Шав’єра. Не помирала, а жила. Жити — це не те ж саме, що помирати — так твердять усі ювеліри на цьому світі, а вони вміють правильно сформулювати думку. Добрі ювеліри! Що лишилося б від кохання, якби не було ваших прикрас і не було боргових розписок? Третина або ж принаймні п’ята частина торгівлі йде від серця. Це і є те аморальне міркування, яке я хотів викласти, котре є ще більш темним, ніж аморальним, бо багато хто не зовсім добре розуміє, що саме я цим хотів сказати. А я хотів сказати, що найгарніша голівка не стане менш красивою, якщо її не прикрасити діадемою з вишуканим коштовним камінням, не стане вона менш гарною й кохати її будуть не менше. Марсела, наприклад, яка була такою красунею, Марсела мене так кохала...