Посмертні записки Браса Кубаса

Розділ LXIX. Ступінь безумства

Цей випадок нагадав мені одного божевільного, котрого я знав. Його звали Ромуалду, і він говорив, що він татарський Тамерлан. Це була його єдина велика манія, і він це пояснював дуже по-чудернацьки.

— Я високоповажний Тамерлан, — говорив він. — Колись я був Ромуалду, проте захворів, потім довелось вживати татарське зілля, стільки татарського зілля, що і сам я зробився татарином і не просто татарином, а королем татарським. Татарське зілля має здатність робити татар.

Бідолашний Ромуалду! Люди сміялися йому у відповідь, проте можливо, що ти, читачу, не сміятимешся й матимеш рацію: мені те видається геть не смішним. Коли я його слухав, то в цьому був якийсь жарт, та коли отак все розказати, викласти на папері, так це те ж саме, що і шмагання батогом: колись його шмагали, а тепер він це робить. Я мушу визнати, що значно краще все ж повернутися в будиночок у Гамбоа, ми ж полишимо Ромуалду і Пруденсіу.